Numbers 32
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And the sons of Ruben and Gad had many flocks of cattle, and their substance in beasts was infinite. And when they saw the lands of Jazer and Galaad fit for feeding cattle,
1Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.
2They came to Moses and Eleazar the priest, and the princes of the multitude, and said:
2І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Єлеазара сьвященника й до князїв громадських так:
3Ataroth, and Dibon, and Jazer, and Nemra, Hesebon, and Eleale, and Saban, and Nebo, and Beon,
3Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон,
4The land, which the Lord hath conquered in the sight of the children of Israel, is a very fertile soil for the feeding of beasts: and we thy servants have very much cattle:
4Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину.
5And we pray thee, if we have found favour in thy sight, that thou give it to us thy servants in possession, and make us not pass over the Jordan.
5І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордан.
6And Moses answered them: What, shall your brethren go to fight, and will you sit here?
6І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь?
7Why do ye overturn the minds of the children of Israel, that they may not dare to pass into the place which the Lord hath given them?
7Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що надїлив їм Господь?
8Was it not thus your fathers did, when I sent from Cadesbarne to view the land?
8Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледїти землю:
9And when they were come as far as the valley of the cluster, having viewed all the country, they overturned the hearts of the children of Israel, that they should not enter into the coasts, which the Lord gave them.
9Вони добрались до долини Эсколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що надїлив їм Господь.
10And he swore in his anger, saying:
10І запалав Господь гнївом того часу і поклявся словами:
11If these men, that came up out of Egypt, from twenty years old and upward, shall see the land, which I promised with an oath to Abraham, Isaac, and Jacob: because they would not follow me,
11Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землї, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсїм слухали вони мене.
12Except Caleb the son of Jephone the Cenezite, and Josue the son of Nun: these have fulfilled my will.
12Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сї бо завсїди ійшли слїдом за Господом.
13And the Lord being angry against Israel, led them about through the desert forty years, until the whole generation, that had done evil in his sight, was consumed.
13І запалав Господь гнївом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа.
14And behold, said he, you are risen up instead of your fathers, the increase and offspring of sinful men, to augment the fury of the Lord against Israel.
14І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гнїва Господнього на Ізраїля.
15For if you will not follow him, he will leave the people in the wilderness, and you shall be the cause of the destruction of all.
15Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей.
16But they coming near, said: We will make sheepfolds, and stalls for our cattle, and strong cities for our children:
16І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дїтвору нашу;
17And we ourselves will go armed and ready for battle before the children of Israel, until we bring them in unto their places. Our little ones, and all we have, shall be in walled cities, for fear of the ambushes of the inhabitants.
17А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а дїти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї.
18We will not return into our houses until the children of Israel possess their inheritance:
18Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане наслїддя свого.
19Neither will we seek any thing beyond the Jordan, because we have already our possession on the east side thereof,
19Бо не хочемо дїлити з ними наслїддя по другім боцї Йорданї, тим що досталось нам наслїддє наше по сїм боцї Йорданї, на схід соньця.
20And Moses said to them: If you do what you promise, go on well appointed for war before the Lord:
20І каже їм Мойсей: Коли так зробите се дїло, коли узброїтесь на війну перед Господом,
21And let every fighting man pass over the Jordan, until the Lord overthrow his enemies:
21І всї між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою,
22And all the land be brought under him, then shall you be blameless before the Lord and before Israel, and you shall obtain the countries that you desire, before the Lord.
22І впокорена буде земля Господеві, а ви тодї вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїльом; і буде земля ся власностю вашою перед Господом.
23But if you do not what you say, no man can doubt but you sin against God: and know ye, that your sin shall overtake you.
23А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.
24Build therefore cities for your children, and folds and stalls for your sheep and beasts, and accomplish what you have promised.
24Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдїте, що вийшло з уст ваших.
25And the children of Gad and Ruben said to Moses: We are thy servants, we will do what my lord commandeth.
25І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродїй наш повелїв нам.
26We will leave our children, and our wives and sheep and cattle, in the cities of Galaad:
26Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада;
27And we thy servants all well appointed will march on to the war, as thou, my lord, speakest.
27Твої ж слуги, усї на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродїй мій промовив.
28Moses therefore commanded Eleazar the priest, and Josue the son of Nun, and the princes of the families of all the tribes of Israel, and said to them:
28І повелїв про них Мойсей Єлеазарові, сьвященникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколїнь Ізраїля;
29If the children of Gad, and the children of Ruben pass with you over the Jordan, all armed for war before the Lord, and the land be made subject to you: give them Galaad in possession.
29І каже до них Мойсей: Коли всї узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю;
30But if they will not pass armed with you into the land of Chanaan, let them receive places to dwell in among you.
30Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тодї нехай оселяться між вами в Канаан землї.
31And the children of Gad, and the children of Ruben answered: As the Lord hath spoken to his servants, so will we do:
31І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо.
32We will go armed before the Lord into the land of Chanaan, and we confess that we have already received our possession beyond the Jordan.
32Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслїдня держава нехай по сїм боцї Йорданї буде.
33Moses therefore gave to the children of Cad and of Ruben, and to the half tribe of Manasses the son of Joseph, the kingdom of Sehon king of the Amorrhites, and the kingdom of Og king of Basan, and their land and the cities thereof round about.
33І надїлив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половинї поколїння Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всїх границях її, міста по всїй країнї.
34And the sons of Cad built Dibon, and Ataroth, and Aroer,
34І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер,
35And Etroth, and Sophan, and Jazer, and Jegbaa,
35Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега,
36And Bethnemra, and Betharan, fenced cities, and folds for their cattle.
36Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини.
37But the children of Ruben built Hesebon, and Eleale, and Cariathaim,
37А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм,
38And Nabo, and Baalmeon (their names being changed) and Sabama: giving names to the cities which they had built.
38Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували.
39Moreover the children of Machir, the son of Manasses, went into Galaad, and wasted it, cutting off the Amorrhites, the inhabitants thereof.
39Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там.
40And Moses gave the land of Galaad to Machir the son of Manasses, and he dwelt in it.
40І надїлив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осївся там.
41And Jair the son of Manasses went, and took the villages thereof, and he called them Havoth Jair, that is to say, the villages of Jair.
41Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яїровими селами.
42Nobe also went, and took Canath with the villages thereof: and he called it by his own name, Nobe.
42А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.