Еремії 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Пройдїте по улицях Ерусалимських, озирнїтесь навкруги та роспитуйте й шукайте по всїх майданах: чи знайдете кого, що чинив би суд, щоб допевнявся правди, — я би змилосердився.
1Run ye to and fro through the streets of Jerusalem, and see now, and know, and seek in the broad places thereof, if ye can find a man, if there be any that executeth judgment, that seeketh the truth; and I will pardon it.
2Хоч вони й мовляють: „Як жив Господь!‟ то божяться криво.
2And though they say, The LORD liveth; surely they swear falsely.
3Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не болїло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердїйшими од каменя — не хотять навернутись.
3O LORD , are not thine eyes upon the truth? thou hast stricken them, but they have not grieved; thou hast consumed them, but they have refused to receive correction: they have made their faces harder than a rock; they have refused to return.
4Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, нї закону Божого.
4Therefore I said, Surely these are poor; they are foolish: for they know not the way of the LORD , nor the judgment of their God.
5Пійду ж я до значних та розмовлюсь із ними, бо вони знають Господню путь, закон Бога свого. Та вони всї вкупі ще більш поламали ярмо, порвали ужви.
5I will get me unto the great men, and will speak unto them; for they have known the way of the LORD , and the judgment of their God: but these have altogether broken the yoke, and burst the bonds.
6Тим і побє їх лев із лїса, пожере степовий вовк, облягати ме пард міста їх, так що, хто вийде, буде пошматований, бо умножились переступи їх, нема лїку зрадам їх.
6Wherefore a lion out of the forest shall slay them, and a wolf of the evenings shall spoil them, a leopard shall watch over their cities: every one that goeth out thence shall be torn in pieces: because their transgressions are many, and their backslidings are increased.
7Як же менї за таке простити тебе? Дїти твої покинули мене та й присягаються тими, що — не боги. Я годував їх, вони перелюбкували й купами товпились у доми блудниць.
7¶ How shall I pardon thee for this? thy children have forsaken me, and sworn by them that are no gods: when I had fed them to the full, they then committed adultery, and assembled themselves by troops in the harlots’ houses.
8Вони — годовані жеребцї: кожний рже до чужої жени.
8They were as fed horses in the morning: every one neighed after his neighbour’s wife.
9Хиба ж менї не карати за таке? говорить Господь, чи ж не помститься душа моя на такому народові, як сей?
9Shall I not visit for these things ? saith the LORD : and shall not my soul be avenged on such a nation as this?
10Вилазїте на мури його й розвалюйте — та не до щаду; виривайте парости його, бо вони не Господнї;
10¶ Go ye up upon her walls, and destroy; but make not a full end: take away her battlements; for they are not the LORD’s .
11Зрадив бо мене дом Ізрайлїв і дом Юдин, говорить Господь.
11For the house of Israel and the house of Judah have dealt very treacherously against me, saith the LORD .
12Одцурались вони Господа й мовляли: „Нема його, й не побє нас лиха година, нї меч, нї голоднеча.
12They have belied the LORD , and said, It is not he; neither shall evil come upon us; neither shall we see sword nor famine:
13І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться.‟
13And the prophets shall become wind, and the word is not in them: thus shall it be done unto them.
14Тим же то говорить Господь Бог сил: за те, що провадили ви такі речі, зроблю я слова мої в устах твоїх огнем, а сих людей — дровами, і той огонь пожере їх.
14Wherefore thus saith the LORD God of hosts, Because ye speak this word, behold, I will make my words in thy mouth fire, and this people wood, and it shall devour them.
15Ось, я напущу на вас, доме Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш.
15Lo, I will bring a nation upon you from far, O house of Israel, saith the LORD : it is a mighty nation, it is an ancient nation, a nation whose language thou knowest not, neither understandest what they say.
16Сагайдак у його, як гріб розтворений, а всї вони — самі невміраки.
16Their quiver is as an open sepulchre, they are all mighty men.
17І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; зʼїдять синів твоїх і дочок твоїх; вівцї твої й товар твій; виноградину твою й смокви твої; утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем звоюють.
17And they shall eat up thine harvest, and thy bread, which thy sons and thy daughters should eat: they shall eat up thy flocks and thine herds: they shall eat up thy vines and thy fig trees: they shall impoverish thy fenced cities, wherein thou trustedst, with the sword.
18Але й у ті часи, говорить Господь, не вигублю вас до щаду.
18Nevertheless in those days, saith the LORD , I will not make a full end with you.
19Коли ж мовляти мете: За що вдїяв нам се все Господь, Бог наш? то відкажи їм: Що ви мене покинули та й служили чужим богам у своїй землї, за те будете служити чужим у землї не вашій.
19¶ And it shall come to pass, when ye shall say, Wherefore doeth the LORD our God all these things unto us? then shalt thou answer them, Like as ye have forsaken me, and served strange gods in your land, so shall ye serve strangers in a land that is not yours.
20Оповістїть се в дому Якововому й звістїть в Юдеї, кажучи:
20Declare this in the house of Jacob, and publish it in Judah, saying,
21Слухайте, дурні й нерозсудливі люде, що маєте очі, та не бачите, маєте уші, та не чуєте:
21Hear now this, O foolish people, and without understanding; which have eyes, and see not; which have ears, and hear not:
22Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филї його напирають, та годї їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здолїють перейти.
22Fear ye not me? saith the LORD : will ye not tremble at my presence, which have placed the sand for the bound of the sea by a perpetual decree, that it cannot pass it: and though the waves thereof toss themselves, yet can they not prevail; though they roar, yet can they not pass over it?
23А в людей сих серце бутне й ворохобне; відступили та й пійшли манівцем.
23But this people hath a revolting and a rebellious heart; they are revolted and gone.
24Не подумали ж у серцї свойму: Біймося Господа Бога нашого, що дає нам свого часу дощ раннїй і пізнїй, що порядкує тижнями, призначеними на жнива.
24Neither say they in their heart, Let us now fear the LORD our God, that giveth rain, both the former and the latter, in his season: he reserveth unto us the appointed weeks of the harvest.
25Се ж провини ваші відхилили те, се ваші гріхи відняли вам те добро.
25¶ Your iniquities have turned away these things , and your sins have withholden good things from you.
26Бо між людьми моїми знаходяться безбожні: залягають, як птахоловцї, припадають до землї, наставляють сїти, щоб ловити людей.
26For among my people are found wicked men: they lay wait, as he that setteth snares; they set a trap, they catch men.
27Мов клїтка, повна птиць, так повно в їх домівках оманного заробітку; сим робом і поробились вони великими й заможними,
27As a cage is full of birds, so are their houses full of deceit: therefore they are become great, and waxen rich.
28Потовстїли й погрубшали, а в лихому попереступали всяку міру; не розбирають справ на судї, справ безбатченків; самі упливають в добрі, а справедливому дїлу вбогих не помагають на судї.
28They are waxen fat, they shine: yea, they overpass the deeds of the wicked: they judge not the cause, the cause of the fatherless, yet they prosper; and the right of the needy do they not judge.
29Чи не покараю ж я за таке, говорить Господь, і не помститься серце моє на такому народові, як сей?
29Shall I not visit for these things ? saith the LORD : shall not my soul be avenged on such a nation as this?
30Чудні й страшні речі дїються в сїй землї:
30¶ A wonderful and horrible thing is committed in the land;
31Пророки пророкують лож, сьвященники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець?
31The prophets prophesy falsely, and the priests bear rule by their means; and my people love to have it so: and what will ye do in the end thereof?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.