Нумерь 14
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тоатэ адунаря а ридикат гласул ши а ынчепут сэ ципе. Ши попорул а плынс ын ноаптя ачея.
1І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.
2Тоць копиий луй Исраел ау кыртит ымпотрива луй Мойсе ши Аарон ши тоатэ адунаря ле-а зис: „Де че н-ом фи мурит ной ын цара Еӂиптулуй сау де че н-ом фи мурит ын пустиул ачеста?
2І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.
3Пентру че не дуче Домнул ын цара ачаста ын каре вом кэдя учишь де сабие, яр невестеле ноастре ши копилаший ноштри вор фи де жаф? Ну есте оаре май бине сэ не ынтоарчем ын Еӂипт?”
3І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?
4Ши ау зис унул алтуя: „Сэ не алеӂем о кэпетение ши сэ не ынтоарчем ын Еӂипт.”
4І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?
5Мойсе ши Аарон ау кэзут ку фаца ла пэмынт ын фаца ынтреӂий адунэрь а копиилор луй Исраел каре ера стрынсэ лаолалтэ.
5І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.
6Ши, динтре чей че искодисерэ цара, Иосуа, фиул луй Нун, ши Калеб, фиул луй Иефуне, шь-ау рупт хайнеле
6А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,
7ши ау ворбит астфел ынтреӂий адунэрь а копиилор луй Исраел: „Цара пе каре ам стрэбэтут-о ной ка с-о искодим есте о царэ фоарте бунэ, минунатэ.
7І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.
8Дакэ Домнул ва фи биневоитор ку ной, не ва дуче ын цара ачаста ши не-о ва да: есте о царэ ын каре курӂе лапте ши мьере.
8Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.
9Нумай ну вэ рэзврэтиць ымпотрива Домнулуй ши ну вэ темець де оамений дин цара ачея, кэч ый вом мынка. Ей ну май ау ничун сприжин: Домнул есте ку ной, ну вэ темець де ей!”
9Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!
10Тоатэ адунаря ворбя сэ-й учидэ ку петре, кынд слава Домнулуй с-а арэтат песте кортул ынтылнирий, ынаинтя тутурор копиилор луй Исраел.
10І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.
11Ши Домнул а зис луй Мойсе: „Пынэ кынд Мэ ва несокоти попорул ачеста? Пынэ кынд ну ва креде ел ын Мине, ку тоате минуниле пе каре ле фак ын мижлокул луй?
11І рече Господь Мойсейові: А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?
12Де ачея ыл вой лови ку чумэ ши-л вой нимичи, дар пе тине те вой фаче ун ням май маре ши май путерник декыт ел.”
12Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.
13Мойсе а зис Домнулуй: „Еӂиптений вор аузи лукрул ачеста, ей, дин мижлокул кэрора ай скос пе попорул ачеста прин путеря Та.
13І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;
14Ши вор спуне локуиторилор цэрий ачелея. Ей штияу кэ Ту, Домнул, ешть ын мижлокул попорулуй ачестуя; кэ Те арэтай ын кип вэзут, Ту, Домнул; кэ норул Тэу стэ песте ел; кэ Ту мерӂь ынаинтя луй зиуа ынтр-ун стылп де нор ши ноаптя ынтр-ун стылп де фок.
14І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.
15Дакэ оморь пе попорул ачеста ка пе ун сингур ом, нямуриле каре ау аузит ворбинду-се де Тине вор зиче:
15А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:
16‘Домнул н-авя путере сэ дукэ пе попорул ачеста ын цара пе каре журасе кэ й-о ва да, де ачея л-а оморыт ын пустиу!’
16Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.
17Акум, сэ се арате путеря Домнулуй ын мэримя ей, кум ай спус кынд ай зис:
17Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:
18‘Домнул есте ынчет ла мыние ши богат ын бунэтате, яртэ фэрэделеӂя ши рэзврэтиря, дар ну цине пе чел виноват дрепт невиноват ши педепсеште фэрэделеӂя пэринцилор ын копий пынэ ла ал трейля ши ла ал патруля ням.’
18Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.
19Яртэ дар фэрэделеӂя попорулуй ачестуя, дупэ мэримя ындурэрий Тале, кум ай ертат попорулуй ачестуя дин Еӂипт пынэ аич.”
19Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!
20Ши Домнул а спус: „Ерт, кум ай черут.
20І рече Господь: Прощаю по слову твому.
21Дар кыт есте де адевэрат кэ Еу сунт виу ши кэ слава Домнулуй ва умпле тот пэмынтул,
21Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;
22атыт есте де адевэрат кэ тоць чей че ау вэзут ку окий лор слава Мя ши минуниле пе каре ле-ам фэкут ын Еӂипт ши ын пустиу, ши тотушь М-ау испитит де зече орь акум ши н-ау аскултат гласул Меу,
22Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,
23тоць ачея ну вор ведя цара пе каре ам журат пэринцилор лор кэ ле-о вой да, ши ануме тоць чей че М-ау несокотит н-о вор ведя.
23Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.
24Яр пентру кэ робул Меу Калеб а фост ынсуфлецит де ун алт дух ши а урмат ын тотул каля Мя, ыл вой фаче сэ интре ын цара ын каре с-а дус ши урмаший луй о вор стэпыни.
24Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.
25Амалечиций ши канааниций локуеск валя ачаста, деч мыне, ынтоарчеци-вэ ши плекаць ын пустиу, пе каля каре дуче спре Маря Рошие.”
25Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.
26Домнул а ворбит луй Мойсе ши луй Аарон ши а зис:
26І рече Господь Мойсейові й Аронові:
27„Пынэ кынд вой лэса ачастэ ря адунаре сэ кыртяскэ ымпотрива Мя? Ам аузит кыртириле копиилор луй Исраел, каре кыртяу ымпотрива Мя.
27Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.
28Спуне-ле: ‘Пе вяца Мя’, зиче Домнул, ‘кэ вэ вой фаче ынтокмай кум аць ворбит ын аузул урекилор Меле!
28Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.
29Трупуриле воастре моарте вор кэдя ын пустиул ачеста. Вой тоць, а кэрор нумэрэтоаре с-а фэкут нумэрынду-вэ де ла вырста де доуэзечь де ань ын сус ши каре аць кыртит ымпотрива Мя,
29В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.
30ну вець интра ын цара пе каре журасем кэ вэ вой да-о с-о локуиць, афарэ де Калеб, фиул луй Иефуне, ши Иосуа, фиул луй Нун.
30Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.
31Пе копилаший воштри ынсэ, деспре каре аць зис кэ вор фи де жаф, ый вой фаче сэ интре ын еа, ка сэ куноаскэ цара пе каре аць несокотит-о вой.
31Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.
32Яр кыт деспре вой, трупуриле воастре моарте вор кэдя ын пустиу.
32Ви ж поляжете трупом в сьому степу;
33Ши копиий воштри вор рэтэчи патрузечь де ань ын пустиу ши вор испэши астфел пэкателе воастре, пынэ че тоате трупуриле воастре моарте вор кэдя ын пустиу.
33А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.
34Дупэ кум ын патрузечь де зиле аць искодит цара, тот аша, патрузечь де ань вець пурта педяпса фэрэделеӂилор воастре, адикэ ун ан де фиекаре зи, ши вець шти атунч че ынсямнэ сэ-Мь траг Еу мына де ла вой.
34По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.
35Еу, Домнул, ам ворбит! Ын адевэр, аша вой фаче ачестей реле адунэрь, каре с-а унит ымпотрива Мя; вор фи нимичиць ын пустиул ачеста ши ын ел вор мури.’”
35Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.
36Бэрбаций пе каре ый тримисесе Мойсе сэ искодяскэ цара ши каре, ла ынтоарчеря лор, фэкусерэ ка тоатэ адунаря сэ кыртяскэ ымпотрива луй, ыннегринд цара,
36І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.
37оамений ачештя, каре ыннегрисерэ цара, ау мурит аколо, ынаинтя Домнулуй, ловиць де о моарте нэпрасникэ.
37Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.
38Нумай Иосуа, фиул луй Нун, ши Калеб, фиул луй Иефуне, ау рэмас ку вяцэ динтре оамений ачея каре се дусесерэ сэ искодяскэ цара.
38Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.
39Мойсе а спус ачесте лукрурь тутурор копиилор луй Исраел, ши попорул а фост ынтр-о маре жале.
39І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.
40С-ау скулат дис-де-диминяцэ а доуа зи ши с-ау суит пе вырфул мунтелуй, зикынд: „Ятэ-не! Сунтем гата сэ не суим ын локул де каре а ворбит Домнул, кэч ам пэкэтуит.”
40І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.
41Мойсе а зис: „Пентру че кэлкаць порунка Домнулуй? Ну вець избути.
41І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!
42Ну вэ суиць, кэч Домнул ну есте ын мижлокул востру! Ну кэутаць сэ фиць бэтуць де врэжмаший воштри.
42Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;
43Кэч амалечиций ши канааниций сунт ынаинтя воастрэ ши вець кэдя учишь де сабие; одатэ че в-аць абэтут де ла Домнул, Домнул ну ва фи ку вой.”
43Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.
44Ей с-ау ындэрэтничит ши с-ау суит пе вырфул мунтелуй, дар кивотул легэмынтулуй ши Мойсе н-ау ешит дин мижлокул таберей.
44Та зʼосьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.
45Атунч с-ау коборыт амалечиций ши канааниций каре локуяу пе мунтеле ачела, й-ау бэтут ши й-ау тэят ын букэць пынэ ла Хорма.
no verse 45 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.