1 Солунян 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;
1Вой ыншивэ штиць, фрацилор, кэ вениря ноастрэ ла вой н-а фост задарникэ.
2нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.
2Дупэ че ам суферит ши ам фост батжокориць ын Филипь, кум штиць, ам венит плинь де ынкредере ын Думнезеул ностру сэ вэ вестим Евангелия луй Думнезеу ын мижлокул мултор лупте.
3Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,
3Кэч проповэдуиря ноастрэ ну се ынтемеязэ нич пе рэтэчире, нич пе некурэцие, нич пе викление.
4а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.
4Чи, фииндкэ Думнезеу не-а гэсит вредничь сэ не ынкрединцезе Евангелия, кэутэм сэ ворбим аша ка сэ плэчем ну оаменилор, чи луй Думнезеу, каре не черчетязэ инима.
5Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.
5Ын адевэр, кум бине штиць, ничодатэ н-ам ынтребуинцат ворбе мэгулитоаре, нич хайна лэкомией: мартор есте Думнезеу.
6Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.
6Н-ам кэутат славэ де ла оамень: нич де ла вой, нич де ла алций, деши, ка апостоль ай луй Христос, ам фи путут сэ черем чинсте.
7Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,
7Димпотривэ, не-ам арэтат блынзь ын мижлокул востру, ка о дойкэ че-шь креште ку драг копиий.
8оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.
8Астфел, ын драгостя ноастрэ фербинте пентру вой, ерам гата сэ вэ дэм ну нумай Евангелия луй Думнезеу, дар кяр ши вяца ноастрэ, атыт де скумпь не ажунсесерэць.
9Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.
9Вэ адучець аминте, фрацилор, де остеняла ши мунка ноастрэ. Кум лукрам зи ши ноапте ка сэ ну фим сарчинэ ничунуя дин вой ши вэ проповэдуям Евангелия луй Думнезеу.
10Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
10Вой сунтець марторь ши Думнезеу, де асеменя, кэ ам авут о пуртаре сфынтэ, дряптэ ши фэрэ приханэ фацэ де вой, каре кредець.
11яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;
11Штиць ярэшь кэ ам фост пентру фиекаре дин вой ка ун татэ ку копиий луй: вэ сфэтуям, вэ мынгыям ши вэ адеверям
12щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.
12сэ вэ пуртаць ынтр-ун кип вредник де Думнезеу, каре вэ кямэ ла Ымпэрэция ши слава Са.
13Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
13Де ачея мулцумим фэрэ ынчетаре луй Думнезеу кэ, атунч кынд аць примит Кувынтул луй Думнезеу аузит де ла ной, л-аць примит ну ка пе кувынтул оаменилор, чи, аша кум ши есте ын адевэр, ка пе Кувынтул луй Думнезеу, каре лукрязэ ши ын вой каре кредець.
14Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,
14Кэч, фрацилор, вой аць кэлкат пе урмеле Бисеричилор луй Думнезеу каре сунт ын Христос Исус, ын Иудея; пентру кэ ши вой аць суферит дин партя челор де ун ням ку вой ачеляшь реле пе каре ле-ау суферит еле дин партя иудеилор.
15що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,
15Иудеий ачештя ау оморыт пе Домнул Исус ши пе пророчь, пе ной не-ау пригонит, ну плак луй Думнезеу ши сунт врэжмашь тутурор оаменилор,
16що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
16кэч не опреск сэ ворбим нямурилор ка сэ фие мынтуите. Астфел, ей тотдяуна пун вырф пэкателор лор. Дар, ла урмэ, й-а ажунс мыния луй Думнезеу!
17Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
17Ной, фрацилор, дупэ че ам фост деспэрциць кытэва време де вой, ку фаца, дар ну ку инима, ам авут ку атыт май мулт доринца сэ вэ ведем.
18Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
18Астфел, о датэ ши кяр де доуэ орь, ам воит (еу, Павел, чел пуцин) сэ веним ла вой, дар не-а ымпедикат Сатана.
19Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?
19Кэч чине есте, ын адевэр, нэдеждя сау букурия сау кунуна ноастрэ де славэ? Ну сунтець вой ынаинтя Домнулуй ностру Исус Христос, ла вениря Луй?
20Ви бо слава наша і радість.
20Да, вой сунтець слава ши букурия ноастрэ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.