Суддїв 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Того часу не було царя в Ізраїлї, а поколїннє Даново шукало собі того часу наслїдньої держави, бо йому й доти не допалось повного удїлу між поколїннями Ізрайлевими.
1Ын время ачея, ну ера ымпэрат ын Исраел; ши семинция даницилор ышь кэута о мошие ка сэ се ашезе ын еа, кэч пынэ ын зиуа ачея ну-й кэзусе ла сорць ничо моштенире ын мижлокул семинциилор луй Исраел.
2От і послали Данїї з поколїння свого пятьох зʼугадних мужів із Зореага й Естаола, щоб розгледїти землю та винишпорити, та й наказали їм: Ійдїть розглядайтесь по землї скрізь. Вони ж дойшли до гір Ефраїмових, зайшли до Михиної господи та й обночувались там.
2Фиий луй Дан ау луат динтре ей тоць, дин фамилииле лор, чинч оамень витежь, пе каре й-ау тримис дин Цорея ши дин Ештаол сэ искодяскэ цара ши с-о черчетезе. Ей ле-ау зис: „Дучеци-вэ ши черчетаць цара.” Ей ау ажунс ын мунтеле луй Ефраим, ла каса луй Мика, ши ау рэмас песте ноапте аколо.
3Будучи ж в Миховій господї, впізнали вони говірку молодого Левита, зайшли до його, та й поспитали в його: Хто тебе сюди завів, що тут робиш, і що таке ти в цьому домі?
3Кынд ерау апроапе де каса луй Мика, ау куноскут гласул тынэрулуй левит, с-ау апропият ши й-ау зис: „Чине те-а адус аич? Че фачь ту ын локул ачеста? Ши че ай аич?”
4І відказав їм він: Так і так обійшовсь ізо мною Миха: найняв мене, й я його сьвященником.
4Ел ле-а рэспунс: „Мика фаче кутаре ши кутаре лукру пентру мине, ымь дэ о симбрие ши еу ый сунт преот.”
5Тодї просять його: Спитай у Бога, щоб нам знати, чи пощастить нам у нашій дорозї, що верстаємо?
5Ей й-ау зис: „Ынтрябэ пе Думнезеу, ка сэ штим дакэ вом авя норок ын кэлэтория ноастрэ.”
6І каже їм жерець: Ійдїть веселі; дорога, куди йдете, приятна Господеві.
6Ши преотул ле-а рэспунс: „Дучеци-вэ ын паче; кэлэтория пе каре о фачець есте суб привиря Домнулуй.”
7От і пійшли далїй ті пять мужів та й дойшли до Лаіса. Там побачили, як люде живуть безпечно звичаєм Сидонїїв, байдужно й тихо, та що не було в тій землї такого, що обиджав би в чому, або мав би яку власть. Від Сидонїїв вони далеко й не мають нї з ким нїякої справи до спільної оборони.
7Чей чинч оамень ау плекат ши ау ажунс ын Лаис. Ау вэзут попорул де аколо трэинд ла адэпост, ын фелул сидоницилор, лиништит ши фэрэ грижэ; ын царэ ну ера нимень каре сэ ле факэ чел май мик неажунс стэпынинд песте ей; ерау департе де сидониць ши н-авяу ничо легэтурэ ку алць оамень.
8Як прийшли вони до своїх братів у Зореагу й Естаол, каже їм браття їх: І з чим же ви?
8С-ау ынторс ла фраций лор ын Цорея ши Ештаол, ши фраций лор ле-ау зис: „Че весте не адучець?”
9А они відказують: Вставайте, двинемо проти них у поле! Бо землю ми огледїли: справдї прегарна земля, а ви оце задумались; не гайтесь довше, рушаймо в дорогу, та й осягнемо землю в державу!
9„Хайдем”, ау рэспунс ей, „сэ не суим ымпотрива лор, кэч ам вэзут цара ши ятэ кэ ера фоарте бунэ. Че стаць ши ну зичець нимик? Ну фиць ленешь ши порниць сэ пунець стэпынире пе цара ачаста.
10Прийшовши туди, знайдете байдужний люд, а земля простора.
10Кынд вець интра ын еа, вець да песте ун попор каре стэ фэрэ фрикэ. Цара есте маре, ши Думнезеу а дат-о ын мыниле воастре; есте ун лок унде ну липсеште нимик дин тот че есте пе пэмынт.”
11І рушили звідти з поколїння Данового з Зореаги й Естаола шість сотень узброєних людей.
11Шасе суте де оамень дин фамилия луй Дан ау порнит дин Цорея ши Ештаол ынчиншь ку армеле лор де рэзбой.
12В свойму походї отаборились вони в Каріят-Яримі в Юдеї. Тим і прозивається те місце по сей день табір Данів — за Каріят-Яримом.
12С-ау суит ши ау тэбэрыт ла Кириат-Иеарим ын Иуда, де ачея локул ачеста, каре есте ынапоя луй Кириат-Иеарим, а фост кемат пынэ ын зиуа де азь Махане-Дан.
13Звідти йшли вони на Ефраїм-гори та й прийшли до господи Михиної.
13Ау трекут де аколо ын мунтеле луй Ефраим ши ау ажунс пынэ ла каса луй Мика.
14Тодї озвались ті пять мужів, що ходили в Лаіс, щоб розгледїти землю, і сказали своїм братам: Чи знаєте, що в сьому хуторі є ефод і терафим, та вирізуваний і виливаний ідол? Зміркуйте ж оце, що маєте дїяти.
14Атунч, чей чинч оамень каре се дусесерэ сэ искодяскэ цара Лаис ау луат кувынтул ши ау зис фрацилор лор: „Штиць кэ ын каселе ачестя сунт ун ефод, терафимь, ун кип чоплит ши ун кип турнат? Ведець акум че авець де фэкут.”
15І завернули вони туди, прийшли до господи молодого Левити в домі Михи, та й привітали його.
15Ей с-ау абэтут пе аколо, ау интрат ын каса тынэрулуй левит, ын каса луй Мика, ши л-ау ынтребат де сэнэтате!
16А шістьсот чоловіка з синів Данових, узброєних, стояли за ворітьми.
16Чей шасе суте де оамень дин фиий луй Дан ынчиншь ку армеле лор де рэзбой стэтяу ла интраря порций.
17Пятьох же мужів, що виходили на розглядини, ввійшли, пробрались туди та й забрали вирізуваного ідола, ефод і терафим та виливаного божища. Сьвященник же стояв за ворітьми з шістьма сотнями чоловіка вʼоруженими,
17Ши чей чинч оамень каре се дусесерэ сэ искодяскэ цара с-ау суит ши ау интрат ын касэ; ау луат кипул чоплит, ефодул, терафимий ши кипул турнат, ын тимп че преотул ера ла интраря порций ку чей шасе суте де оамень ынчиншь ку армеле лор де рэзбой.
18Як пробрались вони в будинок до Михи, то й забрали вирізуваного кумира й ефод і терафим і виливаного божища. І питає їх сьвященник: Що ви коїте?
18Кынд ау интрат ын каса луй Мика ши ау луат кипул чоплит, ефодул, терафимий ши кипул турнат, преотул ле-а зис: „Че фачець?”
19Вони ж відказують: Мовчи, затули рота рукою, йди з нами, та й бувай батьком нам і сьвященником. Що бо тобі любійше, попувати в домі одного чоловіка, чи бути сьвященником в поколїнню і родї в Ізраїлї?
19Ей ау рэспунс: „Тачь, пуне-ць мына ла гурэ ши вино ку ной сэ не фий пэринте ши преот. Май бине есте сэ фий преот ла каса унуй сингур ом сау сэ фий преотул уней семинций ши ал уней фамилий дин Исраел?”
20І призволив сьвященник, і взяв ефода й терафима, вирізуваного ідола й виливаного божка, та й пійшов укупі з людьми.
20Преотул с-а букурат ын инима луй, а луат ефодул, терафимий ши кипул чоплит ши с-а унит ку чата попорулуй.
21І пійшли вони далїй, виправивши дїтей, скотину й дороге майно поперед себе.
21Ау порнит ярэшь ла друм ши ау плекат пунынд ынаинтя лор копиий, вителе ши калабалыкуриле.
22Ще ж не далеко відойшли від господи Михиної, а вже й скупились хуторяне в Михиній домівцї, та й погнались за Данїями.
22Дупэ че се депэртасерэ бине де каса луй Мика, оамений каре локуяу ын каселе вечине ку а луй Мика с-ау стрынс ши ау урмэрит пе фиий луй Дан.
23І кликали вони за Данїями, а ті обернувшись питали в Михи: Що тобі треба? чого так кричиш?
23Ау стригат дупэ фиий луй Дан, каре с-ау ынторс ши ау зис луй Мика: „Че ай ши че ынсямнэ глоата ачаста де оамень?”
24Відказує сей: Ви забрали боги, що я собі постарав і жерця, та й пійшли собі. Як же се питаєте: Що тобі треба?
24Ел а рэспунс: „Думнезеий мей пе каре ми-й фэкусем ми й-аць луат ымпреунэ ку преотул ши аць плекат. Че-мь май рэмыне? Кум путець дар сэ-мь спунець: ‘Че ай?’”
25І відказали йому Данїї: Стережись, щоб ми не чули більше твого голосу, ато сердиті люде кинуться на вас, і згинеш сам та й погубиш твоїх.
25Фиий луй Дан й-ау зис: „Сэ ну-ць аузим гласул; кэч, алтфел, ниште оамень амэрыць се вор арунка асупра воастрэ ши те вей перде ши пе тине, ши пе чей дин каса та.”
26І пійшли собі далїй Данії. Миха же, побачивши, що вони дужчі за його, вернувсь додому.
26Ши фиий луй Дан шь-ау вэзут май департе де друм. Мика, вэзынд кэ сунт май тарь декыт ел, с-а ынторс ши а венит акасэ.
27Забравши сим робом те, що постарав собі Миха, вкупі з його жерцем, напали вони на Лаіс, на людей тихих і байдужних, побили їх мечем а город пустили з димом.
27Ау ридикат дар че фэкусе Мика ши ау луат пе преотул каре ера ын служба луй ши с-ау нэпустит асупра Лаисулуй, асупра унуй попор лиништит ши ын паче; л-ау трекут прин аскуцишул сабией ши ау арс четатя.
28Нїхто не допоміг їм, бо жили далеко від Сидону і не мали нї з ким нїякої справи. Місто се находилось на долинї, не далеко Бет-Рехова. І збудували собі (Данїї) город, та й осїлись у йому.
28Нимень н-а избэвит-о, кэч ера департе де Сидон ши локуиторий ей н-авяу ничо легэтурэ ку алць оамень: еа ера ын валя каре се ынтинде спре Бет-Рехоб. Фиий луй Дан ау зидит дин ноу четатя ши ау локуит ын еа.
29І прозвали місто своє Даном, по імени предка свого Дана, сина Ізрайлевого; перше ж той город звався Лаіс.
29Ау нумит-о Дан, дупэ нумеле луй Дан, татэл лор, каре се нэскусе луй Исраел, дар четатя се кема май ынаинте Лаис.
30І поставили в себе Данїї вирізуваного ідола, а сьвященниками в поколїннї Дановому були Йонатан, син Герсона, сина Мойсейового, і сини його аж по день уневолення свого.
30Ау ынэлцат пентру ей кипул чоплит; ши Ионатан, фиул луй Гершом, фиул луй Мойсе, ел ши фиий луй ау фост преоций семинцией даницилор пынэ пе время робирий цэрий.
31І стояв у них ідол, що зробив Миха, увесь той час, як божий дом стояв у Силомі.
31Ау ашезат пентру ей кипул чоплит пе каре-л фэкусе Мика, ын тот тимпул кыт а фост Каса луй Думнезеу ла Сило.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.