2 Ымпэрацилор 4
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1О фемее динтре невестеле фиилор пророчилор а стригат луй Елисей: „Робул тэу, бэрбатул меу, а мурит ши штий кэ робул тэу се темя де Домнул; ши чел че л-а ымпрумутат а венит сэ я чей дой копий ай мей ши сэ-й факэ робь.”
1Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.
2Елисей й-а зис: „Че пот сэ фак пентру тине? Спуне-мь, че ай акасэ?” Еа а рэспунс: „Роаба та н-аре акасэ декыт ун вас ку унтделемн.”
2Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.
3Ши ел а зис: „Ду-те де чере васе де афарэ, де ла тоць вечиний тэй, васе гоале, ши ну чере пуцине.
3І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;
4Кынд те вей ынтоарче, ынкиде уша дупэ тине ши дупэ копиий тэй, тоарнэ дин унтделемн ын тоате ачесте васе ши пуне деопарте пе челе плине.”
4Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.
5Атунч, еа а плекат де ла ел. А ынкис уша дупэ еа ши дупэ копиий ей; ей ый апропияу васеле ши еа турна дин унтделемн ын еле.
5І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.
6Кынд с-ау умплут васеле, еа а зис фиулуй сэу: „Май дэ-мь ун вас.” Дар ел й-а рэспунс: „Ну май есте ничун вас.” Ши н-а май курс унтделемн.
6Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.
7Еа с-а дус де а спус омулуй луй Думнезеу лукрул ачеста. Ши ел а зис: „Ду-те де винде унтделемнул ши плэтеште-ць датория, яр ку че ва рэмыне вей трэи ту ши фиий тэй.”
7Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.
8Ынтр-о зи, Елисей тречя прин Сунем. Аколо ера о фемее богатэ. Еа а стэруит де ел сэ примяскэ сэ мэнынче ла еа. Ши орь де кыте орь тречя, се дучя сэ мэнынче ла еа.
8Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.
9Еа а зис бэрбатулуй ей: „Ятэ, штиу кэ омул ачеста каре трече тотдяуна пе ла ной есте ун ом сфынт ал луй Думнезеу.
9І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.
10Сэ фачем о микэ одае сус, ку зидурь, ши сэ пунем ын еа ун пат пентру ел, о масэ, ун скаун ши ун сфешник, ка сэ стя аколо кынд ва вени ла ной.”
10Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.
11Елисей, ынторкынду-се ла Сунем, с-а дус ын одая де сус ши с-а кулкат аколо.
11Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;
12Ел а зис служиторулуй сэу Гехази: „Кямэ пе сунамита ачаста!” Гехази а кемат-о ши еа а венит ынаинтя луй.
12І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.
13Ши Елисей а зис луй Гехази: „Спуне-й: ‘Ятэ, пентру ной ту ць-ай фэкут тоатэ тулбураря ачаста. Ной че путем фаче пентру тине? Требуе сэ ворбим пентру тине ымпэратулуй сау кэпетенией оштирий?’” Еа а рэспунс: „Еу локуеск лиништитэ ын мижлокул попорулуй меу.”
13І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.
14Ши ел а зис: „Че сэ фак пентру еа?” Гехази а рэспунс: „Еа н-аре фиу ши бэрбатул ей есте бэтрын.”
14І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.
15Ши ел а зис: „Кям-о!” Гехази а кемат-о ши еа а венит ла ушэ.
15І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.
16Елисей й-а зис: „Ла анул, пе время ачаста, вей цине ын браце ун фиу.” Ши еа а зис: „Ну, домнул меу, омуле ал луй Думнезеу, ну амэӂи пе роаба та!”
16І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!
17Фемея а рэмас ынсэрчинатэ ши а нэскут ун фиу кяр пе время ачея, ын анул урмэтор, кум ый спусесе Елисей.
17І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.
18Копилул с-а фэкут маре. Ши, ынтр-о зи, кынд с-а дус пе ла татэл сэу ла сечерэторь,
18Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:
19а зис татэлуй сэу: „Капул меу! Капул меу!” Татэл а зис служиторулуй сэу: „Ду-л ла мама са!”
19І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.
20Служиторул л-а луат ши л-а дус ла мама са. Ши копилул а стат пе ӂенункий мамей сале пынэ ла амязэ ши апой а мурит.
20І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.
21Еа с-а суит, л-а кулкат пе патул омулуй луй Думнезеу, а ынкис уша дупэ еа ши а ешит.
21І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;
22А кемат пе бэрбатул ей ши а зис: „Тримите-мь, те рог, ун служитор ши о мэгэрицэ; вряу сэ мэ дук ын грабэ ла омул луй Думнезеу ши апой мэ вой ынтоарче.”
22І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.
23Ши ел а зис: „Пентру че врей сэ те дучь астэзь ла ел? Доар ну есте нич лунэ ноуэ, нич Сабат.” Еа а рэспунс: „Фий пе паче!”
23Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.
24Апой а пус шауа пе мэгэрицэ ши а зис служиторулуй сэу: „Мынэ ши плякэ, сэ ну опрешть пе друм декыт кынд ць-ой спуне.”
24Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.
25Еа а плекат деч ши с-а дус ла омул луй Думнезеу пе мунтеле Кармел. Омул луй Думнезеу а вэзут-о де департе ши а зис служиторулуй сэу Гехази: „Ятэ пе сунамита ачея!
25От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!
26Акум, аляргэ дар ынаинтя ей ши спуне-й: ‘Ешть бине? Бэрбатул тэу ши копилул сунт бине?’” Еа а рэспунс: „Бине.”
26Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.
27Ши, кум а ажунс ла омул луй Думнезеу пе мунте, й-а ымбрэцишат пичоареле. Гехази с-а апропият с-о дя ынапой. Дар омул луй Думнезеу а зис: „Лас-о, кэч есте таре амэрытэ ши Домнул мь-а аскунс лукрул ачеста ши ну ми л-а фэкут куноскут.”
27Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.
28Атунч, еа а зис: „Ам черут еу оаре домнулуй меу ун фиу? Н-ам зис еу: ‘Ну мэ амэӂи’?”
28І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?
29Ши Елисей а зис луй Гехази: „Ынчинӂе-ць мижлокул, я тоягул меу ын мынэ ши плякэ. Дакэ вей ынтылни пе чинева, сэ ну-л ынтребь де сэнэтате ши, дакэ те ва ынтреба чинева де сэнэтате, сэ ну-й рэспунзь. Сэ пуй тоягул меу пе фаца копилулуй.”
29І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.
30Мама копилулуй а зис: „Виу есте Домнул ши виу есте суфлетул тэу кэ ну те вой пэрэси.” Ши ел с-а скулат ши а мерс дупэ еа.
30Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.
31Гехази ле-о луасе ынаинте ши пусесе тоягул пе фаца копилулуй, дар н-а дат нич глас, нич семн де симцире. С-а ынторс ынаинтя луй Елисей, й-а спус лукрул ачеста ши а зис: „Копилул ну с-а трезит.”
31Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й зʼясував: Хлопя не прокинулось.
32Кынд а ажунс Елисей ын касэ, ятэ кэ мурисе копилул, кулкат ын патул луй.
32Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.
33Елисей а интрат ши а ынкис уша дупэ ей амындой ши с-а ругат Домнулуй.
33І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;
34С-а суит ши с-а кулкат пе копил; шь-а пус гура пе гура луй, окий луй пе окий луй, мыниле луй пе мыниле луй ши с-а ынтинс песте ел. Ши трупул копилулуй с-а ынкэлзит.
34Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.
35Елисей а плекат, а мерс ынкоаче ши ынколо прин касэ, апой с-а суит ярэшь ши с-а ынтинс песте копил. Ши копилул а стрэнутат де шапте орь ши а дескис окий.
35І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.
36Елисей а кемат пе Гехази ши а зис: „Кямэ пе сунамитэ.” Гехази а кемат-о ши еа а венит ла Елисей, каре а зис: „Я-ць фиул!”
36І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.
37Еа с-а дус ши с-а арункат ла пичоареле луй ши с-а ынкинат пынэ ла пэмынт. Ши шь-а луат фиул ши а ешит афарэ.
37І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.
38Елисей с-а ынторс ла Гилгал, ши ын царэ бынтуя о фоамете. Пе кынд фиий пророчилор шедяу ынаинтя луй, а зис служиторулуй сэу: „Пуне оала чя маре ши фербе о чорбэ пентру фиий пророчилор!”
38Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.
39Унул дин ей а ешит пе кымп сэ кулягэ вердецурь; а гэсит вицэ сэлбатикэ ши а кулес дин еа куркубете сэлбатиче, пынэ шь-а умплут хайна. Кынд с-а ынторс, ле-а тэят ын букэць ын оала ку чорбэ, кэч ну ле куноштя.
39І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.
40Ау дат оаменилор ачелора сэ мэнынче. Дар, кум ау мынкат дин чорба ачея, ау стригат: „Омуле ал луй Думнезеу, моартя есте ын оалэ!” Ши н-ау путут сэ мэнынче.
40І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.
41Елисей а зис: „Луаць фэинэ.” А арункат фэинэ ын оалэ ши а зис: „Дэ оаменилор ачестора сэ мэнынче.” Ши ну май ера нимик вэтэмэтор ын оалэ.
41Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.
42А венит ун ом дин Баал-Шалиша. А адус пыне дин челе динтый роаде омулуй луй Думнезеу, ши ануме доуэзечь де пынь де орз ши спиче ной ын сак. Елисей а зис: „Дэ оаменилор ачестора сэ мэнынче.”
42Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба — двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.
43Служиторул сэу а рэспунс: „Кум пот сэ дау дин еле ла о сутэ де иншь?” Дар Елисей а зис: „Дэ оаменилор сэ мэнынче, кэч аша ворбеште Домнул: ‘Вор мынка, ши ва май рэмыне.’”
43Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.
44Атунч ле-а пус пыниле ынаинте ши ау мынкат ши ле-а май ши рэмас, дупэ кувынтул Домнулуй.
44І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.