Езекиїла 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І надійшло до мене слово Господнє:
1Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
2Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому.
2„Фиул омулуй, спуне о ворбэ ку тылк, спуне о пилдэ касей луй Исраел
3А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетїв на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок.
3ши зи: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ун вултур маре, ку арипь лунӂь, ку арипиле ынтинсе, акоперит ку пене пестрице, а венит ын Либан ши а луат вырфул унуй чедру.
4Відрізав один ізміж його зразків та й перенїс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому містї;
4А рупт рамура чя май ыналтэ а луй, а дус-о ынтр-о царэ де негоц ши а пус-о ынтр-о четате де негусторь;
5Так само взяв насїння з тієї землї та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину.
5а луат ши дин сэмынца цэрий ши а пус-о ынтр-ун пэмынт родитор; а пус-о лынгэ о апэ маре ши а сэдит-о ка пе о салчие.
6І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою ʼд землї, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм.
6Лэстарул ачеста а крескут ши с-а фэкут ун бутук де вицэ ынтинс, дар ну пря ыналт; вицеле ый ерау ындрептате спре вултур ши рэдэчиниле ерау суб ел. Астфел с-а фэкут ун бутук де вицэ, а дат лэстарь ши а фэкут млэдице.
7Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх,
7Май ера ынсэ ун алт вултур, маре, ку арипь лунӂь ши ку пене мулте. Ши ятэ кэ, дин пэмынтул унде ера сэдитэ, вица ачаста шь-а ынтинс рэдэчиниле ку лэкомие спре ел ши шь-а ындрептат рамуриле спре ел, ка с-о уде май мулт декыт пе стратул ын каре ера сэдитэ.
8Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною.
8Вица ера сэдитэ ынтр-ун пэмынт бун, лынгэ о апэ маре, аша ка сэ факэ млэдице, сэ дя род ши сэ се факэ о вицэ минунатэ.»’
9Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонцї посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм.
9Спуне”, зиче Домнул Думнезеу, „ый ва мерӂе бине ей оаре? Ну-й ва смулӂе вултурул динтый рэдэчиниле ши-й ва тэя родул ши и се вор уска тоате фрунзеле одрэслите? Се ва уска ши ну ва требуи ничун брац путерник, нич мултэ луме, ка с-о скоатэ дин рэдэчиниле ей.
10І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядцї, де вона виросла.
10Ятэ кэ есте сэдитэ: ый ва мерӂе бине? Дакэ о ва атинӂе вынтул де рэсэрит, ну се ва уска еа оаре? Да, се ва уска ын стратуриле унде а одрэслит.”
11І надійшло до мене Господнє слово:
11Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
12Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон.
12„Спуне касей ачестея рэзврэтите: ‘Ну штиць че ынсямнэ ачаста?’ Ши спуне: ‘Ятэ, ымпэратул Бабилонулуй а венит ла Иерусалим, а луат пе ымпэратул ши пе кэпетенииле луй ши й-а дус ку ел ын Бабилон.
13І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країнї з собою,
13А луат ун влэстар де ням ымпэрэтеск, а фэкут легэмынт ку ел ши л-а пус сэ журе, дар пе май-марий цэрий й-а луат ку ел,
14Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в нїй твердо.
14ка ымпэрэция сэ рэмынэ смеритэ, сэ ну се май поатэ ридика, чи ымпэратул сэ-шь цинэ легэмынтул, рэмынынду-й крединчос.
15Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?
15Дар ел с-а рэскулат ымпотрива луй ши а тримис соль ын Еӂипт, ка сэ-й дя кай ши ун маре нумэр де оамень. Чел че а фэкут асеменя лукрурь ва избути ел оаре, ва скэпа ел оаре? Кум сэ май скапе дакэ а рупт легэмынтул?
16Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.
16Пе вяца Мя’, зиче Домнул Думнезеу, ‘кэ, ын цара ымпэратулуй каре л-а пус сэ домняскэ, фацэ де каре шь-а кэлкат журэмынтул ши ал кэруй легэмынт л-а рупт, лынгэ ел, ын мижлокул Бабилонулуй ва мури!
17Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.
17Аша кэ нич Фараон ну ва вени ку о оасте маре ши попор мулт сэ-л ажуте ын рэзбой кынд се вор ридика ынтэритурь ши се вор фаче шанцурь пентру нимичиря мултор суфлете.
18Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.
18Ел а несокотит журэмынтул пынэ ынтр-атыт, кэ а рупт легэмынтул, ба ынкэ шь-а дат мына ши а фэкут тоате ачесте лукрурь; ну ва скэпа!’”
19Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.
19Де ачея, аша ворбеште Домнул Думнезеу: „Пе вяца Мя кэ, ынтрукыт а несокотит журэмынтул фэкут ын Нумеле Меу ши а рупт легэмынтул Меу, вой фаче сэ се ынтоаркэ асупра капулуй луй лукрул ачеста.
20І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.
20Ымь вой ынтинде мряжа песте ел ши ва фи принс ын лацул Меу. Ыл вой дуче ын Бабилон ши аколо ыл вой жудека пентру абатеря сэвыршитэ де ел фацэ де Мине.
21А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те.
21Дар тоць фугарий дин тоате оштиле луй вор кэдя ловиць де сабие, ши чей че вор май рэмыне вор фи рисипиць ын тоате вынтуриле. Ши вець шти кэ Еу, Домнул, ам спус ачесте лукрурь.”
22Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.
22Аша ворбеште Домнул Думнезеу: „Еу Ынсумь вой луа о рэмуря дин вырфул унуй чедру маре ши о вой пуне ла пэмынт. Вой рупе дин вырфул рамурилор луй о млэдицэ фраӂедэ ши о вой сэди пе ун мунте ыналт ши ридикат.
23На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.
23Ши ануме о вой сэди пе ун мунте ыналт ал луй Исраел; еа ва да лэстарь, ва адуче род ши се ва фаче ун чедру мэрец. Пэсэрь де тот фелул се вор одихни суб умбра рамурилор луй.
24І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.
24Ши тоць копачий де пе кымп вор шти кэ Еу, Домнул, ам коборыт копакул каре се ынэлца ши ам ынэлцат копакул каре ера плекат; кэ Еу ам ускат копакул чел верде ши ам ынверзит копакул чел ускат. Еу, Домнул, ам ворбит ши вой ши фаче.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.