Genesis 32
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jacob also went on his way, and the angels of God met him.
1І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
2When Jacob saw them, he said, “This is the camp of God.” So he named that place Mahanaim.
2Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
3Jacob sent messengers ahead of him to his brother Esau in the land of Seir, the country of Edom.
3Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
4He instructed them, “You are to say to my master Esau, ‘Your servant Jacob says: I have been staying with Laban and have remained there until now.
4І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
5I have oxen, donkeys, flocks, menservants, and maidservants. I have sent this message to inform my master, so that I may find favor in your sight.’”
5І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
6When the messengers returned to Jacob, they said, “We went to your brother Esau, and now he is coming to meet you—he and four hundred men with him.”
6І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
7In great fear and distress, Jacob divided his people into two camps, as well as the flocks and herds and camels.
7Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
8He thought, “If Esau comes and attacks one camp, then the other camp can escape.”
8І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
9Then Jacob declared, “O God of my father Abraham, God of my father Isaac, the LORD who told me, ‘Go back to your country and to your kindred, and I will make you prosper,’
9Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
10I am unworthy of all the kindness and faithfulness You have shown Your servant. Indeed, with only my staff I came across the Jordan, but now I have become two camps.
10Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
11Please deliver me from the hand of my brother Esau, for I am afraid that he may come and attack me and the mothers and children with me.
11Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
12But You have said, ‘I will surely make you prosper, and I will make your offspring like the sand of the sea, too numerous to count.’”
12Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
13Jacob spent the night there, and from what he had brought with him, he selected a gift for his brother Esau:
13І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостиньця Езавові, братові свойму.
14200 female goats, 20 male goats, 200 ewes, 20 rams,
14Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
1530 milk camels with their young, 40 cows, 10 bulls, 20 female donkeys, and 10 male donkeys.
15Берблюдиць дїйних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
16He entrusted them to his servants in separate herds and told them, “Go on ahead of me, and keep some distance between the herds.”
16І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
17He instructed the one in the lead, “When my brother Esau meets you and asks, ‘To whom do you belong, where are you going, and whose animals are these before you?’
17І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
18then you are to say, ‘They belong to your servant Jacob. They are a gift, sent to my lord Esau. And behold, Jacob is behind us.’”
18Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.
19He also instructed the second, the third, and all those following behind the herds: “When you meet Esau, you are to say the same thing to him.
19І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
20You are also to say, ‘Look, your servant Jacob is right behind us.’” For he thought, “I will appease Esau with the gift that is going before me. After that I can face him, and perhaps he will accept me.”
20І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.
21So Jacob’s gifts went on before him, while he spent the night in the camp.
21Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.
22During the night Jacob got up and took his two wives, his two maidservants, and his eleven sons, and crossed the ford of the Jabbok.
22Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синїв своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
23He took them and sent them across the stream, along with all his possessions.
23І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
24So Jacob was left all alone, and there a man wrestled with him until daybreak.
24Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
25When the man saw that he could not overpower Jacob, he struck the socket of Jacob’s hip and dislocated it as they wrestled.
25Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
26Then the man said, “Let me go, for it is daybreak.” But Jacob replied, “I will not let you go unless you bless me.”
26І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.
27“What is your name?” the man asked. “Jacob,” he replied.
27Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.
28Then the man said, “Your name will no longer be Jacob, but Israel, because you have struggled with God and with men, and you have prevailed.”
28І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
29And Jacob requested, “Please tell me your name.” But he replied, “Why do you ask my name?” Then he blessed Jacob there.
29І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.
30So Jacob named the place Peniel, saying, “Indeed, I have seen God face to face, and yet my life was spared.”
30І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
31The sun rose above him as he passed by Penuel, and he was limping because of his hip.
31Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.
32Therefore to this day the Israelites do not eat the tendon which is at the socket of the hip, because the socket of Jacob’s hip was struck near that tendon.
32Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.