Ісаїї 51
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
1Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливостї, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, — на вижолобину, що по вас (в скелї) зосталась:
1“Ouçam-me, vocês que seguem a justiça, vocês que buscam o SENHOR. Olhem para a rocha de onde foram cortados, e para a pedreira de onde foram cavados.
2Спогляньте на Авраама, праотця вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.
2Olhem para Abraão, seu pai, e para Sara, que lhes deu à luz; pois quando ele era apenas um, eu o chamei, eu o abençoei, e o multipliquei.
3Оттак потїшить Господь і Сиона, потїшить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала й піснї гомонїти.
3Pois o SENHOR consolou Sião. Ele consolou todos os seus lugares devastados, e fez do seu deserto como o Éden, e do seu ermo como o jardim do SENHOR. Alegria e contentamento serão achados nela, ações de graças e som de cânticos.
4Слухайте мене, мій ти народе; роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.
4“Ouçam-me, meu povo; e escute-me, minha nação, pois de mim sairá uma lei, e estabelecerei a minha justiça como luz para os povos.
5Вже наближуєсь справедливість моя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподїватись мене й надїятись на рамя моє.
5A minha justiça está perto. A minha salvação já saiu, e os meus braços julgarão os povos. As ilhas esperarão por mim, e confiarão no meu braço.
6Підніміте очі ваші на небо в горі, гляньте на землю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля — мов стара одежина, а спасеннє моє з віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.
6Levantem os seus olhos para os céus, e olhem para a terra embaixo; pois os céus desaparecerão como fumaça, e a terra se desgastará como uma roupa. Seus habitantes morrerão da mesma forma, mas a minha salvação durará para sempre, e a minha justiça não será anulada.
7Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серцї закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь.
7“Ouçam-me, vocês que conhecem a justiça, o povo em cujo coração está a minha lei. Não temam a zombaria dos homens, e não se assustem com os seus insultos.
8Як одежу бо, сточить їх тля, і як вовну, зʼїдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасеннє моє з роду в рід.
8Pois a traça os devorará como uma roupa, e o verme os comerá como a lã; mas a minha justiça durará para sempre, e a minha salvação por todas as gerações.”
9Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодиля?
9Desperte, desperte, vista-se de força, braço do SENHOR! Desperte, como nos dias antigos, nas gerações dos tempos passados. Não foi você que cortou Raabe em pedaços, que traspassou o monstro marinho?
10Чи ж не ти висушила море, води бездонні; замінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?
10Não foi você que secou o mar, as águas do grande abismo; que fez das profundezas do mar um caminho para os redimidos passarem?
11Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна — над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.
11Os resgatados do SENHOR voltarão, e virão a Sião com cânticos. Alegria eterna estará sobre as suas cabeças. Eles alcançarão contentamento e alegria. A tristeza e o gemido fugirão.
12Я, я сам — утїшитель ваш. Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?
12“Eu, eu mesmo, sou aquele que consola você. Quem é você, para que tenha medo do homem que morrerá, e do filho do homem, que será feito como a relva?
13А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость?
13Você se esqueceu do SENHOR, o seu Criador, que estendeu os céus, e lançou os alicerces da terra? Você vive com medo continuamente, o dia todo, por causa da fúria do opressor, quando ele se prepara para destruir? Onde está a fúria do opressor?
14Хутко визволений буде невольник, не помре в ямі і не зазнає недостачі хлїба.
14O exilado cativo será libertado em breve. Ele não morrerá nem descerá à cova. O seu pão não faltará.
15Я — Господь Бог твій, що бурить море, аж филї ревуть: Господь Саваот — імя моє.
15Pois eu sou o SENHOR, o seu Deus, que agita o mar para que as suas ondas rujam. O SENHOR dos Exércitos é o seu nome.
16Я вложу слова мої в уста тобі, і тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд.
16Eu coloquei as minhas palavras na sua boca e cobri você com a sombra da minha mão, para que eu possa plantar os céus, lançar os alicerces da terra, e dizer a Sião: ‘Você é o meu povo.’”
17Розбудись, розбудись, устань, Ерусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гнїву його, вихилив до дна чашу опяняющу, аж висушив її.
17Desperte, desperte! Levante-se, Jerusalém, você que bebeu da mão do SENHOR o cálice da sua ira. Você bebeu a taça, o cálice do atordoamento, e o esgotou.
18І не було нїкого в него, щоб вести під руку, зміж синів, що їх породив; не було нїкого, щоб піддержати його за руку, зміж усїх синів, що їх виховав.
18Não há ninguém para guiá-la entre todos os filhos que ela deu à luz; e não há ninguém que a tome pela mão entre todos os filhos que ela criou.
19Дві бідї на тебе разом налягли, й хто тебе розважить? — опустошеннє й збуреннє; голод і меч; ким же я потїшу тебе?
19Estas duas coisas aconteceram a você — quem se lamentará com você? — desolação e destruição, fome e espada. Como poderei consolá-la?
20Дїти твої в знемозї лежали по углах усїх улиць, мов сугак той у путах, під гнївом Господнїм, під пересердєм Бога твого.
20Os seus filhos desmaiaram. Eles jazem nas esquinas de todas as ruas, como um antílope numa rede. Eles estão cheios da ira do SENHOR, da repreensão do seu Deus.
21Слухай же тепер, бідолахо, що впився, та не вином:
21Portanto, ouça agora isto, você que é aflita, e embriagada, mas não com vinho:
22Так говорить Господь і Бог твій, що мститься за народ свій: Ось я беру з руки твоєї упоюющу чашу; виливаю з чаші гущу гнїву мого, — не будеш уже її пити,
22O seu Senhor, o SENHOR, o seu Deus, que defende a causa do seu povo, diz: “Eis que tirei da sua mão o cálice do atordoamento, a taça, o cálice da minha ira. Você não o beberá nunca mais.
23А передам її в руки томителям твоїм, що приказували тобі: Впади ниць, щоб по тобі нам пройти; ти ж свою спину робив пішоходом, стежкою мусїв її простягати.
23Eu o colocarei na mão daqueles que a afligem, que disseram à sua alma: ‘Prostre-se, para que possamos passar por cima de você’; e você fez as suas costas como o chão, como uma rua para os que passam por cima.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.