4 Мойсея 21
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїльом і позаймав деяких із між їх у полонь.
1Ымпэратул Арадулуй, ун канаанит каре локуя ла мязэзи, а аузит кэ Исраел вине пе друмул Атарим. Ел с-а луптат ымпотрива луй Исраел ши а луат май мулць приншь де рэзбой.
2І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.
2Атунч Исраел а фэкут Домнулуй о журуинцэ ши а зис: „Дакэ вей да пе попорул ачеста ын мыниле меле, ый вой нимичи ку десэвыршире четэциле.”
3І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма.
3Домнул а аузит гласул луй Исраел ши а дат пе канааниць ын мыниле луй. Исраелиций й-ау нимичит ку десэвыршире, пе ей ши четэциле лор, ши локул ачела л-ау нумит Хорма.
4І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.
4Ау плекат де ла мунтеле Хор пе друмул каре дуче спре Маря Рошие, ка сэ околяскэ цара Едомулуй. Попорул шь-а пердут рэбдаря пе друм
5І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.
5ши а ворбит ымпотрива луй Думнезеу ши ымпотрива луй Мойсе: „Пентру че не-аць скос дин Еӂипт ка сэ мурим ын пустиу? Кэч ну есте нич пыне, нич апэ ши ни с-а скырбит суфлетул де ачастэ хранэ проастэ.”
6І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.
6Атунч, Домнул а тримис ымпотрива попорулуй ниште шерпь ынфокаць, каре ау мушкат попорул, аша ынкыт ау мурит мулць оамень ын Исраел.
7Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:
7Попорул а венит ла Мойсе ши а зис: „Ам пэкэтуит, кэч ам ворбит ымпотрива Домнулуй ши ымпотрива та. Роагэ-те Домнулуй ка сэ депэртезе де ла ной ачешть шерпь.” Мойсе с-а ругат пентру попор.
8Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.
8Домнул а зис луй Мойсе: „Фэ-ць ун шарпе ынфокат ши спынзурэ-л де о прэжинэ; орьчине есте мушкат ши ва приви спре ел ва трэи.”
9І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.
9Мойсе а фэкут ун шарпе де арамэ ши л-а пус ынтр-о прэжинэ ши орьчине ера мушкат де ун шарпе ши привя спре шарпеле де арамэ трэя.
10І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.
10Копиий луй Исраел ау плекат ши ау тэбэрыт ла Обот.
11І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.
11Ау плекат дин Обот ши ау тэбэрыт ла Иие-Абарим, ын пустиул дин фаца Моабулуй, спре рэсэритул соарелуй.
12Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.
12Де аколо ау плекат ши ау тэбэрыт ын валя Зеред.
13А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.
13Де аколо ау плекат ши ау тэбэрыт динколо де Арнон, каре курӂе прин пустиу, ешинд дин цинутул аморицилор, кэч Арнонул фаче хотарул Моабулуй, ынтре Моаб ши амориць.
14Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:
14Де ачея се зиче ын Картя Рэзбоаелор Домнулуй: „Вахеб ын Суфа, Шувоаеле Арнонулуй
15Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.
15Ши скурӂериле шувоаелор Каре се ынтинд ынспре Ар ши се атинг ку хотарул луй Моаб.”
16А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.
16Де аколо с-ау дус ла Беер. Ла ачастэ фынтынэ, Домнул а зис луй Мойсе: „Стрынӂе попорул ши ле вой да апэ.”
17Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.
17Атунч а кынтат Исраел кынтаря ачаста: „Цышнеште, фынтынэ! Кынтаць ын чинстя ей!
18А із степу добирались дальше до Маттана.
18Фынтына пе каре ау сэпат-о кэпетенииле, Пе каре ау сэпат-о май-марий попорулуй, Ку тоягул де кырмуире, ку тоеӂеле лор!” Дин пустиул ачеста с-ау дус ла Матана;
19Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;
19дин Матана, ла Нахалиел; дин Нахалиел, ла Бамот;
20А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.
20дин Бамот, ла валя дин кымпия Моабулуй, ын вырфул мунтелуй Писга, каре каутэ спре пустиу.
21І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:
21Исраел а тримис соль ла Сихон, ымпэратул аморицилор, ка сэ-й спунэ:
22Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.
22„Ласэ-мэ сэ трек прин цара та; ну вом интра нич ын огоаре, нич ын вий ши ну вом бя апэ дин фынтынь; вом цине друмул ымпэрэтеск, пынэ вом трече де цинутул тэу.”
23Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.
23Сихон н-а ынгэдуит луй Исраел сэ трякэ прин цинутул луй. Сихон а стрынс тот попорул ши а ешит ынаинтя луй Исраел, ын пустиу. А венит ла Иахац ши с-а луптат ымпотрива луй Исраел.
24І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.
24Исраел л-а бэтут ку аскуцишул сабией ши й-а кучерит цара де ла Арнон пынэ ла Иабок, пынэ ла хотарул копиилор луй Амон, кэч хотарул копиилор луй Амон ера ынтэрит.
25І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.
25Исраел а луат тоате четэциле ачеля ши с-а ашезат ын тоате четэциле аморицилор, ын Хесбон ши ын тоате сателе де прин ымпрежуримь.
26Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.
26Кэч Хесбонул ера четатя луй Сихон, ымпэратул аморицилор. Ел порнисе ку рэзбой ымпотрива ымпэратулуй динаинте ал Моабулуй ши-й луасе тоатэ цара пынэ ла Арнон.
27Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.
27Де ачея зик поеций: „Вениць ла Хесбон! Сэ се зидяскэ дин ноу ши сэ се ынтэряскэ четатя луй Сихон.
28Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.
28Кэч а ешит ун фок дин Хесбон, О флакэрэ дин четатя луй Сихон, Ши а мистуит пе Ар-Моаб, Пе локуиторий ынэлцимилор Арнонулуй.
29Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.
29Вай де тине, Моаб! Ешть пердут, попорул луй Кемош! Ел а фэкут пе фиий луй фугарь, Ши пе фетеле луй ле-а дат роабе Луй Сихон, ымпэратул аморицилор.
30Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.
30Ной ам арункат ку сэӂециле асупра лор: Дин Хесбон пынэ ла Дибон тотул есте нимичит; Ам пустиит пынэ ла Нофах, Каре се ынтинде пынэ ла Медеба.”
31І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.
31Исраел с-а ашезат астфел ын цара аморицилор.
32І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.
32Мойсе а тримис сэ искодяскэ Иаезерул. Ау луат сателе каре циняу де ел ши ау изгонит пе амориций каре ерау ын еле.
33І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.
33Ау скимбат апой друмул ши с-ау суит пе друмул каре дуче ла Басан. Ог, ымпэратул Басанулуй, ле-а ешит ынаинте ку тот попорул луй, ка сэ лупте ымпотрива лор ла Едрей.
34І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.
34Домнул а зис луй Мойсе: „Ну те теме де ел, кэч ыл дау ын мыниле тале, пе ел ши тот попорул луй ши тоатэ цара луй; сэ-й фачь кум ай фэкут луй Сихон, ымпэратул аморицилор, каре локуя ла Хесбон.”
35І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.
35Ши ей л-ау бэтут, пе ел ши пе фиий луй ши тот попорул луй, де н-ау лэсат сэ скапе унул мэкар, ши ау пус мына пе цара луй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.