Иозея 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1От що посїли в наслїдню державу сини Ізрайлеві у Канаан землї, що подїлили між ними Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та старші голови в поколїннях Ізраїльських:
1Ятэ локуриле пе каре ле-ау примит копиий луй Исраел ка моштенире ын цара Канаанулуй, пе каре ли ле-ау ымпэрцит ынтре ей преотул Елеазар, Иосуа, фиул луй Нун, ши кэпетенииле де фамилие але семинциилор копиилор луй Исраел.
2А подїлили через жереб, як заповідав Господь через Мойсея про девять з половиною поколїнь;
2Ымпэрциря с-а фэкут прин сорць, кум порунчисе Домнул прин Мойсе, пентру челе ноуэ семинций ши жумэтате.
3Бо двом з половиною поколїнням указав уже Мойсей по тім боцї Йорданї їх наслїдню державу, а Левіям не надїлив нїякого наслїддя між ними.
3Кэч Мойсе дэдусе о моштенире челор доуэ семинций ши жумэтате де чялалтэ парте а Йорданулуй, дар левицилор ну ле дэдусе моштенире принтре ей.
4Бо від синів Йосифових пійшли два поколїння, Манассій та Ефраїм, а Левіям не дано нїякого земляного надїлу в (обітованій) землї, тілько міста про житла та пасовища, що тягли до них, про їх скотину та про їх проче майно.
4Фиий луй Иосиф алкэтуяу доуэ семинций: Манасе ши Ефраим; ши левицилор ну ли с-а дат парте ын царэ, афарэ де четэциле пентру локуит, ку локуриле гоале димпрежурул лор пентру турмеле ши авериле лор.
5Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили сини Ізраїля, як дїлили землю.
5Копиий луй Исраел ау фэкут ынтокмай дупэ порунчиле пе каре ле дэдусе луй Мойсе Домнул ши ау ымпэрцит цара.
6Тодї приступили Юдині сини до Йозуї в Галгалї, і Калеб Ефуніенко Кенезієць промовив до його: Ти знаєш, що сказав Господь про мене й про тебе Мойсейові, чоловікові Божому, в Кадес-Барне.
6Фиий луй Иуда с-ау апропият де Иосуа ла Гилгал; ши Калеб, фиул луй Иефуне, Кенизитул, й-а зис: „Штий че а спус Домнул луй Мойсе, омул луй Думнезеу, ку привире ла мине ши ку привире ла тине, ла Кадес-Барня.
7Було менї тодї сорок год віку, як посилав мене раб Господень Мойсей з Кадес-Барне на розглядини, в (обітовану) землю, й я принїс йому звістку по щирому пересьвіду мойму.
7Ерам ын вырстэ де патрузечь де ань кынд м-а тримис Мойсе, робул Домнулуй, дин Кадес-Барня, ка сэ искодеск цара, ши й-ам адус штирь аша кум ымь спуня инима мя куратэ.
8Земляки мої, що ходили зо мною відняли в люду ввесь дух, тим часом, я виявив себе в повнї слухняним до Господа, Бога мого.
8Фраций мей каре се суисерэ ымпреунэ ку мине ау тэят инима попорулуй, дар еу ам урмат ын тотул каля Домнулуй Думнезеулуй меу.
9Того дня заклявсь Мойсей так: Істовно, тобі та потомкам твоїм упаде в наслїдню державу на вічні часи та земля, що ноги твої ступали по їй; бо ти явив себе вповнї слухняним до Господа, Бога твого!
9Ши ын зиуа ачея, Мойсе а журат ши а зис: ‘Цара ын каре а кэлкат пичорул тэу ва фи моштениря та пе вечие, пентру тине ши пентру копиий тэй, пентру кэ ай урмат ын тотул воя Домнулуй Думнезеулуй меу.’
10Оце ж Господь, справджуючи обітницю свою, держить мене на сьвітї сорок і пять год з того часу, як Господь вирік слово се Мойсейові, тим часом як Ізраїль блукав по пустинї, а тепер менї вже вісїмдесять і пять років віку.
10Акум ятэ кэ Домнул м-а цинут ын вяцэ, кум а спус. Сунт патрузечь ши чинч де ань де кынд ворбя Домнул астфел луй Мойсе, кынд умбла Исраел прин пустиу, ши акум ятэ кэ азь сунт ын вырстэ де оптзечь ши чинч де ань.
11І досї ж я почуваюсь таким сильним як і тодї, коли посилав мене Мойсей. Моя снага з того часу однакова й досї, як треба воювати, або сюди й туди ходити.
11Ши астэзь, сунт тот аша де таре ка ын зиуа кынд м-а тримис Мойсе; ам тот атыта путере кыт авям атунч, фие пентру луптэ, фие пентру ка сэ мерг ын фрунтя воастрэ.
12Надїли ж менї сю нагірню землю, що про неї глаголав того дня Господь: своїми ушима чув єси про се того дня. Там живуть Енакії і міста в їх великі й утверджені; та може Господь менї поможе повиганяти їх, як обітував Господь.
12Дэ-мь дар мунтеле ачеста деспре каре а ворбит Домнул пе время ачея, кэч ай аузит атунч кэ аколо сунт анакимь ши кэ сунт четэць марь ши ынтэрите. Домнул ва фи, поате, ку мине ши-й вой изгони, кум а спус Домнул.”
13І благословив його Йозуа, та й надїлив Калебові Ефуніенкові Геброн у наслїдню державу.
13Иосуа а бинекувынтат пе Калеб, фиул луй Иефуне, ши й-а дат ка моштенире Хебронул.
14Тим же то й достав ся Геброн у наслїддє Калебові Ефуніенкові Кенезійцеві по сей день, бо він показав себе вповнї слухняним до Господа, Бога Ізрайлевого.
14Астфел, Калеб, фиул луй Иефуне, Кенизитул, а авут де моштенире пынэ ын зиуа де азь Хебронул, пентру кэ урмасе ын тотул каля Домнулуй Думнезеулуй луй Исраел.
15Геброн же прозивавсь перше Кіріят-Арбе, як се звався між синами Енака один чоловік великий. І втихомирилась од війни земля.
15Хебронул се кема май ынаинте Кириат-Арба – Арба фусесе омул чел май маре динтре анакимь. Ши цара с-а одихнит де рэзбой.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.