2 Reis 19
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Quando o rei Ezequias ouviu isso, rasgou as suas roupas, cobriu-se de pano de saco e entrou na casa do SENHOR.
1Почувши се царь Езекія, роздер одежу на собі, обгорнувся волосяним веретищем і пійшов у храм Господень.
2Ele enviou Eliaquim, o administrador do palácio, Sebna, o escriba, e os anciãos dos sacerdotes, cobertos de pano de saco, ao profeta Isaías, filho de Amoz.
2Еліякима ж, начальника палати, та Себну, писаря, вкупі з значнїйшими сьвященниками, окритих веретищами, послав до пророка Ісаії Амосенка.
3Eles lhe disseram: “Assim diz Ezequias: 'Hoje é um dia de angústia, de repreensão e de rejeição; pois os filhos chegaram à hora do parto, e não há força para dá-los à luz.
3І промовили вони до його: Так говорить Езекія: День смутку, лайки й сорому є день сей: прийшли сини до породу, та нема снаги вродити.
4Pode ser que o SENHOR, o seu Deus, ouça todas as palavras de Rabsaqué, a quem o rei da Assíria, seu senhor, enviou para desafiar o Deus vivo, e repreenda as palavras que o SENHOR, o seu Deus, ouviu. Portanto, eleve a sua oração pelo remanescente que sobreviveu.'”
4Може, почує Господь, Бог твій, усї слова Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій. Благай же за тих, що зостались іще живими.
5Assim, os servos do rei Ezequias foram a Isaías.
5Як же прийшли слуги царя Езекії до Ісаії,
6Isaías lhes disse: “Digam isto ao seu senhor: 'Assim diz o SENHOR: “Não tenha medo das palavras que você ouviu, com as quais os servos do rei da Assíria blasfemaram contra mim.
6Сказав їм Ісаїя: Промовте так до вашого пана: Так говорить Господь: Не лякайся тих речей, що чув єси, якими поругали мене слуги царя Ассирийського.
7Eis que porei nele um espírito, e ele ouvirá uma notícia, e voltará para a sua própria terra. Eu farei com que ele caia à espada na sua própria terra.”'”
7Отсе я пошлю в його такого духу, що він почує звістку й вернеться він у свою землю, й поляже в своїй землї од меча.
8Então Rabsaqué voltou e encontrou o rei da Assíria lutando contra Libna; pois ele tinha ouvido que o rei havia partido de Laquis.
8Коли вернувсь Рабсак назад, найшов царя Ассирийського, як облягав Либну, бо перечув, що той відойшов од Лахиса.
9Quando o rei ouviu dizer a respeito de Tiraca, rei da Etiópia: “Eis que ele saiu para lutar contra você”, enviou mensageiros novamente a Ezequias, dizendo:
9Як довідався ж про Тиргаку, царя Етиопського, що говорили: Вирушив він, щоб воювати з тобою, послав знов посли до Езекії, сказати:
10“Digam isto a Ezequias, rei de Judá: 'Não deixe que o seu Deus, em quem você confia, o engane, dizendo: Jerusalém não será entregue nas mãos do rei da Assíria.
10Промовте так до Езекії, царя Юдиного: Не давай твойму Богові, що на його вповаєш, баламутити тебе, думаючи: Ерусалим не буде подан цареві Ассирийському на поталу.
11Eis que você ouviu o que os reis da Assíria fizeram a todas as terras, destruindo-as totalmente. E você seria liberto?
11Ти сам чував, що творили царі Ассирийські з усїма землями, розпростираючи на їх проклін, а ти б то від його вирятувався?
12Acaso os deuses das nações as livraram, as quais os meus pais destruíram — Gozã, Harã, Rezefe e os filhos de Éden que estavam em Telassar?
12Хиба ж боги народів, що їх мої предки в нїщо пообертали, вирятували їх, — як Гозан та Харан та Резеф та людей Еденських у Талассарі?
13Onde está o rei de Hamate, o rei de Arpade, e o rei da cidade de Sefarvaim, de Hena e de Iva?'”
13Де царь Ематський й царь Арпадський й царь пад городом Сефарваїмом, Еною й Іввою?
14Ezequias recebeu a carta das mãos dos mensageiros e a leu. Então Ezequias subiu à casa do SENHOR e a estendeu perante o SENHOR.
14Взявши ж Езекія письмо з рук поселських і прочитавши його, пійшов у храм Господень та й розгорнув його перед Господом,
15Ezequias orou perante o SENHOR, e disse: “Ó SENHOR, o Deus de Israel, que estás entronizado acima dos querubins, tu és o Deus, tu somente, de todos os reinos da terra. Tu fizeste os céus e a terra.
15І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.
16Inclina os teus ouvidos, SENHOR, e ouve. Abre os teus olhos, SENHOR, e vê. Ouve as palavras de Senaqueribe, as quais ele enviou para desafiar o Deus vivo.
16Прихили, Господи, ухо твоє та й почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!
17É verdade, SENHOR, que os reis da Assíria devastaram as nações e as suas terras,
17Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й землї,
18e lançaram os seus deuses no fogo; pois não eram deuses, mas obra das mãos de homens, madeira e pedra. Por isso eles os destruíram.
18І повкидали богів їх ув огонь, та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понївечити.
19Agora, pois, SENHOR, nosso Deus, salva-nos, eu te peço, das mãos dele, para que todos os reinos da terra saibam que tu, SENHOR, és o único Deus.”
19Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!
20Então Isaías, filho de Amoz, mandou dizer a Ezequias: “Assim diz o SENHOR, o Deus de Israel: 'Você orou a mim contra Senaqueribe, rei da Assíria, e eu o ouvi.
20І послав Ісаїя Амосенко до Езекії, сказати: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.
21Esta é a palavra que o SENHOR falou a respeito dele: 'A virgem, a filha de Sião, o desprezou e zombou de você. A filha de Jerusalém balançou a cabeça para você.
21Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміється з тебе дївиця-дочка Сиону. Позадь тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
22A quem você desafiou e blasfemou? Contra quem você exaltou a sua voz e ergueu os seus olhos às alturas? Contra o Santo de Israel!
22Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се голос ізняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!
23Por meio dos seus mensageiros, você desafiou o Senhor, e disse: “Com a multidão dos meus carros, eu subi às alturas dos montes, às regiões mais remotas do Líbano, e cortarei os seus altos cedros e os seus melhores ciprestes; e entrarei no seu alojamento mais distante, na floresta do seu campo fértil.
23Через послів твоїх ти глузував з Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
24Eu cavei e bebi águas estranhas, e secarei todos os rios do Egito com a sola dos meus pés.”
24Я відкопував та випивав воду чужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.
25Você não ouviu como eu fiz isso há muito tempo, e o formei desde os tempos antigos? Agora eu fiz com que isso acontecesse, para que fosse sua a tarefa de reduzir cidades fortificadas a montes de ruínas.
25Чи ти чував, що я з давендавна чинив? Із давнезнїх часїв постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовищ.
26Por isso os seus habitantes tiveram pouco poder. Eles ficaram desanimados e confundidos. Foram como a erva do campo e como a planta verde, como o capim nos telhados e como o grão queimado antes de crescer.
26А їх осадники в немочі, дрожать і в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла зелень на криші, й збіжжє загоріле, нїм в колос убралось.
27Mas eu conheço o seu assentar, o seu sair, o seu entrar, e a sua fúria contra mim.
27Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, усе я знаю, а й буяннє твоє проти мене.
28Por causa da sua fúria contra mim, e porque a sua arrogância subiu aos meus ouvidos, portanto porei o meu anzol no seu nariz, e o meu freio nos seus lábios, e farei você voltar pelo caminho por onde veio.'
28За твою сьмілість проти мене, та що твоя гординя дойшла до слуху мого, я тобі в ніздрі каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.
29“Este será o sinal para você: Neste ano, vocês comerão o que crescer por si mesmo, e no segundo ano o que brotar disso; e no terceiro ano semeiem e colham, plantem vinhas e comam o seu fruto.
29І ось тобі (Езекію) знамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на другий рік самосївне, на третий же рік сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.
30O remanescente que escapou da casa de Judá voltará a lançar raízes para baixo, e a dar frutos para cima.
30І що позоставалось іще з Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.
31Pois de Jerusalém sairá um remanescente, e do monte Sião aqueles que escaparem. O zelo do SENHOR fará isso.
31З Ерусалиму бо зийде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.
32“Portanto, assim diz o SENHOR a respeito do rei da Assíria: 'Ele não entrará nesta cidade, nem atirará uma flecha ali. Ele não virá diante dela com escudo, nem construirá uma rampa de cerco contra ela.
32Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.
33Ele voltará pelo mesmo caminho por onde veio, e não entrará nesta cidade', diz o SENHOR.
33По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, — говорить Господь.
34'Pois eu defenderei esta cidade para salvá-la, por amor de mim mesmo e por amor do meu servo Davi.'”
34Город сей я берегти му, щоб урятувати його задля себе й задля раба мого Давида.
35Naquela noite, o anjo do SENHOR saiu e feriu cento e oitenta e cinco mil no acampamento dos assírios. Quando os homens se levantaram de manhã cedo, eis que todos estes eram cadáveres.
35І сталось: однієї ночі прийшов ангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранцї, аж ось самі мертві тїла.
36Então Senaqueribe, rei da Assíria, partiu, voltou para casa e viveu em Nínive.
36І рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.
37Enquanto ele estava adorando na casa de Nisroque, seu deus, Adrameleque e Sarezer o feriram à espada; e eles escaparam para a terra de Ararate. Esar-Hadom, seu filho, reinou em seu lugar.
37І як молився він у храму свого бога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали в Арарат-землю, а син його Асардан зробився царем намість його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.