Numbers 32
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now the children of Reuben and the children of Gad had a very great multitude of cattle: and when they saw the land of Jazer, and the land of Gilead, that, behold, the place was a place for cattle;
1Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.
2The children of Gad and the children of Reuben came and spake unto Moses, and to Eleazar the priest, and unto the princes of the congregation, saying,
2І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Єлеазара сьвященника й до князїв громадських так:
3Ataroth, and Dibon, and Jazer, and Nimrah, and Heshbon, and Elealeh, and Shebam, and Nebo, and Beon,
3Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон,
4Even the country which the LORD smote before the congregation of Israel, is a land for cattle, and thy servants have cattle:
4Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину.
5Wherefore, said they, if we have found grace in thy sight, let this land be given unto thy servants for a possession, and bring us not over Jordan.
5І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордан.
6¶ And Moses said unto the children of Gad and to the children of Reuben, Shall your brethren go to war, and shall ye sit here?
6І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь?
7And wherefore discourage ye the heart of the children of Israel from going over into the land which the LORD hath given them?
7Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що надїлив їм Господь?
8Thus did your fathers, when I sent them from Kadesh-barnea to see the land.
8Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледїти землю:
9For when they went up unto the valley of Eshcol, and saw the land, they discouraged the heart of the children of Israel, that they should not go into the land which the LORD had given them.
9Вони добрались до долини Эсколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що надїлив їм Господь.
10And the LORD’s anger was kindled the same time, and he sware, saying,
10І запалав Господь гнївом того часу і поклявся словами:
11Surely none of the men that came up out of Egypt, from twenty years old and upward, shall see the land which I sware unto Abraham, unto Isaac, and unto Jacob; because they have not wholly followed me:
11Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землї, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсїм слухали вони мене.
12Save Caleb the son of Jephunneh the Kenezite, and Joshua the son of Nun: for they have wholly followed the LORD .
12Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сї бо завсїди ійшли слїдом за Господом.
13And the LORD’s anger was kindled against Israel, and he made them wander in the wilderness forty years, until all the generation, that had done evil in the sight of the LORD , was consumed.
13І запалав Господь гнївом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа.
14And, behold, ye are risen up in your fathers’ stead, an increase of sinful men, to augment yet the fierce anger of the LORD toward Israel.
14І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гнїва Господнього на Ізраїля.
15For if ye turn away from after him, he will yet again leave them in the wilderness; and ye shall destroy all this people.
15Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей.
16¶ And they came near unto him, and said, We will build sheepfolds here for our cattle, and cities for our little ones:
16І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дїтвору нашу;
17But we ourselves will go ready armed before the children of Israel, until we have brought them unto their place: and our little ones shall dwell in the fenced cities because of the inhabitants of the land.
17А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а дїти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї.
18We will not return unto our houses, until the children of Israel have inherited every man his inheritance.
18Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане наслїддя свого.
19For we will not inherit with them on yonder side Jordan, or forward; because our inheritance is fallen to us on this side Jordan eastward.
19Бо не хочемо дїлити з ними наслїддя по другім боцї Йорданї, тим що досталось нам наслїддє наше по сїм боцї Йорданї, на схід соньця.
20¶ And Moses said unto them, If ye will do this thing, if ye will go armed before the LORD to war,
20І каже їм Мойсей: Коли так зробите се дїло, коли узброїтесь на війну перед Господом,
21And will go all of you armed over Jordan before the LORD , until he hath driven out his enemies from before him,
21І всї між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою,
22And the land be subdued before the LORD : then afterward ye shall return, and be guiltless before the LORD , and before Israel; and this land shall be your possession before the LORD .
22І впокорена буде земля Господеві, а ви тодї вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїльом; і буде земля ся власностю вашою перед Господом.
23But if ye will not do so, behold, ye have sinned against the LORD : and be sure your sin will find you out.
23А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.
24Build you cities for your little ones, and folds for your sheep; and do that which hath proceeded out of your mouth.
24Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдїте, що вийшло з уст ваших.
25And the children of Gad and the children of Reuben spake unto Moses, saying, Thy servants will do as my lord commandeth.
25І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродїй наш повелїв нам.
26Our little ones, our wives, our flocks, and all our cattle, shall be there in the cities of Gilead:
26Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада;
27But thy servants will pass over, every man armed for war, before the LORD to battle, as my lord saith.
27Твої ж слуги, усї на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродїй мій промовив.
28So concerning them Moses commanded Eleazar the priest, and Joshua the son of Nun, and the chief fathers of the tribes of the children of Israel:
28І повелїв про них Мойсей Єлеазарові, сьвященникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколїнь Ізраїля;
29And Moses said unto them, If the children of Gad and the children of Reuben will pass with you over Jordan, every man armed to battle, before the LORD , and the land shall be subdued before you; then ye shall give them the land of Gilead for a possession:
29І каже до них Мойсей: Коли всї узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю;
30But if they will not pass over with you armed, they shall have possessions among you in the land of Canaan.
30Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тодї нехай оселяться між вами в Канаан землї.
31And the children of Gad and the children of Reuben answered, saying, As the LORD hath said unto thy servants, so will we do.
31І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо.
32We will pass over armed before the LORD into the land of Canaan, that the possession of our inheritance on this side Jordan may be ours.
32Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслїдня держава нехай по сїм боцї Йорданї буде.
33And Moses gave unto them, even to the children of Gad, and to the children of Reuben, and unto half the tribe of Manasseh the son of Joseph, the kingdom of Sihon king of the Amorites, and the kingdom of Og king of Bashan, the land, with the cities thereof in the coasts, even the cities of the country round about.
33І надїлив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половинї поколїння Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всїх границях її, міста по всїй країнї.
34¶ And the children of Gad built Dibon, and Ataroth, and Aroer,
34І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер,
35And Atroth, Shophan, and Jaazer, and Jogbehah,
35Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега,
36And Beth-nimrah, and Beth-haran, fenced cities: and folds for sheep.
36Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини.
37And the children of Reuben built Heshbon, and Elealeh, and Kirjathaim,
37А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм,
38And Nebo, and Baal-meon, (their names being changed,) and Shibmah: and gave other names unto the cities which they builded.
38Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували.
39And the children of Machir the son of Manasseh went to Gilead, and took it, and dispossessed the Amorite which was in it.
39Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там.
40And Moses gave Gilead unto Machir the son of Manasseh; and he dwelt therein.
40І надїлив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осївся там.
41And Jair the son of Manasseh went and took the small towns thereof, and called them Havoth-jair.
41Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яїровими селами.
42And Nobah went and took Kenath, and the villages thereof, and called it Nobah, after his own name.
42А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.