4 Мойсея 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1І промовив Мойсей до голов поколїнь синів Ізрайлевих:
1(30-2) And Moses spoke unto the heads of the tribes of the children of Israel, saying: This is the thing which the LORD hath commanded.
2От що заповідав Господь: Коли чоловік шлюбував обітницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його.
2(30-3) When a man voweth a vow unto the LORD, or sweareth an oath to bind his soul with a bond, he shall not break his word; he shall do according to all that proceedeth out of his mouth.
3А коли жінка шлюбує обитницю Господеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дївуючи,
3(30-4) Also when a woman voweth a vow unto the LORD, and bindeth herself by a bond, being in her father's house, in her youth,
4І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.
4(30-5) and her father heareth her vow, or her bond wherewith she hath bound her soul, and her father holdeth his peace at her, then all her vows shall stand, and every bond wherewith she hath bound her soul shall stand.
5Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всї обітницї її і всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.
5(30-6) But if her father disallow her in the day that he heareth, none of her vows, or of her bonds wherewith she hath bound her soul, shall stand; and the LORD will forgive her, because her father disallowed her.
6Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,
6(30-7) And if she be married to a husband, while her vows are upon her, or the clear utterance of her lips, wherewith she hath bound her soul;
7А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітницї будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.
7(30-8) and her husband hear it, whatsoever day it be that he heareth it, and hold his peace at her; then her vows shall stand, and her bonds wherewith she hath bound her soul shall stand.
8Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово усть її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй.
8(30-9) But if her husband disallow her in the day that he heareth it, then he shall make void her vow which is upon her, and the clear utterance of her lips, wherewith she hath bound her soul; and the LORD will forgive her.
9Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї.
9(30-10) But the vow of a widow, or of her that is divorced, even every thing wherewith she hath bound her soul, shall stand against her.
10Як же вона у господї чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,
10(30-11) And if a woman vowed in her husband's house, or bound her soul by a bond with an oath,
11І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітницї її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний.
11(30-12) and her husband heard it, and held his peace at her, and disallowed her not, then all her vows shall stand, and every bond wherewith she bound her soul shall stand.
12Коли ж чоловік її знївечит їх того дня, як почув їх, то всї обітницї й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знївечив їх, і Господь простить їй.
12(30-13) But if her husband make them null and void in the day that he heareth them, then whatsoever proceeded out of her lips, whether it were her vows, or the bond of her soul, shall not stand: her husband hath made them void; and the LORD will forgive her.
13Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знївечити.
13(30-14) Every vow, and every binding oath to afflict the soul, her husband may let it stand, or her husband may make it void.
14Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всї обітницї її або на всї зʼобовязання її, що на нїй; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.
14(30-15) But if her husband altogether hold his peace at her from day to day, then he causeth all her vows to stand, or all her bonds, which are upon her; he hath let them stand, because he held his peace at her in the day that he heard them.
15Коли ж він знївечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її.
15(30-16) But if he shall make them null and void after that he hath heard them, then he shall bear her iniquity.
16Се встанови, що повелїв Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дївування в батьковій господї.
16(30-17) These are the statutes, which the LORD commanded Moses, between a man and his wife, between a father and his daughter, being in her youth, in her father's house.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.