Марка 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
1І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
1و باز به کناره دریا به تعلیم دادن شروع کردو جمعی کثیر نزد او جمع شدند بطوری که به کشتی سوار شده، بر دریا قرار گرفت و تمامی آن جماعت بر ساحل دریا حاضر بودند.
2І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
2پس ایشان را به مثلها چیزهای بسیار میآموخت و درتعلیم خود بدیشان گفت:
3Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
3«گوش گیرید! اینک برزگری بجهت تخم پاشی بیرون رفت.
4і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
4و چون تخم میپاشید، قدری بر راه ریخته شده، مرغان هوا آمده آنها را برچیدند.
5Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
5و پارهای بر سنگلاخ پاشیده شد، در جایی که خاک بسیار نبود. پس چون که زمین عمق نداشت به زودی رویید،
6Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
6وچون آفتاب برآمد، سوخته شد و از آنرو که ریشه نداشت خشکید.
7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
7و قدری در میان خارها ریخته شد و خارها نمو کرده، آن را خفه نمود که ثمری نیاورد.
8А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
8و مابقی در زمین نیکو افتاد و حاصل پیدا نمود که رویید و نمو کرد و بارآورد، بعضی سی وبعضی شصت و بعضی صد.»
9І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
9پس گفت: «هرکه گوش شنوا دارد، بشنود!»
10Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
10و چون به خلوت شد، رفقای او با آن دوازده شرح این مثل را از او پرسیدند.
11І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
11به ایشان گفت: «به شما دانستن سر ملکوت خدا عطاشده، اما به آنانی که بیرونند، همهچیز به مثلهامی شود،
12щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
12تا نگران شده بنگرند و نبینند و شنواشده بشنوند و نفهمند، مبادا بازگشت کرده گناهان ایشان آمرزیده شود.»
13І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
13و بدیشان گفت: «آیا این مثل رانفهمیدهاید؟ پس چگونه سایر مثلها را خواهیدفهمید؟
14Сїяч слово сїє.
14برزگر کلام را میکارد.
15Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
15و اینانند به کناره راه، جایی که کلام کاشته میشود؛ و چون شنیدند فور شیطان آمده کلام کاشته شده درقلوب ایشان را میرباید.
16Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
16و ایض کاشته شده درسنگلاخ، کسانی میباشند که چون کلام رابشنوند، در حال آن را به خوشی قبول کنند،
17та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
17ولکن ریشهای در خود ندارند بلکه فانی میباشند؛ و چون صدمهای یا زحمتی بهسبب کلام روی دهد در ساعت لغزش میخورند.
18А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
18و کاشته شده در خارها آنانی میباشند که چون کلام راشنوند،
19та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
19اندیشه های دنیوی و غرور دولت وهوس چیزهای دیگر داخل شده، کلام را خفه میکند و بیثمر میگردد.
20А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
20و کاشته شده درزمین نیکو آنانند که چون کلام را شنوند آن رامی پذیرند و ثمر میآورند، بعضی سی و بعضی شصت و بعضی صد.»
21І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
21پس بدیشان گفت: «آیا چراغ را میآورند تازیر پیمانهای یا تختی و نه بر چراغدان گذارند؟
22Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
22زیرا که چیزی پنهان نیست که آشکارا نگردد وهیچچیز مخفی نشود، مگر تا به ظهور آید.
23Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
23هرکه گوش شنوا دارد بشنود.»
24І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
24و بدیشان گفت: «باحذر باشید که چه میشنوید، زیرا به هر میزانی که وزن کنید به شما پیموده شود، بلکه از برای شماکه میشنوید افزون خواهد گشت.
25Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
25زیرا هرکه دارد بدو داده شود و از هرکه ندارد آنچه نیز داردگرفته خواهد شد.»
26І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
26و گفت: «همچنین ملکوت خدا مانند کسی است که تخم بر زمین بیفشاند،
27та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
27و شب و روزبخوابد و برخیزد و تخم بروید و نمو کند. چگونه؟ او نداند.
28Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
28زیرا که زمین به ذات خودثمر میآورد، اول علف، بعد خوشه، پس از آن دانه کامل در خوشه.
29Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
29و چون ثمر رسید، فور داس را بکار میبرد زیرا که وقت حصاد رسیده است.»
30І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
30و گفت: «به چه چیز ملکوت خدا را تشبیه کنیم و برای آن چه مثل بزنیم؟
31Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
31مثل دانه خردلی است که وقتی که آن را بر زمین کارند، کوچکترین تخمهای زمینی باشد.
32а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
32لیکن چون کاشته شد، میروید و بزرگتر از جمیع بقول میگردد و شاخه های بزرگ میآورد، چنانکه مرغان هوا زیر سایهاش میتوانند آشیانه گیرند.»
33І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
33و به مثلهای بسیار مانند اینهابقدری که استطاعت شنیدن داشتند، کلام رابدیشان بیان میفرمود،
34Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
34و بدون مثل بدیشان سخن نگفت. لیکن در خلوت، تمام معانی را برای شاگردان خود شرح مینمود.
35І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
35و در همان روز وقت شام، بدیشان گفت: «به کناره دیگر عبور کنیم.»
36І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
36پس چون آن گروه رارخصت دادند، او را همانطوری که در کشتی بودبرداشتند و چند زورق دیگر نیز همراه او بود.
37І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
37که ناگاه طوفانی عظیم از باد پدید آمد وامواج بر کشتی میخورد بقسمی که برمی گشت.
38А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
38و او در موخر کشتی بر بالشی خفته بود. پس اورا بیدار کرده گفتند: «ای استاد، آیا تو را باکی نیست که هلاک شویم؟»
39І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
39در ساعت اوبرخاسته، باد را نهیب داد و به دریا گفت: «ساکن شو و خاموش باش!» که باد ساکن شده، آرامی کامل پدید آمد.
40І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
40و ایشان را گفت: «از بهرچه چنین ترسانید و چون است که ایمان ندارید؟»
41І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
41پس بینهایت ترسان شده، به یکدیگر گفتند: «این کیست که باد و دریا هم او را اطاعت میکنند؟»
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.