1 Паралипоменон 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сказав царь Давид до всього збору: Соломон, син мій, що його одного вибрав Бог, ще молодий і малосилий, а дїло се велике, бо се будинок не для людини, а для Господа Бога.
1Ымпэратул Давид а зис ынтреӂий адунэрь: „Фиул меу Соломон, сингурул пе каре л-а алес Думнезеу, есте тынэр ши плэпынд, ши лукраря есте ынсемнатэ, кэч каса ачаста ну есте пентру ун ом, чи есте пентру Домнул Думнезеу.
2Що було в мене сили, наготував я для дому Бога мого: золота на золотий посуд, і срібла на срібний, і мідї на мідяний, і залїза на залїзний, і дерева на деревяний; каменї ониксові, рубіни вставні, камінцї дорогі й різноцьвітні та велику силу мармуру;
2Мь-ам ынтребуинцат тоате путериле сэ прегэтеск пентру Каса Думнезеулуй меу аур пентру чея че требуе сэ фие де аур, арӂинт пентру чея че требуе сэ фие де арӂинт, арамэ пентру чея че требуе сэ фие де арамэ, фер пентру чея че требуе сэ фие де фер ши лемн пентру чея че требуе сэ фие де лемн, петре де оникс ши петре скумпе де легат, петре стрэлучитоаре ши де фелурите кулорь, тот фелул де петре скумпе ши мармурэ албэ мултэ.
3До того — по моїй щиростї до дому Бога мого — є ще в мене власний скарб золота й срібла, й се я даю на дом Бога мого, окрім того всього, що я приготовив для сьвятого дому:
3Май мулт, ын драгостя мя пентру Каса Думнезеулуй меу, дау Касей Думнезеулуй меу аурул ши арӂинтул пе каре-л ам, афарэ де тот че ам прегэтит пентру каса Сфынтулуй Локаш:
4Три тисячі талантів золота, золота Офирського, та сїм тисяч талантів щирого срібла на обкладки стїн в домах,
4трей мий де таланць де аур, де аур де Офир, ши шапте мий де таланць де арӂинт курэцит пентру ымбрэкаря перецилор клэдирилор,
5Щоб було золоте, що повинно бути золотим, а срібне, що має бути срібним, і на всякі вироби рук штукарських. А тепер може ще чия ласка, пожертвувати сьогоднї для Господа?
5аурул пентру чея че требуе сэ фие де аур ши арӂинтул пентру чея че требуе сэ фие де арӂинт ши пентру тоате лукрэриле пе каре ле вор фаче лукрэторий. Чине вря сэ-шь май адукэ де бунэвое астэзь даруриле ынаинтя Домнулуй?”
6І почали жертвувати старшини в родинах, і началники над поколїннями Ізрайлевими, й тисячники та сотники, й управителї майна царського.
6Кэпетенииле каселор пэринтешть, кэпетенииле семинциилор луй Исраел, кэпетенииле песте мий ши песте суте ши ынгрижиторий аверий ымпэратулуй ау адус дарурь де бунэвое.
7І дали на будову дому Божого пять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, а срібла десять тисяч талантів, мідї же вісїмнайцять тисяч талантів, а залїза сто тисяч талантів.
7Ау дат пентру служба Касей луй Думнезеу: чинч мий де таланць де аур, зече мий де даричь, зече мий де таланць де арӂинт, оптспрезече мий де таланць де арамэ ши о сутэ де мий де таланць де фер.
8І в кого знайшлись діяменти, ті віддавали й їх до скарбівнї дому Господнього, на руки Ехієля Герсоненка.
8Чей че авяу петре скумпе ле-ау дат пентру вистиерия Касей Домнулуй ын мыниле луй Иехиел, Гершонитул.
9І радий був народ, що вони розщедрились, бо вони жертвували Господеві від щирого серця, а й царь Давид так само радїв вельми.
9Попорул с-а букурат де даруриле лор де бунэвое, кэч ле дэдяу ку драгэ инимэ Домнулуй, ши ымпэратул Давид, де асеменя, с-а букурат мулт.
10І благословив Давид Господа перед усією громадою, й промовив Давид: Славен єси, Господи, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні!
10Давид а бинекувынтат пе Домнул ын фаца ынтреӂий адунэрь. Ел а зис: „Бинекувынтат сэ фий Ту дин вяк ын вяк, Доамне, Думнезеул пэринтелуй ностру Исраел!
11Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика.
11Але Тале сунт, Доамне, мэриря, путеря ши мэреция, вешничия ши слава, кэч тот че есте ын чер ши пе пэмынт есте ал Тэу! А Та, Доамне, есте домния, кэч Ту Те ыналць ка ун стэпын май пресус де орьче!
12І багацтво й слава від лиця твого, й ти володїєш над усїм, і в твоїй руцї сила й могучість, і твоя власть, зробити кожного великим і дужим.
12Де ла Тине вин богэция ши слава, Ту стэпынешть песте тот, ын мына Та сунт тэрия ши путеря ши мына Та поате сэ мэряскэ ши сэ ынтэряскэ тоате лукруриле.
13І тепер, Боже наш, ми славимо тебе й хвалимо величне імя твоє.
13Акум, Думнезеул ностру, Те лэудэм ши прямэрим Нумеле Тэу чел слэвит.
14Бо хто я й хто народ мій, що ми спромоглись, так як оце, жертвувати? Але від тебе все, й з твоєї руки все, що ми віддали тобі;
14Кэч че сунт еу ши че есте попорул меу, ка сэ путем сэ-Ць адучем дарурь де бунэвое? Тотул вине де ла Тине ши дин мына Та примим че-Ць адучем.
15Ми бо чужинцї й приходнї перед тобою, як і всї батьки наші; неначе тїнь життє наше на землї, й нїчого нема тревалого.
15Ынаинтя Та ной сунтем ниште стрэинь ши локуиторь, ка тоць пэринций ноштри. Зилеле ноастре пе пэмынт сунт ка умбра ши фэрэ ничо нэдежде.
16Господи, Боже наш! усї оцї достатки, що ми наготували для збудування дому тобі, твоєму іменню сьвятому, воно з твоєї руки, й все твоє.
16Доамне, Думнезеул ностру, дин мына Та вин тоате ачесте богэций пе каре ле-ам прегэтит ка сэ-Ць зидим о касэ, Цие, Нумелуй Тэу челуй сфынт, ши але Тале сунт тоате.
17Знаю, Боже мій, що ти вивідуєш серце й любиш щирість серця; я від щирого серця мого пожертвував усе це, а тепер бачу, що й народ твій, що тут знаходиться, радо жертвує тобі.
17Штиу, Думнезеуле, кэ Ту черчетезь инима ши кэ юбешть курэция де инимэ, де ачея Ць-ам адус тоате ачесте дарурь де бунэвое ын курэция инимий меле ши ам вэзут акум ку букурие пе попорул Тэу, каре се афлэ аич, адукынду-Ць де бунэвое даруриле луй.
18Господи, Боже Авраама, Ізаака й Ізраїля, батьків наших! удержуй до віку сесю добру волю в серцї народу твого, й направляй серце їх до тебе.
18Доамне, Думнезеул пэринцилор ноштри Авраам, Исаак ши Исраел! Цине тотдяуна ын инима попорулуй Тэу ачесте порнирь ши ачесте гындурь ши ынтэреште-й инима ын Тине.
19А Соломонові, мойму синові, дай серце щире, щоб хоронив твої заповідї, твої обявлення та постанови твої, та щоб здїйснив усе це й построїв будинок, що для його я все приготував.
19Дэ фиулуй меу Соломон о инимэ бунэ, ка сэ пэзяскэ порунчиле Тале, ынвэцэтуриле Тале ши леӂиле Тале, ка сэ ымплиняскэ тоате ачесте лукрурь ши сэ зидяскэ ел каса пентру каре ам фэкут прегэтирь.”
20І промовив Давид до всієї громади: Славіте Господа, Бога нашого! — І славив увесь збір Господа, Бога отцїв своїх, і припав та поклонився Господеві й цареві.
20Давид а зис ынтреӂий адунэрь: „Бинекувынтаць пе Домнул Думнезеул востру.” Ши тоатэ адунаря а бинекувынтат пе Домнул Думнезеул пэринцилор лор. Ей с-ау плекат ши с-ау ынкинат ынаинтя Домнулуй ши ынаинтя ымпэратулуй.
21І принесли Господеві жертви; а другого дня принесли всепаленнє Господеві: тисячу назимків, тисячу баранів, тисячу ягнят із їх ливними жертвами, й безлїч жертов від усього Ізраїля.
21А доуа зи дупэ ачаста, ау адус ка жертфэ ши ардере-де-тот Домнулуй о мие де вицей, о мие де бербечь ши о мие де мей, ымпреунэ ку жертфеле де бэутурэ обишнуите ши алте жертфе ын маре нумэр пентру тот Исраелул.
22І їли й пили перед Господом того дня з великими радощами; й окликали вдруге царем Соломона, сина Давидового, й помазали його перед Господом на верховного князя, а Садока на первосьвященника.
22Ау мынкат ши ау бэут ын зиуа ачея ынаинтя Домнулуй ку маре букурие, ау фэкут а доуа оарэ ымпэрат пе Соломон, фиул луй Давид, л-ау унс ынаинтя Домнулуй ка домн ши ау унс пе Цадок ка преот.
23І засїв Соломон на престолї Господньому, яко царь, замість Давида, отця свого, й щастилось йому, й ввесь Ізраїль корився йому.
23Соломон а шезут пе скаунул де домние ал Домнулуй, ка ымпэрат ын локул татэлуй сэу Давид. Ел а пропэшит, ши тот Исраелул л-а аскултат.
24І вся старшина й всї можні, як і всї сини царя Давида покорились цареві Соломонові.
24Тоате кэпетенииле ши витежий ши кяр тоць фиий ымпэратулуй Давид с-ау супус ымпэратулуй Соломон.
25І звеличив Господь Соломона перед очима усього Ізраїля, й дав йому славу царства, якої не мав переднїйше нї один царь в Ізраїлї.
25Домнул а ынэлцат тот май мулт пе Соломон суб окий ынтрегулуй Исраел ши й-а фэкут домния май стрэлучитэ декыт а фост а орькэруй ымпэрат ал луй Исраел ынаинтя луй.
26Оттак Давид, син Ессеїв, царював над усїм Ізраїлем.
26Давид, фиул луй Исай, а домнит песте тот Исраелул.
27Часу царювання його над Ізраїлем було сорок років: в Гебронї царював він сїм років, а в Ерусалимі царював трийцять і три роки.
27Время кыт а домнит песте Исраел а фост де патрузечь де ань: ла Хеброн а домнит шапте ань ши ла Иерусалим а домнит трейзечь ши трей де ань.
28І помер в добрій старостї, нажившись на сьвітї в багацтві й славі; й зацарював Соломон, його син, замість його.
28А мурит дупэ о бэтрынеце феричитэ, сэтул де зиле, де богэцие ши де славэ. Ши, ын локул луй, а домнит фиул сэу Соломон.
29Дїї царя Давида, переднїйші й послїдні, записані в записках віщого Самуїла, й в записках пророка Натана, й в записках віщого Гада;
29Фаптеле ымпэратулуй Давид, челе динтый ши челе де пе урмэ, сунт скрисе ын картя луй Самуел, вэзэторул, ши ын картя пророкулуй Натан, ши ын картя пророкулуй Гад,
30А так само й все його царюваннє, й хоробрість його, й пригоди, що зайщли були з ним і з Ізраїлем і з усїма царствами в краях.
30ымпреунэ ку тоатэ домния ши тоате испрэвиле луй, прекум ши че с-а петрекут пе время луй, фие ын Исраел, фие ын тоате ымпэрэцииле челорлалте цэрь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.