Жудекэторий 9
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Абимелек, фиул луй Иерубаал, с-а дус ла Сихем, ла фраций мамей луй, ши ятэ кум ле-а ворбит атыт лор, кыт ши ла тоатэ фамилия касей татэлуй мамей сале:
1Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
2„Спунець, вэ рог, ын аузул тутурор локуиторилор дин Сихем: ‘Есте май бине пентру вой ка шаптезечь де оамень, тоць фий ай луй Иерубаал, сэ стэпыняскэ песте вой сау ун сингур ом сэ стэпыняскэ песте вой?’ Ши адучеци-вэ аминте кэ еу сунт ос дин оаселе воастре ши карне дин карня воастрэ.”
2Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
3Фраций мамей луй ау спус тоате кувинтеле ачестя пентру ел ын аузул тутурор локуиторилор дин Сихем, ши инима лор с-а плекат спре Абимелек, кэч ышь зичяу: „Ел есте фрате ку ной.”
3І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
4Й-ау дат шаптезечь де сикли де арӂинт, пе каре й-ау ридикат дин каса луй Баал-Берит. Абимелек а кумпэрат ку ей пе ниште оамень фэрэ кэпэтый ши неастымпэраць, каре ау мерс дупэ ел.
4От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
5А венит ын каса татэлуй сэу ла Офра ши а учис пе фраций сэй, фиий луй Иерубаал, шаптезечь де оамень, пе ачеяшь пятрэ. Н-а скэпат декыт Иотам, чел май тынэр фиу ал луй Иерубаал, кэч се аскунсесе.
5Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесят чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
6Тоць локуиторий дин Сихем ши тоатэ каса луй Мило с-ау стрынс лаолалтэ ши ау венит де ау фэкут ымпэрат пе Абимелек, лынгэ стежарул сэдит ын Сихем.
6Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
7Иотам а афлат деспре лукрул ачеста. С-а дус ши с-а ашезат пе вырфул мунтелуй Гаризим ши ятэ че ле-а стригат ел ку глас таре: „Аскултаци-мэ, локуиторий Сихемулуй, ши Думнезеу сэ вэ аскулте!
7Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
8Копачий ау плекат сэ унгэ ун ымпэрат ши сэ-л пунэ ын фрунтя лор. Ей ау зис мэслинулуй: ‘Ымпэрэцеште песте ной!’
8Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
9Дар мэслинул ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу унтделемнул меу, каре ымь адуче лауде дин партя луй Думнезеу ши а оаменилор, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
9Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
10Ши копачий ау зис смокинулуй: ‘Вино ту де ымпэрэцеште песте ной!’
10Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!
11Дар смокинул ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу дулчаца мя ши родул меу чел минунат, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
11Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?
12Ши копачий ау зис вицей: ‘Вино ту ши домнеште песте ной!’
12Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!
13Дар вица ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу винул, каре ынвеселеште пе Думнезеу ши пе оамень, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
13Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?
14Атунч, тоць копачий ау зис спинулуй: ‘Вино ту ши ымпэрэцеште песте ной!’
14Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!
15Ши спинул а рэспунс копачилор: ‘Дакэ ын адевэр врець сэ мэ унӂець ка ымпэрат ал востру, вениць ши адэпостици-вэ суб умбра мя; алтфел, сэ ясэ ун фок дин спин ши сэ мистуе чедрий Либанулуй.’
15Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.
16Акум, оаре ку адевэрат ши ку тоатэ курэция аць лукрат вой, фэкынд ымпэрат пе Абимелек? Аць арэтат вой бунэвоинцэ фацэ де Иерубаал ши де каса луй? В-аць пуртат вой оаре ку ел потривит ку служба пе каре в-а фэкут-о?
16Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?
17Кэч татэл меу с-а луптат пентру вой, шь-а пус вяца ын примеждие ши в-а избэвит дин мына луй Мадиан,
17За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,
18ши вой в-аць ридикат ымпотрива касей татэлуй меу, й-аць учис фиий, шаптезечь де оамень, пе ачеяшь пятрэ ши аць фэкут ымпэрат песте локуиторий дин Сихем пе Абимелек, фиул роабей луй, пентру кэ есте фрателе востру.
18А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесят мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!
19Дакэ ын адевэр ши ку тоатэ курэция в-аць пуртат вой астэзь фацэ де Иерубаал ши каса луй, бине! Абимелек сэ фие букурия воастрэ ши вой сэ фиць букурия луй!
19Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;
20Дакэ ну, сэ ясэ ун фок дин Абимелек ши сэ мистуе пе локуиторий дин Сихем ши каса луй Мило; ши ун фок сэ ясэ дин локуиторий Сихемулуй ши дин каса луй Мило ши сэ мистуе пе Абимелек!”
20Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!
21Иотам с-а дат ын лэтурь ши а луат-о ла фугэ; с-а дус ла Беер, унде а локуит департе де фрателе сэу Абимелек.
21І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.
22Абимелек стэпынисе трей ань песте Исраел.
22Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.
23Атунч, Думнезеу а тримис ун дух рэу ынтре Абимелек ши локуиторий Сихемулуй, ши локуиторий Сихемулуй ау фост некрединчошь луй Абимелек,
23І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,
24пентру ка ши крузимя сэвыршитэ ку чей шаптезечь де фий ай луй Иерубаал сэ-шь я педяпса ши сынӂеле лор сэ кадэ асупра фрателуй лор Абимелек, каре-й учисесе, ши асупра локуиторилор Сихемулуй, каре-л ажутасерэ сэ учидэ пе фраций сэй.
24Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.
25Локуиторий Сихемулуй ау пус ла пындэ ымпотрива луй, пе вырфуриле мунцилор, ниште оамень каре жефуяу пе тоць чей че тречяу пе лынгэ ей пе друм. Ши лукрул ачеста а фост адус ла куноштинца луй Абимелек.
25Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.
26Гаал, фиул луй Ебед, а венит ку фраций сэй ши ау трекут ла Сихем. Локуиторий Сихемулуй ау авут ынкредере ын ел!
26Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.
27Ау ешит ла кымп, ле-ау кулес вииле, ле-ау кэлкат стругурий ши ау ынчепут сэ се веселяскэ; ау интрат ын каса думнезеулуй лор, ау мынкат ши ау бэут ши ау блестемат пе Абимелек.
27І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.
28Ши Гаал, фиул луй Ебед, зичя: „Чине есте Абимелек ши чине есте Сихем, ка сэ служим луй Абимелек? Ну есте ел фиул луй Иерубаал ши ну есте Зебул ынгрижиторул луй? Служиць бэрбацилор луй Хамор, татэл луй Сихем! Де че сэ служим луй Абимелек?
28І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?
29О, дакэ аш фи еу стэпынул ачестуй попор, аш рэстурна пе Абимелек.” Ши деспре Абимелек зичя: „Стрынӂе-ць оштиря ши ешь!”
29Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.
30Зебул, кырмуиторул четэций, а аузит че зичя Гаал, фиул луй Ебед, ши с-а апринс де мыние.
30Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.
31А тримис пе аскунс ниште соль ла Абимелек ка сэ-й спунэ: „Ятэ, Гаал, фиул луй Ебед, ши фраций луй ау венит ла Сихем ши ау рэскулат четатя ымпотрива та.
31І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.
32Акум, плякэ ноаптя, ту ши попорул каре есте ку тине, ши стай ла пындэ ын кымп.
32Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;
33Диминяца, ла рэсэритул соарелуй, сэ те арунчь ку нэвалэ асупра четэций. Ши кынд Гаал ши попорул каре есте ку ел вор еши ымпотрива та, сэ-й фачь че-ць вор ынгэдуи путериле.”
33Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.
34Абимелек ши тот попорул каре ера ку ел ау плекат ноаптя ши с-ау пус ла пындэ лынгэ Сихем, ымпэрциць ын патру чете.
34І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.
35Гаал, фиул луй Ебед, а ешит ши а стат ла интраря порций четэций. Абимелек ши тот попорул каре ера ку ел с-ау скулат атунч де ла пындэ.
35Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.
36Гаал а зэрит попорул ши а зис луй Зебул: „Ятэ ун попор каре се кобоарэ дин вырфул мунцилор.” Зебул й-а рэспунс: „Есте умбра мунцилор пе каре-й ей дрепт оамень.”
36Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.
37Гаал, луынд ярэшь кувынтул, а зис: „Есте кяр ун попор каре се кобоарэ де пе ынэлцимиле цэрий ши о чатэ вине пе друмул Стежарулуй Гичиторилор.”
37Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.
38Зебул й-а рэспунс: „Унде ыць есте акум гура ку каре зичяй: ‘Чине есте Абимелек, ка сэ-й служим?’ Ну есте оаре ачеста попорул пе каре-л диспрецуяй ту? Мерӂь акум ши луптэ-те ку ел!”
38І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.
39Гаал а ынаинтат ын фрунтя локуиторилор Сихемулуй ши с-а луптат ку Абимелек.
39Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;
40Урмэрит де Абимелек, а луат-о ла фугэ динаинтя луй ши мулць оамень ау кэзут морць пынэ ла интраря порций.
40І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.
41Абимелек с-а оприт ла Арума. Ши Зебул а изгонит пе Гаал ши пе фраций луй, каре н-ау путут сэ рэмынэ ла Сихем.
41І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.
42А доуа зи, попорул а ешит ла кымп. Абимелек, кэруя и с-а дат де штире,
42На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.
43шь-а луат чата, а ымпэрцит-о ын трей пэрць ши с-а пус ла пындэ ын кымп. Вэзынд кэ попорул ешя дин четате, с-а скулат ымпотрива лор ши й-а бэтут.
43Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.
44Абимелек ши четеле каре ерау ку ел ау порнит ынаинте ши с-ау ашезат ла интраря порций четэций: доуэ дин ачесте чете с-ау арункат асупра тутурор челор че ерау ын кымп ши й-ау бэтут.
44Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.
45Абимелек а бэтут четатя тоатэ зиуа, а луат-о ши а учис попорул каре се афла ын еа. Апой а дэрымат четатя пынэ ла темелие ши а пресэрат саре песте еа.
45І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.
46Ла аузул ачестуй лукру, тоць локуиторий турнулуй Сихемулуй с-ау дус ын четэцуя касей думнезеулуй Берит.
46Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.
47С-а дат де штире луй Абимелек кэ тоць локуиторий турнулуй Сихемулуй с-ау стрынс аколо.
47Зʼясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.
48Атунч, Абимелек с-а суит пе мунтеле Цалмон, ел ши тот попорул каре ера ку ел. А луат о секуре ын мынэ, а тэят о рамурэ де копак, а луат-о ши а пус-о пе умэр. Апой а зис попорулуй каре ера ку ел: „Аць вэзут че ам фэкут? Грэбици-вэ ши фачець ши вой ка мине.”
48І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!
49Ши ау тэят фиекаре кыте о рамурэ ши ау мерс дупэ Абимелек; ау ашезат рамуриле лынгэ четэцуе ши й-ау дат фок, ей ши челор че се афлау ын еа. Аша ау перит тоць оамений дин турнул Сихемулуй, ын нумэр де апроапе о мие, бэрбаць ши фемей.
49Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.
50Абимелек а порнит ымпотрива Тебецулуй. А ымпресурат Тебецул ши л-а луат.
50Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.
51Ын мижлокул четэций ера ун турн таре, унде ау фуӂит тоць локуиторий четэций, бэрбаць ши фемей; ау ынкуят ушиле дупэ ей ши с-ау суит пе акоперишул турнулуй.
51Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.
52Абимелек а ажунс пынэ ла турн; л-а бэтут ши с-а апропият де уша турнулуй ка сэ-й пунэ фок.
52Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.
53Атунч, о фемее а арункат о пятрэ де рышницэ пе капул луй Абимелек ши й-а сфэрымат цяста капулуй.
53Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.
54Ындатэ, ел а кемат пе тынэрул каре-й пурта армеле ши й-а зис: „Скоате-ць сабия ши омоарэ-мэ, ка сэ ну се зикэ де мине: ‘Л-а оморыт о фемее.’” Тынэрул л-а стрэпунс ку сабия ши а мурит.
54Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.
55Кынд ау вэзут бэрбаций луй Исраел кэ Абимелек а мурит, ау плекат фиекаре акасэ.
55Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.
56Астфел а фэкут Думнезеу сэ кадэ асупра луй Абимелек рэул пе каре-л фэкусе татэлуй сэу, учигынд пе чей шаптезечь де фраць ай луй,
56Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесят братів своїх.
57ши Думнезеу а фэкут сэ кадэ асупра капулуй оаменилор дин Сихем тот рэул пе каре-л фэкусерэ. Астфел с-а ымплинит фацэ де ей блестемул луй Иотам, фиул луй Иерубаал.
57Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.