Бытие

Old Testament

New Testament

Chapter 31
Synodal Translation (Син…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И услышал Иаков слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.
1Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.
2И увидел Иаков лице Лавана, и вот, оно не таково к нему, как было вчера и третьего дня.
2І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.
3И сказал Господь Иакову: возвратись в землю отцов твоих и на родину твою; и Я буду с тобою.
3Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.
4И послал Иаков, и призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего,
4Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.
5и сказал им: я вижу лице отца вашего, что оно ко мне не таково, как было вчера и третьего дня; но Бог отца моего был со мною;
5І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.
6вы сами знаете, что я всеми силами служил отцу вашему,
6І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.
7а отец ваш обманывал меня и раз десять переменял награду мою; но Бог не попустил ему сделать мне зло.
7Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.
8Когда сказал он, что скот с крапинами будет тебе в награду, то скот весь родил с крапинами. А когда он сказал: пестрые будут тебе в награду, то скот весь и родил пестрых.
8Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.
9И отнял Бог весь скот у отца вашего и дал его мне.
9Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.
10Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул и увидел во сне, и вот козлы и овны, поднявшиеся на скот на коз и овец пестрые, с крапинами и пятнами.
10І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.
11Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я сказал: вот я.
11І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!
12Он сказал: возведи очи твои и посмотри: все козлы и овны, поднявшиеся на скот на коз и овец, пестрые, с крапинами и с пятнами, ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою;
12І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.
13Я Бог явившийся тебе в Вефиле, где ты возлил елей на памятник и где ты дал Мне обет; теперь встань, выйди из земли сей и возвратись в землю родины твоей и Я буду с тобою.
13Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.
14Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли еще нам доля и наследство в доме отца нашего?
14І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпо́дї, в батька нашого?
15не за чужих ли он нас почитает? ибо он продал нас и съел даже серебро наше;
15Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.
16посему все имение и богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших; итак делай все, что Бог сказал тебе.
16Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
17И встал Иаков, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов,
17Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.
18и взял с собою весь скот свой и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, и все свое, чтобы идти к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.
18І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.
19И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль похитила идолов, которые были у отца ее.
19Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;
20Иаков же похитил сердце у Лавана Арамеянина, потому что не известил его, что удаляется.
20І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.
21И ушел со всем, что у него было; и, встав, перешел реку и направился к горе Галаад.
21І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.
22На третий день сказали Лавану Арамеянину, что Иаков ушел.
22Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.
23Тогда он взял с собою сынов и родственников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.
23І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.
24И пришел Бог к Лавану Арамеянину ночью во сне и сказал ему: берегись, не говори Иакову ни доброго, ни худого.
24Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.
25И догнал Лаван Иакова; Иаков же поставил шатер свой на горе, и Лаван со сродниками своими поставил на горе Галаад.
25І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах.
26И сказал Лаван Иакову: что ты сделал? для чего ты обманул меня, и увел дочерей моих, как плененных оружием?
26Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?
27зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями;
27Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.
28ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих; безрассудно ты сделал.
28І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.
29Есть в руке моей сила сделать вам зло; но Бог отца вашего вчера говорил ко мне и сказал: берегись, не говори Иакову ни хорошего, ни худого.
29Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.
30Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего,- зачем ты украл богов моих?
30Нехай би ти пійшов геть тому́, що тяжко зажуривсь по госпо́дї отця твого, про що ж украв єси боги мої?
31Иаков отвечал Лавану и сказал: я боялся, ибо я думал, не отнял бы ты у меня дочерей своих.
31Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,
32И сказал Иаков: у кого найдешь богов твоих, тот не будет жив; при родственниках наших узнавай, что есть твоего у меня, и возьми себе. Иаков не знал, что Рахиль, жена его, украла их.
32У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.
33И ходил Лаван в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, и обыскивал, но не нашел. И, выйдя из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.
33Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин.
34Рахиль же взяла идолов, и положила их под верблюжье седло, и села на них. И обыскал Лаван весь шатер; но не нашел.
34Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.
35Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, что я не могу встать пред тобою, ибо у меня обыкновенное женское. И Лаван искал во всем шатре, но не нашел идолов.
35І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів.
36Иаков рассердился и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?
36Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?
37ты осмотрел у меня все вещи в доме моем, что нашел ты из всех вещей твоего дома? покажи здесь пред родственниками моими и пред родственниками твоими; пусть они рассудят между нами обоими.
37Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.
38Вот, двадцать лет я был у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел;
38Двайцять років оце вже я з тобою. Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.
39растерзанного зверем я не приносил к тебе, это был мой убыток; ты с меня взыскивал, днем ли что пропадало, ночью ли пропадало;
39Зьвіроїдини не принїс до тебе; із мого нїс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.
40я томился днем от жара, а ночью от стужи, и сон мой убегал от глаз моих.
40У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.
41Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я служил тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих и шесть лет за скот твой, а ты десять раз переменял награду мою.
41Так пробував я двайцять років у твоїй господї. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.
42Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое и труд рук моих и вступился за меня вчера.
42Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.
43И отвечал Лаван и сказал Иакову: дочери - мои дочери; дети - мои дети; скот - мой скот, и все, что ты видишь, это мое: могу ли я что сделать теперь с дочерями моими и с детьми их, которые рождены ими?
43Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?
44Теперь заключим союз я и ты, и это будет свидетельством между мною и тобою. При сем Иаков сказал ему: вот, с нами нет никого; смотри, Бог свидетель между мною и тобою.
44Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.
45И взял Иаков камень и поставил его памятником.
45І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.
46И сказал Иаков родственникам своим: наберите камней. Они взяли камни, и сделали холм, и ели и пили там на холме. И сказал ему Лаван: холм сей свидетель сегодня между мною и тобою.
46Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.
47И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.
47І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед.
48И сказал Лаван Иакову: сегодня этот холм и памятник, который я поставил, между мною и тобою свидетель. Посему и наречено ему имя: Галаад,
48Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилї Галлед.
49также: Мицпа, оттого, что Лаван сказал: да надзирает Господь надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга;
49І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.
50если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен сверх дочерей моих, то, хотя нет человека между нами, который бы видел, но смотри, Бог свидетель между мною и между тобою.
50Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї! Бог сьвідок між мною й тобою.
51И сказал Лаван Иакову: вот холм сей и вот памятник, который я поставил между мною и тобою;
51І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.
52этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, для зла;
52Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.
53Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит между нами, Бог отца их. Иаков поклялся страхом отца своего Исаака.
53Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.
54И заколол Иаков жертву на горе и позвал родственников своих есть хлеб; и они ели хлеб и пили и ночевали на горе.
54І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.
55И встал Лаван рано утром и поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их. И пошел и возвратился Лаван в свое место.
55Уставши ж Лабан рано в ранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.