1 Corinthians 11
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Be ye followers of me, even as I also am of Christ.
1Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
2Now I praise you, brethren, that ye remember me in all things, and keep the ordinances, as I delivered them to you.
2Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
3But I would have you know, that the head of every man is Christ; and the head of the woman is the man; and the head of Christ is God.
3Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог.
4Every man praying or prophesying, having his head covered, dishonoureth his head.
4Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
5But every woman that prayeth or prophesieth with her head uncovered dishonoureth her head: for that is even all one as if she were shaven.
5Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
6For if the woman be not covered, let her also be shorn: but if it be a shame for a woman to be shorn or shaven, let her be covered.
6Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
7For a man indeed ought not to cover his head, forasmuch as he is the image and glory of God: but the woman is the glory of the man.
7Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
8For the man is not of the woman; but the woman of the man.
8Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
9Neither was the man created for the woman; but the woman for the man.
9І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
10For this cause ought the woman to have power on her head because of the angels.
10Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.
11Nevertheless neither is the man without the woman, neither the woman without the man, in the Lord.
11Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
12For as the woman is of the man, even so is the man also by the woman; but all things of God.
12Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
13Judge in yourselves: is it comely that a woman pray unto God uncovered?
13Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?
14Doth not even nature itself teach you, that, if a man have long hair, it is a shame unto him?
14Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?
15But if a woman have long hair, it is a glory to her: for her hair is given her for a covering.
15Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
16But if any man seem to be contentious, we have no such custom, neither the churches of God.
16Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
17Now in this that I declare unto you I praise you not, that ye come together not for the better, but for the worse.
17Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
18For first of all, when ye come together in the church, I hear that there be divisions among you; and I partly believe it.
18Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
19For there must be also heresies among you, that they which are approved may be made manifest among you.
19Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20When ye come together therefore into one place, this is not to eat the Lord’s supper.
20Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
21For in eating every one taketh before other his own supper: and one is hungry, and another is drunken.
21Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22What? have ye not houses to eat and to drink in? or despise ye the church of God, and shame them that have not? What shall I say to you? shall I praise you in this? I praise you not.
22Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23For I have received of the Lord that which also I delivered unto you, That the Lord Jesus the same night in which he was betrayed took bread:
23Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24And when he had given thanks, he brake it , and said, Take, eat: this is my body, which is broken for you: this do in remembrance of me.
24і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25After the same manner also he took the cup, when he had supped, saying, This cup is the new testament in my blood: this do ye, as oft as ye drink it , in remembrance of me.
25Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26For as often as ye eat this bread, and drink this cup, ye do shew the Lord’s death till he come.
26Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27Wherefore whosoever shall eat this bread, and drink this cup of the Lord, unworthily, shall be guilty of the body and blood of the Lord.
27Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28But let a man examine himself, and so let him eat of that bread, and drink of that cup.
28Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29For he that eateth and drinketh unworthily, eateth and drinketh damnation to himself, not discerning the Lord’s body.
29Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30For this cause many are weak and sickly among you, and many sleep.
30Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31For if we would judge ourselves, we should not be judged.
31Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32But when we are judged, we are chastened of the Lord, that we should not be condemned with the world.
32Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33Wherefore, my brethren, when ye come together to eat, tarry one for another.
33Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34And if any man hunger, let him eat at home; that ye come not together unto condemnation. And the rest will I set in order when I come.
34Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.