Ісаїї 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.
1Behold the Lord shall lay waste the earth, and shall strip it, and shall afflict the face thereof, and scatter abroad the inhabitants thereof.
2А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.
2And it shall be as with the people, so with the priest: and as with the servant, so with his master: as with the handmaid, so with her mistress: as with the buyer, so with the seller: as with the lender, so with the borrower: as with him that calleth for his money, so with him that oweth.
3Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.
3With desolation shall the earth be laid waste, and it shall be utterly spoiled: for the Lord hath spoken this word.
4Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.
4The earth mourned, and faded away, and is weakened: the world faded away, the height of the people of the earth is weakened.
5Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.
5And the earth is infected by the inhabitants thereof: because they have transgressed the laws, they have changed the ordinance, they have broken the everlasting covenant.
6Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.
6Therefore shall a curse devour the earth, and the inhabitants thereof shall sin: and therefore they that dwell therein shall be mad, and few men shall be left.
7Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, — перед тим веселе.
7The vintage hath mourned, the vine hath languished away, all the merryhearted have sighed.
8Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;
8The mirth of timbrels hath ceased, the noise of them that rejoice is ended, the melody of the harp is silent.
9Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.
9They shall not drink wine with a song: the drink shall be bitter to them that drink it.
10Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.
10The city of vanity is broken down, every house is shut up, no man cometh in.
11Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.
11There shall be a crying for wine in the streets: all mirth is forsaken: the joy of the earth is gone away.
12В городах пустки зістались, ворота повалились.
12Desolation is left in the city, and calamity shall oppress the gates.
13А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.
13For it shall be thus in the midst of the earth, in the midst of the people, as if a few olives, that remain, should be shaken out of the olive tree: or grapes, when the vintage is ended.
14(тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.
14These shall lift up their voice, and shall give praise: when the Lord shall be glorified, they shall make a joyful noise from the sea.
15Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.
15Therefore glorify ye the Lord in instruction: the name of the Lord God of Israel in the islands of the sea.
16Від найдалшого краю землї чуєм пісню: „Слава Праведному!‟ Я ж промовив: „Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи.‟
16From the ends of the earth we have heard praises, the glory of the just one. And I said: My secret to myself, my secret to myself, woe is me: the prevaricators have prevaricated, and with the prevarication of transgressors they have prevaricated.
17Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.
17Fear, and the pit, and the snare are upon thee, O thou inhabitant of the earth.
18Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.
18And it shall come to pass, that he that shall flee from the noise of the fear, shall fall into the pit: and he that shall rid himself out of the pit, shall be taken in the snare: for the flood-gates from on high are opened, and the foundations of the earth shall be shaken.
19Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.
19With breaking shall the earth be broken, with crushing shall the earth be crushed, with trembling shall the earth be moved.
20І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.
20With shaking shall the earth be shaken as a drunken man, and shall be removed as the tent of one night: and the iniquity thereof shall be heavy upon it, and it shall fell, and not rise again.
21І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.
21And it shall come to pass, that in that day the Lord shall visit upon the host of heaven on high, and upon the kings of the earth, on the earth.
22І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.
22And they shall be gathered together as in the gathering of one bundle into the pit, and they shall be shut up there in prison: and after many days they shall be visited.
23І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.
23And the moon shall blush, and the sun shall be ashamed, when the Lord of hosts shall reign in mount Sion, and in Jerusalem, and shall be glorified in the sight of his ancients.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.