4 Мойсея 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Єрихону.
1Копиий луй Исраел ау порнит ши ау тэбэрыт ын шесуриле Моабулуй, динколо де Йордан, ын фаца Иерихонулуй.
2І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.
2Балак, фиул луй Ципор, а вэзут тот че фэкусе Исраел аморицилор.
3І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.
3Ши Моаб а рэмас фоарте ынгрозит ын фаца унуй попор атыт де маре ла нумэр; л-а апукат гроаза ын фаца копиилор луй Исраел.
4І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.
4Моаб а зис бэтрынилор луй Мадиан: „Мулцимя ачаста аре сэ ынгитэ тот че есте ын журул ностру, кум паште боул вердяца де пе кымп.” Балак, фиул луй Ципор, ера пе атунч ымпэрат ал Моабулуй.
5І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.
5Ел а тримис соль ла Балаам, фиул луй Беор, ла Петор пе Рыу (Еуфрат), ын цара фиилор попорулуй сэу, ка сэ-л кеме ши сэ-й спунэ: „Ятэ, ун попор а ешит дин Еӂипт, акоперэ фаца пэмынтулуй ши с-а ашезат ын фаца мя!
6Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.
6Вино, те рог, сэ-мь блестемь пе попорул ачеста, кэч есте май путерник декыт мине. Поате кэ аша ыл вой путя бате ши-л вой изгони дин царэ, кэч штиу кэ пе чине бинекувынтезь ту есте бинекувынтат ши пе чине блестемь ту есте блестемат.”
7І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.
7Бэтрыний луй Моаб ши бэтрыний луй Мадиан ау плекат авынд ку ей дарурь пентру гичитор. Ау ажунс ла Балаам ши й-ау спус кувинтеле луй Балак.
8І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.
8Балаам ле-а зис: „Рэмынець аич песте ноапте ши вэ вой да рэспунс дупэ кум ымь ва спуне Домнул.” Ши кэпетенииле Моабулуй ау рэмас ла Балаам.
9І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?
9Думнезеу а венит ла Балаам ши а зис: „Чине сунт оамений ачештя пе каре-й ай ла тине?”
10І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:
10Балаам а рэспунс луй Думнезеу: „Балак, фиул луй Ципор, ымпэратул Моабулуй, й-а тримис сэ-мь спунэ:
11Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.
11‘Ятэ, ун попор а ешит дин Еӂипт ши акоперэ фаца пэмынтулуй; вино дар ши блестемэ-л; поате кэ аша ыл вой путя бате ши-л вой изгони.’”
12І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.
12Думнезеу а зис луй Балаам: „Сэ ну те дучь ку ей ши нич сэ ну блестемь попорул ачела, кэч есте бинекувынтат.”
13І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.
13Балаам с-а скулат диминяца ши а зис кэпетениилор луй Балак: „Дучеци-вэ ынапой ын цара воастрэ, кэч Домнул ну вря сэ мэ ласе сэ мерг ку вой.”
14І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.
14Ши май-марий Моабулуй с-ау скулат, с-ау ынторс ла Балак ши й-ау спус: „Балаам н-а врут сэ винэ ку ной.”
15Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.
15Балак а тримис дин ноу май мулте кэпетений май ку вазэ декыт челе динаинте.
16І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:
16Ау ажунс ла Балаам ши й-ау зис: „Аша ворбеште Балак, фиул луй Ципор: ‘Ну май пуне педичь ши вино ла мине,
17Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!
17кэч ыць вой да мултэ чинсте ши вой фаче тот че-мь вей спуне; нумай вино, те рог, ши блестемэ-мь попорул ачеста!’”
18І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.
18Балаам а рэспунс ши а зис служиторилор луй Балак: „Сэ-мь дя Балак кяр ши каса луй плинэ де арӂинт ши де аур, ши тот н-аш путя сэ фак ничун лукру, фие мик, фие маре, ымпотрива порунчий Домнулуй Думнезеулуй меу.
19Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.
19Тотушь, вэ рог, рэмынець аич ла ноапте ши вой ведя че-мь ва май спуне Домнул.”
20І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.
20Думнезеу а венит ла Балаам ын тимпул нопций ши й-а зис: „Фииндкэ оамений ачештя ау венит сэ те кеме, скоалэ-те ши ду-те ку ей, дар сэ фачь нумай че-ць вой спуне.”
21І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.
21Балаам с-а скулат диминяцэ, а пус шауа пе мэгэрицэ ши а плекат ку кэпетенииле луй Моаб.
22І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.
22Думнезеу С-а апринс де мыние пентру кэ плекасе. Ши Ынӂерул Домнулуй С-а ашезат ын друм, ка сэ и Се ымпотривяскэ. Балаам ера кэларе пе мэгэрица луй ши чей дой служиторь ай луй ерау ку ел.
23І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.
23Мэгэрица а вэзут пе Ынӂерул Домнулуй стынд ын друм, ку сабия скоасэ дин тякэ ын мынэ, с-а абэтут дин друм ши а луат-о пе кымп. Балаам шь-а бэтут мэгэрица ка с-о адукэ ла друм.
24Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.
24Ынӂерул Домнулуй С-а ашезат ынтр-о кэраре динтре вий ши де фиекаре парте а кэрэрий ера кыте ун зид.
25І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.
25Мэгэрица а вэзут пе Ынӂерул Домнулуй, с-а стрынс спре зид ши а стрынс пичорул луй Балаам де зид. Балаам а бэтут-о дин ноу.
26І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.
26Ынӂерул Домнулуй а трекут май департе ши С-а ашезат ынтр-ун лок унде ну ера кип сэ те ынторчь нич ла дряпта, нич ла стынга.
27І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.
27Мэгэрица а вэзут пе Ынӂерул Домнулуй ши с-а кулкат суб Балаам. Балаам с-а апринс де мыние ши а бэтут мэгэрица ку ун бэц.
28І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?
28Домнул а дескис гура мэгэрицей ши еа а зис луй Балаам: „Че ць-ам фэкут, де м-ай бэтут де трей орь?”
29І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.
29Балаам а рэспунс мэгэрицей: „Пентру кэ ць-ай бэтут жок де мине; дакэ аш авя о сабие ын мынэ, те-аш учиде пе лок.”
30І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!
30Мэгэрица а зис луй Балаам: „Ну сунт еу оаре мэгэрица та, пе каре ай кэлэрит ын тот тимпул пынэ ын зиуа де азь? Ам еу оаре обичей сэ-ць фак аша?” Ши ел а рэспунс: „Ну.”
31Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;
31Домнул а дескис окий луй Балаам, ши Балаам а вэзут пе Ынӂерул Домнулуй стынд ын друм, ку сабия скоасэ ын мынэ. Ши с-а плекат ши с-а арункат ку фаца ла пэмынт.
32І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передомною.
32Ынӂерул Домнулуй й-а зис: „Пентру че ць-ай бэтут мэгэрица де трей орь? Ятэ, Еу ам ешит ка сэ-ць стау ымпотривэ, кэч друмул пе каре мерӂь есте ун друм каре дуче ла перзаре ынаинтя Мя.
33І бачила мене ослиця та й звертала оце передомною три рази. Коли б не звертала вона передомною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.
33Мэгэрица М-а вэзут ши с-а абэтут де трей орь динаинтя Мя; дакэ ну с-ар фи абэтут динаинтя Мя, пе тине те-аш фи оморыт, яр пе еа аш фи лэсат-о вие.”
34І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.
34Балаам а зис Ынӂерулуй Домнулуй: „Ам пэкэтуит, кэч ну штиям кэ Те-ай ашезат ынаинтя мя ын друм, ши акум, дакэ ну гэсешть кэ е бине че фак еу, мэ вой ынтоарче.”
35І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.
35Ынӂерул Домнулуй а зис луй Балаам: „Ду-те ку оамений ачештя, дар сэ спуй нумай кувинтеле пе каре ци ле вой спуне Еу.” Ши Балаам а плекат ынаинте ку кэпетенииле луй Балак.
36І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.
36Балак а аузит кэ вине Балаам ши й-а ешит ынаинте пынэ ла четатя Моабулуй, каре есте ла хотарул Арнонулуй, ла хотарул чел май депэртат.
37І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?
37Балак а зис луй Балаам: „Н-ам тримис еу оаре ла тине сэ те кеме? Пентру че н-ай венит ла мине? Кум, ну пот еу оаре сэ-ць дау чинсте?”
38І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що не будь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.
38Балаам а рэспунс луй Балак: „Ятэ кэ ам венит ла тине. Акум ымь ва фи оаре ынгэдуит сэ спун чева? Вой спуне кувинтеле пе каре ми ле ва пуне Думнезеу ын гурэ.”
39І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.
39Балаам а мерс ку Балак ши ау ажунс ла Кириат-Хуцот.
40І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.
40Балак а жертфит бой ши ой ши а тримис дин ей луй Балаам ши кэпетениилор каре ерау ку ел.
41І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.
41Диминяца, Балак а луат пе Балаам ши л-а суит пе Бамот-Баал, де унде Балаам путя сэ вадэ о парте дин попор.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.