Ісаїї 51
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливостї, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, — на вижолобину, що по вас (в скелї) зосталась:
1“Fanongo kiate au, ʻakimoutolu ʻoku muimui ki he māʻoniʻoni, ʻakimoutolu ʻoku kumi kia Sihova: vakai ki he maka naʻe tā mei ai ʻakimoutolu, pea ki he ava ʻoe luo naʻe keli ʻakimoutolu mei ai.
2Спогляньте на Авраама, праотця вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.
2Vakai kia ʻEpalahame ko hoʻomou tamai, pea kia Sela naʻa ne fua ʻakimoutolu: he naʻaku ui ia tokotaha pe, pea tāpuaki ia, pea u fakatokolahi ia.
3Оттак потїшить Господь і Сиона, потїшить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала й піснї гомонїти.
3Koeʻuhi ʻe fakafiemālieʻi ʻe Sihova ʻi Saione: te ne fakafiemālieʻi hono ngaahi potu lala kotoa pē; pea te ne ngaohi hono toafa ke hangē ko Iteni, pea ko hono potu liʻaki ʻo hangē ko e ngoue ʻa Sihova; ʻe ʻilo ʻi ai ʻae fiefia mo e nekeneka, ko e fakafetaʻi, pea mo e leʻo ʻoe Saame.
4Слухайте мене, мій ти народе; роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.
4“Fanongo kiate au, ʻa hoku kakai, pea tokanga kiate au, ʻa hoku puleʻanga: koeʻuhi ʻe ʻalu atu ʻiate au ha fono, pea te u ngaohi ʻeku fakamaau ke nofo ko e maama ʻoe kakai.
5Вже наближуєсь справедливість моя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподїватись мене й надїятись на рамя моє.
5ʻOku ofi ʻeku māʻoniʻoni; kuo ʻalu atu ʻeku fakamoʻui, pea ʻe fakamaau ʻe hoku nima ʻae kakai; ʻe tatali kiate au ʻae ngaahi motu, pea te nau falala ki hoku nima.
6Підніміте очі ваші на небо в горі, гляньте на землю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля — мов стара одежина, а спасеннє моє з віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.
6Hiki hake homou mata ki he ngaahi langi, pea sio ki he māmani ʻi lalo: koeʻuhi ʻe mole fakafokifā ʻae ngaahi langi ʻo hangē ko e ʻohuafi, pea ʻe fakaʻau ʻo motuʻa ʻa māmani ʻo hangē ko e kofu, pea ʻe mate foki mo kinautolu ʻoku nofo ai: ka ʻoku tolonga taʻengata ʻa ʻeku fakamoʻui, pea ʻe ʻikai ngata ʻeku māʻoniʻoni.
7Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серцї закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь.
7“Fanongo kiate au, ʻakimoutolu ʻoku ʻilo ʻae māʻoniʻoni, ʻae kakai ʻoku ʻi honau loto ʻa ʻeku fono; ʻoua te mou manavahē ki he valoki ʻae kakai, pea ʻoua te mou ilifia ʻi heʻenau lauʻikovi.
8Як одежу бо, сточить їх тля, і як вовну, зʼїдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасеннє моє з роду в рід.
8Koeʻuhi ʻe kai ʻo ʻosi ʻakinautolu ʻe he ane ʻo hangē ko e kofu, pea ʻe kai ʻakinautolu ʻe he ʻuanga ʻo hangē ko e fulufuluʻi sipi: ka ʻoku tolonga taʻengata ʻa ʻeku māʻoniʻoni, pea ko ʻeku fakamoʻui mei he toʻutangata ki he toʻutangata.”
9Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодиля?
9Ke ke ʻā, ke ke ʻā, ʻai ʻae mālohi, ʻE nima ʻo Sihova; ke ke ʻā, ʻo hangē ko e ngaahi ʻaho ʻi muʻa, ʻi he ngaahi toʻutangata ʻi muʻa. ʻIkai ko koe ia naʻe tuʻusi ʻa Lehapi, pea naʻe taaʻi ʻae talākoni?
10Чи ж не ти висушила море, води бездонні; замінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?
10ʻIkai ko koe ia kuo ke fakamōmoa ʻae tahi, ʻae ngaahi vai ʻoe fuʻu moana; ʻa koe kuo ngaohi ʻae ngaahi loloto ʻoe tahi koe hala ke ʻalu ai ʻae kakai kuo huhuʻi?
11Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна — над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.
11Ko ia, ʻe toe foki mai ʻae kakai kuo huhuʻi ʻe Sihova, pea haʻu mo e hiva ki Saione; pea ʻe ʻi honau ʻulu ʻae fiefia ʻo taʻengata: te nau maʻu ʻae fiefia mo e nekeneka; pea ʻe puna atu ʻae mamahi mo e tangi.
12Я, я сам — утїшитель ваш. Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?
12“Ko au, ʻio, ko au ia, ʻoku fakafiemālieʻi koe: ko hai koe, ke ke manavahē ki ha tangata ʻaia ʻe mate, pea ki he foha ʻoe tangata ʻaia ʻe ngaohi ʻo hangē ko e mohuku;
13А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость?
13Pea ʻoku ke fakangalongaloʻi ʻa Sihova ko ho tupuʻanga, ʻaia kuo ne fofola ʻae ngaahi langi, pea ai mo e ngaahi tuʻunga ʻo māmani; pea kuo ke manavahē maʻuaipē ʻi he ʻaho kotoa pē koeʻuhi ko e ʻita ʻo ia ʻoku fakamālohi, ʻo hangē ʻoku ne te u ke fakaʻauha? Pea kofaʻā ia ʻae lili ʻoe fakamālohi?
14Хутко визволений буде невольник, не помре в ямі і не зазнає недостачі хлїба.
14ʻOku lele toʻotoʻo ʻae pōpula ke vete ia, pea ke ʻoua naʻa mate ia ʻi he luo, pea ke ʻoua naʻa ʻosi ʻene mā.
15Я — Господь Бог твій, що бурить море, аж филї ревуть: Господь Саваот — імя моє.
15Ka ko au ko Sihova ko ho ʻOtua, naʻaku vaeua ʻae tahi, ʻaia naʻe ʻuʻulu hono peau: ko hono huafa ko Sihova ʻoe ngaahi kautau.
16Я вложу слова мої в уста тобі, і тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд.
16Pea kuo u ʻai ʻeku ngaahi lea ki ho ngutu, pea kuo u fufū koe ʻaki ʻae malumalu ʻo hoku nima, koeʻuhi ke u tō ʻae ngaahi langi, pea ʻai mo e ngaahi tuʻunga ʻo māmani, pea pehē ki Saione, Ko koe ko hoku kakai.’”
17Розбудись, розбудись, устань, Ерусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гнїву його, вихилив до дна чашу опяняющу, аж висушив її.
17Ke ke ʻā, ke ke ʻā, Tuʻu hake, ʻE Selūsalema, ʻa koe kuo inu ʻi he nima ʻo Sihova ʻae ipu ʻo hono houhau; kuo ke inu ʻae efe ʻoe ipu ʻoe tetetete, pea tatau ia.
18І не було нїкого в него, щоб вести під руку, зміж синів, що їх породив; не було нїкого, щоб піддержати його за руку, зміж усїх синів, що їх виховав.
18ʻOku ʻikai ha taha ke fakahinohino ia ʻi he ngaahi foha kotoa pē kuo ne fanauʻi; pea ʻoku ʻikai ha niʻihi ʻoku puke ki hono nima ʻi he ngaahi foha kotoa pē kuo ne tauhi.
19Дві бідї на тебе разом налягли, й хто тебе розважить? — опустошеннє й збуреннє; голод і меч; ким же я потїшу тебе?
19Kuo hoko ʻae meʻa ni ʻe ua kiate koe; ko hai ʻe mamahi koeʻuhi ko koe? Ko e maumau, mo fakaʻauha, mo e honge, mo e heletā: te u fakafiemālieʻi koe ʻia hai?
20Дїти твої в знемозї лежали по углах усїх улиць, мов сугак той у путах, під гнївом Господнїм, під пересердєм Бога твого.
20Kuo pongia hoʻo ngaahi foha, ʻoku nau tokoto ʻi he ʻulu ʻoe ngaahi hala kotoa pē, ʻo hangē ko e pulu tangata ʻoku hehengi ʻi he kupenga: ʻoku nau fonu ʻi he houhau ʻo Sihova, mo e valoki mei ho ʻOtua.
21Слухай же тепер, бідолахо, що впився, та не вином:
21Ko ia fanongo ki he meʻa ni, ʻa koe ko e mahaki, mo e konā, kae ʻikai ʻi he uaine:
22Так говорить Господь і Бог твій, що мститься за народ свій: Ось я беру з руки твоєї упоюющу чашу; виливаю з чаші гущу гнїву мого, — не будеш уже її пити,
22ʻOku pehē ho ʻEiki ko Sihova, pea ko ho ʻOtua ʻoku langomakiʻi ʻa hono kakai, “Vakai, kuo u toʻo mei ho nima ʻae ipu ʻoe tetetete, ʻio, ʻae efe ʻoe ipu ʻo hoku houhau; ʻe ʻikai te ke toe inu ia;
23А передам її в руки томителям твоїм, що приказували тобі: Впади ниць, щоб по тобі нам пройти; ти ж свою спину робив пішоходом, стежкою мусїв її простягати.
23Ka te u ʻai ia ki he nima ʻonautolu ʻoku fakamamahiʻi koe; ʻakinautolu kuo pehē ki ho laumālie, ‘Punou hifo, ka mau laka atu:’ pea kuo ke fakatokoto ho sino ʻo hangē ko e kelekele, pea hangē ko e hala, kiate kinautolu naʻe ʻalu ai.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.