Апокалипса 14
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Апой м-ам уйтат ши ятэ кэ Мелул стэтя пе мунтеле Сионулуй ши ымпреунэ ку Ел стэтяу о сутэ патрузечь ши патру де мий, каре авяу скрис пе фрунте Нумеле Сэу ши Нумеле Татэлуй Сэу.
1І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх.
2Ши ам аузит венинд дин чер ун глас ка ун вует де апе марь, ка вуетул унуй тунет путерник; ши гласул пе каре л-ам аузит ера ка ал челор че кынтэ ку алэута ши кынтау дин алэутеле лор.
2І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх.
3Кынтау о кынтаре ноуэ ынаинтя скаунулуй де домние, ынаинтя челор патру фэптурь вий ши ынаинтя бэтрынилор. Ши нимень ну путя сэ ынвеце кынтаря афарэ де чей о сутэ патрузечь ши патру де мий, каре фусесерэ рэскумпэраць де пе пэмынт.
3І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї.
4Ей ну с-ау ынтинат ку фемей, кэч сунт вергурь, ши урмязэ пе Мел орьунде мерӂе Ел. Ау фост рэскумпэраць динтре оамень, ка чел динтый род пентру Думнезеу ши пентру Мел.
4Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві.
5Ши ын гура лор ну с-а гэсит минчунэ, кэч сунт фэрэ винэ ынаинтя скаунулуй де домние ал луй Думнезеу.
5І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.
6Ши ам вэзут ун алт ынӂер, каре збура прин мижлокул черулуй ку о Евангелие вешникэ, пентру ка с-о вестяскэ локуиторилор пэмынтулуй, орькэруй ням, орькэрей семинций, орькэрей лимбь ши орькэруй нород.
6І бачив я иншого ангела, що летїв серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові,
7Ел зичя ку глас таре: „Темеци-вэ де Думнезеу ши даци-Й славэ, кэч а венит часул жудекэций Луй, ши ынкинаци-вэ Челуй че а фэкут черул ши пэмынтул, маря ши извоареле апелор!”
7глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.
8Апой а урмат ун алт ынӂер, ал дойля, ши а зис: „А кэзут, а кэзут Бабилонул, четатя чя маре, каре а адэпат тоате нямуриле дин винул мынией курвией ей!”
8І другий ангел ішов слїдом (за ними), глаголючи: Упав, упав Вавилон, великий город, що пристрастним вином блудодїяння свого напоїв всї народи.
9Апой а урмат ун алт ынӂер, ал трейля, ши а зис ку глас таре: „Дакэ се ынкинэ чинева фярей ши икоаней ей ши примеште семнул ей пе фрунте сау пе мынэ,
9І третїй ангел ійшов слїдом за ними, глаголючи голосом великим: Коли хто покланяєть ся перед зьвіром і образом його, і приймає пятно на чоло своє, або на руку свою,
10ва бя ши ел дин винул мынией луй Думнезеу, турнат неаместекат ын пахарул мынией Луй, ши ва фи кинуит ын фок ши ын пучоасэ ынаинтя сфинцилор ынӂерь ши ынаинтя Мелулуй.
10той пити ме також од вина гнїва Божого, немішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем.
11Ши фумул кинулуй лор се суе ын сус ын вечий вечилор. Ши нич зиуа, нич ноаптя н-ау одихнэ чей че се ынкинэ фярей ши икоаней ей ши орьчине примеште семнул нумелуй ей!
11А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його.
12Аич есте рэбдаря сфинцилор, каре пэзеск порунчиле луй Думнезеу ши крединца луй Исус.”
12Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповідї Божі і віру Ісуса.
13Ши ам аузит ун глас дин чер каре зичя: „Скрие: Фериче де акум ынколо де морций каре мор ын Домнул!” „Да”, зиче Духул, „ей се вор одихни де остенелиле лор, кэч фаптеле лор ый урмязэ!”
13І чув я голос з неба, що глаголав менї: напиши: Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нинї. Так глаголе Дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; дїла ж їх ідуть слїдом за ними.
14Апой м-ам уйтат, ши ятэ ун нор алб; ши пе нор шедя чинева каре семэна ку ун фиу ал омулуй; пе кап авя о кунунэ де аур, яр ын мынэ, о сечерэ аскуцитэ.
14І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп.
15Ши ун алт ынӂер а ешит дин Темплу ши стрига ку глас таре Челуй че шедя пе нор: „Пуне сечера Та ши сечерэ, пентру кэ а венит часул сэ сечерь ши сечеришул пэмынтулуй есте копт.”
15Ще инший ангел вийшов з храму і покликнув голосом великим до сидячого на хмарі: Пішли серпа твого, і жни; бо прийшла для тебе година жати, достигло бо жниво землї.
16Атунч, Чел че шедя пе нор Шь-а арункат сечера пе пэмынт. Ши пэмынтул а фост сечерат.
16І скинув сидячий на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата.
17Ши дин Темплул каре есте ын чер а ешит ун алт ынӂер, каре авя ши ел ун косор аскуцит.
17І вийшов инший ангел із храму, що в небі, а мав і він гострий серп.
18Ши ун алт ынӂер, каре авя стэпынире асупра фокулуй, а ешит дин алтар ши а стригат ку глас таре кэтре чел че авя косорул чел аскуцит: „Пуне косорул тэу чел аскуцит ши кулеӂе стругурий вией пэмынтулуй, кэч стругурий ей сунт копць.”
18І вийшов инший ангел із жертівнї, в котрого власть над огнем, і покликнув покликом великим на того, що мав гострий серп, глаголючи: Пішли твій гострий серп і збирай грозна з виноградини земної, вже бо доспіли грозна її.
19Ши ынӂерул шь-а арункат косорул пе пэмынт, а кулес вия пэмынтулуй ши а арункат стругурий ын тяскул чел маре ал мынией луй Думнезеу.
19І кинув ангел серп свій на землю, і зібрав виноград земний, і кинув у велику винотоку гнїва Божого.
20Ши тяскул а фост кэлкат ын пичоаре афарэ дин четате; ши дин тяск а ешит сынӂе пынэ ла зэбалеле каилор, пе о ынтиндере де о мие шасе суте де стадий.
20І товчено осторонь города в винотоцї, і вийшла кров з винотоки аж по узди кінські на тисячу шістьсот стадий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.