Езекиїла 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Сьомого року, в пятому місяцї, в десятий день місяця, зʼявились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.
1Ын ал шаптеля ан, ын зиуа а зечя а луний а чинчя, уний дин бэтрыний луй Исраел ау венит ла мине сэ ынтребе пе Домнул ши ау шезут жос ынаинтя мя.
2І надійшло до мене слово Господнє, таке:
2Ши кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
3Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповідї, говорить Господь Бог.
3„Фиул омулуй, ворбеште бэтрынилор луй Исраел ши спуне-ле: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Сэ Мэ ынтребаць аць венит? Пе вяца Мя кэ ну Мэ вой лэса сэ фиу ынтребат де вой», зиче Домнул Думнезеу.’
4Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:
4Врей сэ-й жудечь, фиул омулуй? Дакэ врей сэ-й жудечь, пуне-ле ынаинте урычуниле пэринцилор лор!
5Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я — Господь, Бог ваш!
5Спуне-ле: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ын зиуа кынд ам алес пе Исраел, Мь-ам ридикат мына спре сэмынца касей луй Иаков ши М-ам арэтат лор ын цара Еӂиптулуй; Мь-ам ридикат мына спре ей ши ам зис: ‹Еу сунт Домнул Думнезеул востру!›
6Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледїв про них, — в землю, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,
6Ын зиуа ачея, Мь-ам ридикат мына спре ей ка сэ-й дук дин цара Еӂиптулуй ынтр-о царэ пе каре о кэутасем пентру ей, царэ ын каре курӂе лапте ши мьере, чя май фрумоасэ динтре тоате цэриле.
7Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я — Господь, Бог ваш!
7Атунч ле-ам зис: ‹Лепэдаць, фиекаре, урычуниле каре вэ атраг привириле ши ну вэ спуркаць ку идолий Еӂиптулуй! Еу сунт Домнул Думнезеул востру!›
8Та вони встали проти мене, й не схотїли слухати мене; нїхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред землї Египецької.
8Дар ей с-ау рэзврэтит ымпотрива Мя ши н-ау врут сэ Мэ аскулте. Ничунул н-а лепэдат урычуниле каре ый атрэӂяу привириле ши н-ау пэрэсит идолий Еӂиптулуй. Атунч Мь-ам пус де гынд сэ-Мь вэрс мыния песте ей, сэ-Мь слееск мыния ымпотрива лор, ын мижлокул цэрий Еӂиптулуй.
9Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землї Египецької.
9Дар ам авут ын ведере Нумеле Меу, ка сэ ну фие пынгэрит ын окий нямурилор принтре каре се афлау ши ын фаца кэрора Мэ арэтасем лор, ка сэ-й скот дин цара Еӂиптулуй.
10І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню,
10Ши й-ам скос астфел дин цара Еӂиптулуй ши й-ам дус ын пустиу.
11І дав їм заповідї мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.
11Ле-ам дат леӂиле Меле ши ле-ам фэкут куноскуте порунчиле Меле пе каре требуе сэ ле ымплиняскэ омул ка сэ трэяскэ прин еле.
12Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я — Господь, которий їх осьвящує.
12Ле-ам дат ши Сабателе Меле сэ фие ка ун семн ынтре Мине ши ей, пентру ка сэ штие кэ Еу сунт Домнул, каре-й сфинцеск.
13Та дом Ізраїля став опір проти мене в пустинї: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустинї і їх вигубити.
13Дар каса луй Исраел с-а рэзврэтит ымпотрива Мя ын пустиу. Н-ау урмат леӂиле Меле, чи ау лепэдат порунчиле Меле пе каре требуе сэ ле ымплиняскэ омул ка сэ трэяскэ прин еле ши Мь-ау пынгэрит песте мэсурэ де мулт Сабателе Меле. Атунч ам авут де гынд сэ-Мь вэрс мыния песте ей ын пустиу, ка сэ-й нимическ.
14Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.
14Дар ам авут ын ведере Нумеле Меу, ка сэ ну фие пынгэрит ын окий нямурилор ын фаца кэрора ый скосесем дин Еӂипт.
15Тим то зняв я руку мою проти них у пустинї та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, — у землю, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, —
15Кяр ши ын пустиу Мь-ам ридикат мына спре ей ши ле-ам журат кэ ну-й вой дуче ын цара пе каре ле-о хотэрысем, царэ ын каре курӂе лапте ши мьере, чя май фрумоасэ дин тоате цэриле,
16За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх.
16ши ачаста пентру кэ ау лепэдат порунчиле Меле ши н-ау урмат леӂиле Меле ши пентру кэ ау пынгэрит Сабателе Меле, кэч инима ну ли с-а депэртат де ла идолий лор.
17Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустинї.
17Дар М-ам уйтат ку милэ ла ей, ну й-ам нимичит ши ну й-ам стырпит ын пустиу.
18І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.
18Атунч ам зис фиилор лор ын пустиу: ‹Ну вэ луаць дупэ рындуелиле пэринцилор воштри, ну цинець обичеюриле лор ши ну вэ спуркаць ку идолий лор!
19Я бо — Господь, Бог ваш: ходїть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певнїте.
19Еу сунт Домнул Думнезеул востру; умблаць ынтокмай дупэ рындуелиле Меле, пэзиць порунчиле Меле ши ымплиници-ле!
20І держіте суботи мої сьвято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я — Господь, Бог ваш.
20Сфинциць Сабателе Меле, кэч еле сунт ун семн ынтре Мине ши вой, ка сэ штиць кэ Еу сунт Домнул Думнезеул востру!›
21Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнїв мій, вичерпаю на них досаду мою в пустинї.
21Дар фиий с-ау рэзврэтит ши ей ымпотрива Мя. Н-ау умблат дупэ рындуелиле Меле, н-ау пэзит ши н-ау ымплинит порунчиле Меле пе каре требуе сэ ле ымплиняскэ омул ка сэ трэяскэ прин еле ши ау пынгэрит Сабателе Меле. Атунч ам авут де гынд сэ-Мь вэрс урӂия песте ей, сэ-Мь стинг мыния ымпотрива лор ын пустиу.
22Та й знов зʼупинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів.
22Дар Мь-ам трас мына ынапой ши ам авут ын ведере Нумеле Меу, ка сэ ну фие пынгэрит ынаинтя нямурилор ын фаца кэрора ый скосесем дин Еӂипт.
23Та все ж таки підняв я у пустинї руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсїваю по землях.
23Ын пустиу, Мь-ам ридикат ярэшь мына спре ей ши ле-ам журат кэ ам сэ-й ымпрэштий принтре нямурь ши сэ-й рисипеск ын фелурите цэрь,
24За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповідї відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх.
24пентру кэ н-ау ымплинит порунчиле Меле ши ау лепэдат ынвэцэтуриле Меле, ау пынгэрит Сабателе меле ши шь-ау ынторс окий спре идолий пэринцилор лор.
25От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими;
25Ба ынкэ ле-ам дат ши леӂь каре ну ерау буне ши порунчь прин каре ну путяу сэ трэяскэ.
26І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я — Господь.
26Й-ам спуркат прин даруриле лор де мынкаре, кынд тречяу прин фок пе тоць ынтыий лор нэскуць; ам врут сэ-й педепсеск астфел ши сэ ле арэт кэ Еу сунт Домнул.»’
27Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись менї:
27Де ачея, фиул омулуй, ворбеште касей луй Исраел ши спуне-ле: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Пэринций воштри М-ау батжокорит ши май мулт, арэтынду-се некрединчошь фацэ де Мине.
28Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм надїлити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні менї приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні.
28Ши ануме, кынд й-ам дус ын цара пе каре журасем кэ ле-о вой да, ши ей шь-ау арункат окий спре орьче дял ыналт ши спре орьче копак стуфос, аколо шь-ау адус жертфеле, аколо шь-ау адус даруриле де мынкаре каре Мэ мынияу, аколо шь-ау арс миресмеле де ун мирос плэкут ши аколо шь-ау турнат жертфеле де бэутурэ.
29І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досї зветься вона Бама.
29Еу й-ам ынтребат: ‹Че сунт ачесте ынэлцимь ла каре вэ дучець?› Де ачея ли с-а дат нумеле де ынэлцимь пынэ ын зиуа де азь!»’
30Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх?
30Де ачея спуне касей луй Исраел: ‘Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Воиць вой сэ вэ спуркаць ын фелул пэринцилор воштри ши сэ курвиць алергынд дупэ урычуниле лор?
31Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що дїти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всїма ідолами вашими по сей день, — та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля?
31Да, адукынду-вэ даруриле де мынкаре, трекынду-вэ копиий прин фок, вэ спуркаць ши азь прин идолий воштри. Ши Еу сэ Мэ лас сэ фиу ынтребат де вой, каса луй Исраел! Пе вяца Мя», зиче Домнул Думнезеу, «кэ ну Мэ вой лэса ынтребат де вой!
32А те, що в вас на думцї, певно нїколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем.
32Ну вець ведя ымплининду-се че вэ ынкипуиць кынд зичець: ‹Врем сэ фим ка нямуриле, ка фамилииле челорлалте цэрь, врем сэ служим лемнулуй ши петрей!›
33Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї.
33Пе вяца Мя», зиче Домнул Думнезеу, «кэ Еу Ынсумь вой фи Ымпэрат песте вой, ку мынэ таре ши ку брац ынтинс ши вэрсынду-Мь урӂия.
34І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсївано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду,
34Вэ вой скоате дин мижлокул попоарелор ши вэ вой стрынӂе дин цэриле ын каре в-ам рисипит ку мынэ таре ши ку брац ынтинс ши вэрсынду-Мь урӂия.
35І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця;
35Вэ вой адуче ын пустиул попоарелор ши аколо Мэ вой жудека фацэ ын фацэ ку вой.
36Як судивсь я у Египецькій пустинї з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог.
36Кум М-ам жудекат ку пэринций воштри ын пустиул цэрий Еӂиптулуй, аша Мэ вой жудека ши ку вой», зиче Домнул Думнезеу.
37І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого.
37«Вэ вой трече пе суб тояг ши вэ вой пуне суб мустраря легэмынтулуй.
38І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних менї; повиводжу їх із землї пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я — Господь.
38Вой деосеби динтре вой пе чей ындэрэтничь ши пе чей че ну-Мь сунт крединчошь; ый вой скоате дин цара ын каре сунт стрэинь, дар ну вор мерӂе ярэшь ын цара луй Исраел. Ши вець шти кэ Еу сунт Домнул.»’”
39А ви, доме Ізрайлїв, говорить Господь Бог, ійдїть собі та й кадїть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, — але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви менї та й бовванам вашим.
39Акум, каса луй Исраел, аша ворбеште Домнул Думнезеу: „Дучеци-вэ ши служиць фиекаре ла идолий воштри! Дупэ ачея, Мэ вець аскулта негрешит ши ну вець май пынгэри Нумеле Меу чел сфынт ку даруриле воастре де мынкаре ши ку идолий воштри!
40Бо на сьвятій горі моїй, на гірній висотї Ізраїлській, говорить Господь, — он-де менї служити ме ввесь дом Ізраїля — ввесь, скілько його на землї; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими сьвятими дарами вашими.
40Кэч пе мунтеле Меу чел сфынт, пе мунтеле чел ыналт ал луй Исраел”, зиче Домнул Думнезеу, „аколо Ымь ва служи тоатэ каса луй Исраел, тоць чей че вор фи ын царэ; аколо ый вой прими ку бунэвоинцэ, вой чере даруриле воастре де мынкаре, челе динтый роаде дин даруриле воастре ши тот че-Мь вець ынкина.
41Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсївані, й буду вами сьвято шанований перед очима народів.
41Вэ вой прими ка пе ниште миресме ку мирос плэкут, дупэ че вэ вой скоате дин мижлокул попоарелор ши вэ вой стрынӂе дин цэриле ын каре сунтець рисипиць, ши вой фи сфинцит де вой ынаинтя нямурилор.
42І взнаєте, що я — Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся надїлити батькам вашим.
42Ши вець шти кэ Еу сунт Домнул кынд вэ вой адуче ынапой ын цара луй Исраел, ын цара пе каре журасем кэ о вой да пэринцилор воштри.
43І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.
43Аколо вэ вець адуче аминте де пуртаря воастрэ ши де тоате фаптеле воастре ку каре в-аць спуркат ши вэ ва фи скырбэ де вой ыншивэ дин причина тутурор фэрэделеӂилор пе каре ле-аць фэкут.
44І зрозумієте, що я — Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог.
44Ши вець шти кэ Еу сунт Домнул кынд Мэ вой пурта ку вой авынд ын ведере Нумеле Меу, ши ничдекум дупэ пуртаря воастрэ ря, нич дупэ фаптеле воастре стрикате, каса луй Исраел”, зиче Домнул Думнезеу.
45І надійшло до мене слово Господнє:
45Кувынтул Домнулуй мь-а ворбит астфел:
46Сину чоловічий! оберни лице на дорогу кʼ полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти лїса полуденнього степу.
46„Фиул омулуй, ынтоарче-ць фаца спре мязэзи ши ворбеште ымпотрива локурилор де мязэзи! Пророчеште ымпотрива пэдурий дин кымпииле де мязэзи!
47І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі.
47Спуне пэдурий де ла мязэзи: ‘Аскултэ кувынтул Домнулуй! Аша ворбеште Домнул Думнезеу: «Ятэ, вой апринде ун фок ын тине каре ва мистуи орьче копак верде ши орьче копак ускат: нимень ну ва путя стинӂе флакэра апринсэ ши тотул ва фи арс де еа, де ла мязэзи пынэ ла мязэноапте.
48І всяке тїло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне.
48Ши орьче фэптурэ ва ведя кэ Еу, Домнул, л-ам апринс, ши ну се ва стинӂе ничдекум!»’”
49І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?
49Еу ам зис: „Ах, Доамне Думнезеуле! Ей зик деспре мине: ‘Омул ачеста фаче ынтруна ла пилде!’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.