Левитикул 17
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Домнул а ворбит луй Мойсе ши а зис:
1І рече Господь Мойсейові:
2„Ворбеште луй Аарон ши фиилор луй ши тутурор копиилор луй Исраел ши спуне-ле: ‘Ятэ че а порунчит Домнул:
2Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:
3«Дакэ чинева дин каса луй Исраел ынжунгие ын табэрэ сау афарэ дин табэрэ ун боу, ун мел сау о капрэ,
3Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,
4ши ну-л адуче ла уша кортулуй ынтылнирий, ка сэ-л адукэ дар Домнулуй ынаинтя кортулуй Домнулуй, сынӂеле ачеста ва фи пус ын сокотяла омулуй ачелуя: а вэрсат сынӂе; омул ачела ва фи нимичит дин мижлокул попорулуй сэу.
4Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;
5Де ачея, копиий луй Исраел, ын лок сэ-шь ынжунгие жертфеле пе кымп, требуе сэ ле адукэ ла преот, ынаинтя Домнулуй, ла уша кортулуй ынтылнирий, ши сэ ле адукэ Домнулуй ка жертфе де мулцумире.
5Се длятого, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.
6Преотул сэ ле стропяскэ сынӂеле пе алтарул Домнулуй, ла уша кортулуй ынтылнирий, ши сэ ардэ грэсимя, каре ва фи де ун мирос плэкут Домнулуй.
6І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.
7Сэ ну-шь май адукэ жертфеле лор ла идолий ку каре курвеск. Ачаста ва фи о леӂе вешникэ пентру ей ши пентру урмаший лор.»
7І не приносити муть уже потім жерти ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.
8Сэ ле спуй дар: «Дакэ ун ом дин каса луй Исраел сау динтре стрэиний каре локуеск ын мижлокул лор адуче о ардере-де-тот сау врео алтэ жертфэ
8І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,
9ши н-о адуче ла уша кортулуй ынтылнирий, ка с-о адукэ жертфэ Домнулуй, омул ачела сэ фие нимичит дин попорул луй.
9І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.
10Дакэ ун ом дин каса луй Исраел сау дин стрэиний каре локуеск ын мижлокул лор мэнынкэ сынӂе де орьче фел, Ымь вой ынтоарче Фаца ымпотрива челуй че мэнынкэ сынӂеле ши-л вой нимичи дин мижлокул попорулуй сэу.
10І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.
11Кэч вяца трупулуй есте ын сынӂе. Ви л-ам дат ка сэ-л пунець пе алтар, ка сэ служяскэ де испэшире пентру суфлетеле воастре, кэч прин вяца дин ел фаче сынӂеле испэшире.»
11Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.
12Де ачея, ам зис копиилор луй Исраел: «Нимень динтре вой сэ ну мэнынче сынӂе ши нич стрэинул каре локуеште ын мижлокул востру сэ ну мэнынче сынӂе.
12Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.
13Дакэ вреунул дин копиий луй Исраел сау дин стрэиний каре локуеск ын мижлокул лор вынязэ о фярэ сау о пасэре каре се мэнынкэ, сэ-й версе сынӂеле ши сэ-л акопере ку цэрынэ.»
13І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.
14Кэч вяца орькэруй труп стэ ын сынӂеле луй, каре есте ын ел. Де ачея ам зис копиилор луй Исраел: «Сэ ну мынкаць сынӂеле ничунуй труп», кэч вяца орькэруй труп есте сынӂеле луй: орьчине ва мынка дин ел ва фи нимичит.
14Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто зʼїсть її, викорениться.
15Орьчине, фие бэштинаш, фие стрэин, каре ва мынка динтр-о фярэ моартэ сау сфышиятэ, сэ-шь спеле хайнеле, сэ се скалде ын апэ ши ва фи некурат пынэ сяра; апой ва фи курат.
15І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.
16Дакэ ну-шь спалэ хайнеле ши ну-шь скалдэ трупул, ышь ва пурта фэрэделеӂя луй.’”
no verse 16 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.