Еремії 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв!
1Hear ye the word which the LORD speaketh unto you, O house of Israel:
2Так говорить Господь: Не вчітесь ходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри.
2Thus saith the LORD , Learn not the way of the heathen, and be not dismayed at the signs of heaven; for the heathen are dismayed at them.
3Постанови поганські пусті: вони вирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою,
3For the customs of the people are vain: for one cutteth a tree out of the forest, the work of the hands of the workman, with the axe.
4Покривають сріблом та золотом, прибивають гвіздєм та молотком, щоб не хиталось.
4They deck it with silver and with gold; they fasten it with nails and with hammers, that it move not.
5Вони, (ті ідоли) — мов точений стовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не здолїють вони нїяк зашкодити, та й щось доброго зробити вони не в силї.
5They are upright as the palm tree, but speak not: they must needs be borne, because they cannot go. Be not afraid of them; for they cannot do evil, neither also is it in them to do good.
6Рівнї нема тобі, Господи! велик єси й велике імя твоє потугою.
6Forasmuch as there is none like unto thee, O LORD ; thou art great, and thy name is great in might.
7Хто не збоїться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі.
7Who would not fear thee, O King of nations? for to thee doth it appertain: forasmuch as among all the wise men of the nations, and in all their kingdoms, there is none like unto thee.
8Всї вони дурні, безглузді; пуста наука їх — отте дерево.
8But they are altogether brutish and foolish: the stock is a doctrine of vanities.
9Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та золото з Уфазу, — робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх із блавату та з пурпуру: все воно — робота людей тямущих.
9Silver spread into plates is brought from Tarshish, and gold from Uphaz, the work of the workman, and of the hands of the founder: blue and purple is their clothing: they are all the work of cunning men .
10Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи.
10But the LORD is the true God, he is the living God, and an everlasting king: at his wrath the earth shall tremble, and the nations shall not be able to abide his indignation.
11Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба.
11Thus shall ye say unto them, The gods that have not made the heavens and the earth, even they shall perish from the earth, and from under these heavens.
12Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса.
12He hath made the earth by his power, he hath established the world by his wisdom, and hath stretched out the heavens by his discretion.
13На його приказ ревуть води на небі, і він велить хмарам уставати з країв землї; творить блискавицї поміш з дощем, і випускає вітри з запасних сховищ своїх.
13When he uttereth his voice, there is a multitude of waters in the heavens, and he causeth the vapours to ascend from the ends of the earth; he maketh lightnings with rain, and bringeth forth the wind out of his treasures.
14Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним — се лож, і нема в йому духа.
14Every man is brutish in his knowledge: every founder is confounded by the graven image: for his molten image is falsehood, and there is no breath in them.
15Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть.
15They are vanity, and the work of errors: in the time of their visitation they shall perish.
16Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог — се творець усього, а Ізраїль — се булава царства його; на імя йому — Господь Саваот.
16The portion of Jacob is not like them: for he is the former of all things; and Israel is the rod of his inheritance: The LORD of hosts is his name.
17Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї;
17¶ Gather up thy wares out of the land, O inhabitant of the fortress.
18Так бо говорить Господь: Ось, я повикидаю на сей раз осадників сієї землї і зажену їх у тїсноту, щоб їх половлено.
18For thus saith the LORD , Behold, I will sling out the inhabitants of the land at this once, and will distress them, that they may find it so .
19Ой горе ж менї в нуждї моїй; болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його:
19¶ Woe is me for my hurt! my wound is grievous: but I said, Truly this is a grief, and I must bear it.
20Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої забрані від мене, нема вже їх: нїкому знов напяти намета мого й розвісити на йому покривал моїх;
20My tabernacle is spoiled, and all my cords are broken: my children are gone forth of me, and they are not: there is none to stretch forth my tent any more, and to set up my curtains.
21Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а через те були й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок.
21For the pastors are become brutish, and have not sought the LORD : therefore they shall not prosper, and all their flocks shall be scattered.
22Чути гук! Уже наближується; голосний галас від полуночньої землї, щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів.
22Behold, the noise of the bruit is come, and a great commotion out of the north country, to make the cities of Judah desolate, and a den of dragons.
23Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не здолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.
23¶ O LORD , I know that the way of man is not in himself: it is not in man that walketh to direct his steps.
24Карай же мене, Господи, та не без міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в нїщо.
24O LORD , correct me, but with judgment; not in thine anger, lest thou bring me to nothing.
25Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого знати про тебе, й на племена, що не взивають імені твого; бо вони зʼїли Якова, пожерли й вигубили його, а займище його спустошили.
25Pour out thy fury upon the heathen that know thee not, and upon the families that call not on thy name: for they have eaten up Jacob, and devoured him, and consumed him, and have made his habitation desolate.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.