Пісень 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе — нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
1Че фрумоасэ ешть, юбито, че фрумоасэ ешть! Окий тэй сунт окь де порумбицэ, суб марама та. Пэрул тэу есте ка о турмэ де капре, попоситэ пе коама мунтелуй Галаад.
2Зуби в тебе — мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
2Динций тэй сунт ка о турмэ де ой тунсе каре ес дин скэлдэтоаре, тоате ку ӂемень, ши ничуна дин еле ну есте стярпэ.
3Губи в тебе — пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока — щоки твої під кучерями в тебе;
3Бузеле тале сунт ка ун фир де кырмыз ши гура та есте дрэгуцэ; образул тэу есте ка о жумэтате де родие, суб марама та.
4Шия твоя — се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй — щити самих сильних;
4Гытул тэу есте ка турнул луй Давид, зидит ка сэ фие о касэ де арме; о мие де скутурь атырнэ де ел, тоате скутурь де витежь.
5Дві соски твої — мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
5Амындоуэ цыцеле тале сунт ка дой пуй де черб, ка ӂемений уней кэприоаре каре паск ынтре кринь.
6Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
6Пынэ се рэкореште зиуа ши пынэ фуг умбреле, вой вени ла тине, мунте де мир, ши ла тине, дял де тэмые.
7Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
7Ешть фрумоасэ де тот, юбито, ши н-ай ничун кусур.
8Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
8Вино ку мине дин Либан, мирясо, вино ку мине дин Либан! Привеште дин вырфул мунтелуй Амана, дин вырфул мунцилор Сенир ши Хермон, дин визуиниле леилор, дин мунций пардошилор!
9Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
9Мь-ай рэпит инима, соро мирясо, мь-ай рэпит инима нумай ку о привире, нумай ку унул дин лэнцишоареле де ла гытул тэу!
10Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
10Че липичь ын дезмердэриле тале, соро мирясо! Дезмердэриле тале прецуеск май мулт декыт винул ши миресмеле тале сунт май плэкуте декыт тоате мирознеле!
11В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх — пахощі Ливану!
11Мьере пикурэ дин бузеле тале, мирясо, мьере ши лапте се афлэ суб лимба та ши миросул хайнелор тале есте ка миросул Либанулуй.
12Обгороджений сад — сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
12Ешть о грэдинэ ынкисэ, соро мирясо, ун извор ынкис, о фынтынэ печетлуитэ.
13Росадники твої — се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
13Одраслеле тале сунт о грэдинэ де родий, ку челе май алесе роаде, мэлинь негри ши нард;
14З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;
14нард ши шофран, трестие мироситоаре ши скорцишоарэ, ку тот фелул де туфарь де тэмые, смирнэ ши алое, ку челе май алесе миресме.
15Джерело саду — колодїзь води живої й потоки з Ливану.
15О фынтынэ дин грэдинь, ун извор де апе вий че курӂе дин Либан.
16Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! —
16Скоалэ-те, кривэцуле! Вино, вынтуле де мязэзи! Суфлаць песте грэдина мя, ка сэ пикуре миросуриле дин еа! – Сэ интре юбитул меу ын грэдина луй ши сэ мэнынче дин роаделе ей алесе! –
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.