2 Ымпэрацилор 18
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын ал трейля ан ал луй Осея, фиул луй Ела, ымпэратул луй Исраел, а ынчепут сэ домняскэ Езекия, фиул луй Ахаз, ымпэратул луй Иуда.
1У третьому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, настав царем Езекія Ахазенко, син царя Юдейського.
2Авя доуэзечь ши чинч де ань кынд а ажунс ымпэрат ши а домнит доуэзечь ши ноуэ де ань ла Иерусалим. Мама са се кема Аби, фата луй Захария.
2Двайцять і пять лїт віку було йому, як став царем, а двайцять і девять год царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Аби Захаріївна.
3Ел а фэкут че есте плэкут ынаинтя Домнулуй, ынтокмай кум фэкусе татэл сэу Давид.
3І чинив він праведне в очах Господнїх, притьма так, як чинив предок його Давид.
4А ындепэртат ынэлцимиле, а сфэрымат стылпий идолешть, а тэят астартееле ши а сфэрымат ын букэць шарпеле де арамэ пе каре-л фэкусе Мойсе, кэч копиий луй Исраел арсесерэ пынэ атунч тэмые ынаинтя луй: ыл нумяу Нехуштан.
4Він позносив висоти, порозбивав (камяні) боввани, повирубував дуброви й розбив мідяного змія, що зробив був Мойсей, — бо до того часу Ізрайлитяне кадили йому — й назвав його Нехуштан.
5Ел шь-а пус ынкредеря ын Домнул Думнезеул луй Исраел; ши, динтре тоць ымпэраций луй Иуда каре ау венит дупэ ел сау каре ау фост ынаинте де ел, н-а фост ничунул ка ел.
5Він уповав на Господа, Бога Ізрайлевого, й такого, як він, не було між усїма царями Юдиними, нї послї його нї перед ним.
6Ел с-а алипит де Домнул, ну с-а абэтут де ла Ел ши а пэзит порунчиле пе каре ле дэдусе луй Мойсе Домнул.
6І стояв він при Господї й не відступав від його, й держав заповідї його, що заповідав Господь Мойсейові.
7Ши Домнул а фост ку Езекия, каре а избутит ын тот че а фэкут. Ел с-а рэскулат ымпотрива ымпэратулуй Асирией ши ну й-а май фост супус.
7І був Господь повсячасно з ним, а у всьому, що він починав, поступав він мудро. І відпав він від царя Ассирийського й перестав служити йому.
8А бэтут пе филистень пынэ ла Газа ши ле-а пустиит цинутул, де ла тоате турнуриле де пазэ пынэ ла четэциле ынтэрите.
8Він побив Филистіїв аж до Гази й у всїх займищах їх від вартової башти до утвердженого городу.
9Ын ал патруля ан ал ымпэратулуй Езекия, каре ера ал шаптеля ан ал луй Осея, фиул луй Ела, ымпэратул луй Исраел, Салманасар, ымпэратул Асирией, с-а суит ымпотрива Самарией ши а ымпресурат-о.
9У четвертому роцї царя Езекії, се б то в сьомому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, двинув Салманассар, царь Ассирийський, проти Самариї та й обложив її,
10Дупэ трей ань а луат-о, ын ал шаселя ан ал луй Езекия, каре ера ал ноуэля ан ал луй Осея, ымпэратул луй Исраел – атунч а фост луатэ Самария.
10І здобув її по трьох роках, се б то в шестому роцї Езекії, а в девятому роцї Осії, царя Ізраїлського, впокорено Самарию.
11Ымпэратул Асирией а дус пе Исраел роб ын Асирия ши л-а ашезат ла Халах ши Хабор, лынгэ рыул Гозан, ши ын четэциле мезилор,
11І перевів царь Ассирийський Ізрайлитян в Ассирию та й оселив їх у Халасї й в Хаборі, при ріцї Гозан, і в городах Мидийських,
12пентру кэ н-аскултасерэ де гласул Домнулуй Думнезеулуй лор ши кэлкасерэ легэмынтул Луй; пентру кэ нич н-аскултасерэ, нич ну ымплинисерэ тот че порунчисе Мойсе, робул Домнулуй.
12Бо вони не слухали заповідей Господа, Бога свого, й переступали завіт його; усього, що заповідав Мойсей, раб Господень, вони й не слухали й не певнили.
13Ын ал пайспрезечеля ан ал ымпэратулуй Езекия, Санхериб, ымпэратул Асирией, с-а суит ымпотрива тутурор четэцилор ынтэрите дин Иуда ши а пус стэпынире пе еле.
13У чотирнайцятому роцї царя Езекії двинув Сеннахирим, царь Ассирийський, проти всїх утверджених городів Юдиних та й поопановував їх.
14Езекия, ымпэратул луй Иуда, а тримис сэ спунэ ымпэратулуй Асирией ла Лакис: „Ам грешит! Депэртязэ-те де мине. Че вей пуне асупра мя, вой пурта.” Ши ымпэратул Асирией а черут луй Езекия, ымпэратул луй Иуда, трей суте де таланць де арӂинт ши трейзечь де таланць де аур.
14І послав Езекія, царь Юдейський, до царя Ассирийського в Лахис, сказати: Я провинився. Йди назад від мене, а що на мене наложиш, нести му. І наложив царь Ассирийський на Езекію триста талантів срібла й трийцять талантів золота.
15Езекия а дат тот арӂинтул каре се афла ын Каса Домнулуй ши ын вистиерииле касей ымпэратулуй.
15І оддав Езекія все срібло, яке знайшлось у храму Господньому й в скарбівнях царської палати.
16Атунч а луат Езекия, ымпэратул луй Иуда, ши а дат ымпэратулуй Асирией аурул ку каре акоперисе ушиле ши ушорий Темплулуй Домнулуй.
16Того ж часу зняв Езекія золото з дверей в храму Господньому й з стовпів у дверей, що Езекія, царь Юдейський, пообтягав був золотом, та й пооддавав його цареві Ассирийському.
17Ымпэратул Асирией а тримис дин Лакис ла Иерусалим, ла ымпэратул Езекия, пе Тартан, пе Раб-Сарис ши пе Рабшаке ку о оштире путерникэ. С-ау суит ши ау ажунс ла Иерусалим. Кынд с-ау суит ши ау ажунс, с-ау оприт ла каналул де апэ ал язулуй де сус, пе друмул каре дуче ын огорул ынэлбиторулуй.
17Та царь Ассирийський послав Тартана та Рабсариса та Рабсака з Лахиса з великою військовою потугою до короля Езекії в Ерусалим. І пійшли вони й прийшли під Ерусалим, і зайняли становище на водопроводї вижшого ставу, на дорозї до поля красильнього.
18Ау кемат пе ымпэрат, ши Елиаким, фиул луй Хилкия, май-мареле песте каса ымпэратулуй, с-а дус ла ей ку Шебна, логофэтул, ши ку Иоах, фиул луй Асаф, архиварул.
18І кликали вони царя. Вийшов же до них Еліяким Хелкієнко, начальник палати, й Себна, писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець.
19Рабшаке ле-а зис: „Спунець луй Езекия: ‘Аша ворбеште мареле ымпэрат, ымпэратул Асирией: «Че есте ынкредеря ачаста пе каре те бизуешть?
19І промовив до них Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надїя, на яку ти вповаєш?
20Ту ай зис: ‹Пентру рэзбой требуе кибзуинцэ ши путере.› Дар ачестя сунт доар ворбе ын вынт. Ын чине дар ць-ай пус ынкредеря де те-ай рэскулат ымпотрива мя?
20Ти говорив тільки пусті слова: до війни треба розумної ради й сили; а ти на кого вповаєш, що одорвавсь од мене?
21Ятэ, ай пус-о ын Еӂипт, ай луат ын ажутор трестия ачея фрынтэ, каре ынцяпэ ши стрэпунӂе мына орькуй се сприжинэ пе еа: аша есте Фараон, ымпэратул Еӂиптулуй, пентру тоць чей че се ынкред ын ел.
21Оце ж ти задумав опертись на Египет, — на тую надломлену тростину, що кожному, хто на неї обіпреться, забється в руку й проколе її. Таківський той Фараон, царь Египецький про всїх, що покладають на його надію.
22Поате кэ ымь вець спуне: ‹Ын Домнул Думнезеул ностру не ынкредем.› Дар ну есте Ел Ачела але кэруй ынэлцимь ши алтаре ле-а ындепэртат Езекия, зикынд луй Иуда ши Иерусалимулуй: ‹Сэ вэ ынкинаць ынаинтя алтарулуй ачестуя ла Иерусалим›?»’
22Коли ж менї відкажете: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, й повелїв Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником, в Ерусалимі, маєте покланятись.
23Акум фэ о ынвоялэ ку стэпынул меу, ымпэратул Асирией: ыць вой да доуэ мий де кай, сэ ведем дакэ поць дин партя та сэ дай атыця кэлэрець ка сэ ынкалече пе ей.
23Оце ж увійди в угоду з моїм паном, царем Ассирийським: я дам тобі дві тисячі коней, коли спроможешся достати їздецїв до них.
24Ши кум ай путя ындепэрта о кэпетение дин чей май мичь служиторь ай стэпынулуй меу? Ыць пуй ынкредеря ын Еӂипт пентру каре ши кэлэрець.
24Як тобі оборонитись і від одного начальника найменьших слуг пана мого? Чи вповаєш на Египет задля колесниць та комонника?
25Де алтфел, оаре фэрэ воя Домнулуй м-ам суит еу ымпотрива ачестуй лок, ка сэ-л нимическ? Домнул мь-а зис: ‘Суе-те ымпотрива цэрий ачестея ши нимичеште-о.’”
25Та хиба ж я без волї Господньої прийшов на се місце, щоб його спустошити? Сам Господь звелїв менї: Ійди проти сієї землї й спустош її.
26Елиаким, фиул луй Хилкия, Шебна ши Иоах ау зис луй Рабшаке: „Ворбеште робилор тэй ын лимба арамаикэ, фииндкэ о ынцелеӂем; ну не ворби ын лимба иудаикэ, ын аузул попорулуй де пе зид.”
26І сказав Еліяким Хелкієнко та Себна та й Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийськи, бо ми розуміємо сю мову, а не говори до нас по юдейськи в слух людей, що на мурі.
27Рабшаке ле-а рэспунс: „Оаре стэпынулуй тэу ши цие м-а тримис стэпынул меу сэ спун ачесте ворбе? Оаре ну ачестор оамень каре стау пе зид сэ-шь мэнынче балега ши сэ-шь бя удул ку вой?”
27Рабсак же відказав їм: Чи мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати? Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб укупі з вами свій кал їсти й свою моч пити?
28Атунч, Рабшаке, ынаинтынд, а стригат ку глас таре ын лимба иудаикэ ши а зис: „Аскултаць кувынтул марелуй ымпэрат, ымпэратул Асирией!
28І виступив Рабсак та й промовив голосно по юдейськи, й каже: Слухайте слово великого царя, царя Ассирийського!
29Аша ворбеште ымпэратул: ‘Сэ ну вэ ыншеле Езекия, кэч ну ва путя сэ вэ избэвяскэ дин мына мя.
29Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, бо йому не визволити вас із руки моєї;
30Сэ ну вэ факэ Езекия сэ вэ ынкредець ын Домнул зикынд: «Домнул не ва избэви ши четатя ачаста ну ва фи датэ ын мыниле ымпэратулуй Асирией.»’
30Та й нехай не баламутить вас Езекія надїєю на Господа, мовляючи: Господь визволить нас і не подасть городу сього цареві Ассирийському на поталу.
31Н-аскултаць де Езекия, кэч аша ворбеште ымпэратул Асирией: ‘Фачець паче ку мине, супунеци-вэ мие ши фиекаре дин вой ва мынка дин вия луй ши дин смокинул луй, фиекаре ва бя апэ дин фынтына луй
31Не слухайте Езекії! бо так говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною й вийдїть до мене, й нехай всякий їсть виноград свій й смокви свої, й кожен нехай пє воду з колодязя свого,
32пынэ вой вени ши вэ вой дуче ынтр-о царэ ка а воастрэ, ынтр-о царэ ку грыу ши ку вин, о царэ ку пыне ши вий, о царэ ку мэслинь де унтделемн ши мьере ши вець трэи, ши ну вець мури. Н-аскултаць дар де Езекия, каре вэ амэӂеште зикынд: «Домнул не ва избэви.»
32Покіль я прийду та й займу вас у таку землю, що вашій землї рівна, у землю хлїбню й винну, у землю багату на овощ і виноград, у землю маслини й меду, й будете жити, а не помрете. Оце ж не слухайте Езекії! бо він вас зводить, говорючи: Господь вирятує нас.
33Оаре думнезеий нямурилор ау избэвит ей, фиекаре цара луй, дин мына ымпэратулуй Асирией?
33Хиба боги народів вирятували, кожен свою землю, з руки царя Ассирийського?
34Унде сунт думнезеий Хаматулуй ши Арпадулуй? Унде сунт думнезеий Сефарваимулуй, Хеней ши Ивей? Ау избэвит ей Самария дин мына мя?
34Де боги Ематові й Арпадові? де боги Сефарваїмові, Енині й Івині? Чи ж вирятували вони Самарию з руки моєї?
35Каре динтре тоць думнезеий ачестор цэрь шь-а избэвит цара дин мына мя, пентру ка ши Домнул сэ избэвяскэ Иерусалимул дин мына мя?’”
35Котрий з усїх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї?
36Попорул а тэкут ши ну й-а рэспунс о ворбэ, кэч ымпэратул дэдусе порунка ачаста: „Сэ ну-й рэспундець.”
36І мовчав народ і не відказували йому нї слова, бо мали наказ від царя: Не відповідайте йому.
37Ши Елиаким, фиул луй Хилкия, кэпетения касей ымпэратулуй, Шебна, логофэтул, ши Иоах, фиул луй Асаф, скрииторул, ау венит ла Езекия ку хайнеле сфышияте ши й-ау спус кувинтеле луй Рабшаке.
37І прийшов Еліяким Хелкієнко, начальник палати, та Себна, писарь, та й Йоах Асафенко, лїтописець, з роздертою одїжжю до Езекії, та й оповіли йому слова Рабсакові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.