2 ซามูเอล
Chapter 19
Freedom Bible (Thai)
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers

2 ซามูเอล 19

Freedom Bible (Thai)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1มี​คน​บอก​โยอาบ​ว่า “กษัตริย์​ร้องไห้​ไว้​ทุกข์​ให้​อับซาโลม”
1Як переказано Йоабові: Царь плаче та побивається по Абессаломові,
2วัน​นั้น​ชัยชนะ​กลับ​กลาย​เป็น​ความ​โศก​เศร้า​ของ​ผู้คน​ทั้งหมด เพราะ​พวก​เขา​ได้ยิน​ว่า “กษัตริย์​เสียใจ​เรื่อง​ลูกชาย”
2Тодї в той день і побіда обернулась у печаль всьому людові, бо люд того дня чув, як говорено: Царь побивається по синові!
3วัน​นั้น​ผู้คน​แอบ​เข้า​เมืองราวกับ​คน​ที่​หนีศึก​กลับ​มา​อย่าง​อับอาย
3І ввіходив того дня люд крадькома в город, як прокрадується те військо, що вкрило себе соромом, утїкаючи з бою.
4กษัตริย์​ปิด​หน้า​และ​ร้อง​เสียง​ดัง​ว่า “อับซาโลม​ลูก​พ่อ! อับซาโลม ลูก​พ่อ ลูก​พ่อ!”
4Царь же закрив собі лице, й плакав голосно: Сину мій, Абессаломе! Абессаломе, мій сину, мій сину!
5โยอาบ​เข้าไป​หา​กษัตริย์​ใน​บ้าน​แล้ว​พูด​ว่า “วัน​นี้​ท่าน​ทำให้​คนรับใช้​ทุก​คน​ที่​ช่วย​ชีวิต​ท่าน ชีวิต​บุตร​ชาย​บุตร​สาว ภรรยา​และ​นาง​สนม​ของ​ท่าน ต้อง​อับอาย
5І ввійшов Йоаб до царя та й каже: Сьогоднї ти зневажив усї слуги твої, що вирятували тебе, твоїх синів і дочки, твої жени й наложницї від смертї,
6เพราะ​ท่าน​รัก​คน​ที่​เกลียด​ท่าน และ​เกลียด​คน​ที่รัก​ท่าน วัน​นี้​ท่าน​แสดง​ชัด​ว่า​บรรดา​ผู้นำ​กับ​คนรับใช้​ไม่มี​ความ​หมาย​สำหรับ​ท่าน ข้า​เห็น​แล้ว​ว่า ถ้า​อับซาโลม​ยัง​มี​ชีวิต และ​วัน​นี้​พวกเรา​ทุก​คน​ตาย ท่าน​คง​พอใจ
6Бо тим, хто зненавидїв тебе, показав єси прихильність, а тим, хто прихилявся до тебе — ненависть. Сьогоднї обявив єси, що в тебе нїзащо гетьмани й слуги; сьогоднї взнав я, що коли б Абессалом остав був жив, а ми всї погибили, се тебе задовольнило б уповнї.
7บัดนี้​ลุก​ขึ้น​ออก​ไป​พูด​ปลอบ​คน​ของ​ท่าน​เถิด ข้า​สาบาน​ต่อ​พระยาห์เวห์​ว่า ถ้า​ท่าน​ไม่​ออก​ไป คืน​นี้​จะ​ไม่มี​ใคร​อยู่​กับ​ท่าน​เลย และ​เรื่อง​นั้น​จะ​เลว​ร้าย​ยิ่ง​กว่า​ภัย​ทุก​อย่าง​ที่​ท่าน​ประสบ​มา​ตั้งแต่​หนุ่ม​จนถึง​บัดนี้”
7Устань же! вийди й заговори приязно до підданих твоїх, бо присягаюсь тобі Господом: Як не вийдеш до люду, так іще сієї ночі не зостанеться в тебе нї чоловіка, а се буде гірше, нїж усе те лихо, якого дознав єси від молодощів твоїх та й до сього часу.
8กษัตริย์​จึง​ลุก​ขึ้น​ไป​นั่ง​ที่​ประตู​เมือง มี​คน​บอก​ทุก​คน​ว่า “กษัตริย์​นั่ง​อยู่​ที่​ประตู​เมือง​แล้ว” คน​ทั้งหมด​จึง​มา​เข้า​เฝ้า ส่วน​ชาว​อิสราเอล​ต่าง​หนี​กลับ​กระโจม​ของ​ตน
8І встав царь і сїв у ворот. І сповіщено всьому народові, що царь седить у брамі, й ввесь люд прийшов перед царя; Ізрайлитяне ж порозбігались по шатрах своїх.
9ผู้คน​จาก​ทุก​ชน​เผ่า​ของ​อิสราเอล​โต้​เถียง​กัน​ว่า “กษัตริย์​เคย​ช่วย​เรา​จาก​ศัตรู​และ​ชาว​ฟีลิสเตีย บัดนี้​ท่าน​หนี​อับซาโลม​ออก​จาก​แผ่น​ดิน
9Увесь же народ по всїх поколїннях Ізрайлевих перечився між собою й говорив: Царь визволив нас з потали в наших ворогів, визволив із рук Филистіїв, а тепер утїк перед Абессаломом із царства;
10ส่วน​อับซาโลม​ที่​เรา​เจิม​ให้​เป็น​กษัตริย์​เหนือ​เรา ก็​ตาย​ใน​สนามรบ​แล้ว ทำไม​พวก​เจ้า​จึง​ไม่​พูด​เรื่อง​รับ​กษัตริย์​กลับ​มา?”
10Та Абессалом, що ми помазали його над нами, полїг у бою; чого ж гаєтесь привернути царя?
11กษัตริย์​ดาวิด​ส่ง​คำ​ถึง​ศาโดก​กับ​อาบียาธาร์​ปุโรหิต​ว่า “ไป​บอกบรรดา​ผู้ใหญ่​ของ​ยูดาห์​ว่า ‘ทำไม​พวก​ท่าน​เป็นก​ลุ่ม​สุดท้าย​ที่​จะ​รับ​กษัตริย์​กลับ​บ้าน ทั้ง​ที่​คำ​พูด​ของ​อิสราเอล​ทั้งหมด​เรื่อง​รับ​ท่าน​กลับ​มา​ถึง​กษัตริย์​แล้ว?
11А слова сї всього Ізраїля дойшли до царя. І послав царь до сьвященників Садока та Абіятара і повелїв сказати: Розмовтесь з громадськими мужами Юдиними та й скажіть їм: Чи ви хочете остатись послїдними в тому, щоб царя відпровадити в його палату?
12พวก​ท่าน​เป็น​พี่​น้อง เป็น​เลือด​เนื้อ​เดียว​กับ​ข้า ทำไม​จึง​เป็นก​ลุ่ม​สุดท้าย​ที่​จะ​รับ​กษัตริย์​กลับ​มา?’
12Ви ж мої одноплемінники, моє тїло ви й костї; чому ж хочете бути послїдними в приверненню царя?
13แล้ว​จง​บอก​อามาสา​ว่า ‘เจ้า​เป็น​เลือด​เนื้อ​เดียว​กับ​ข้า​มิใช่​หรือ? ขอ​ให้​พระเจ้า​ลงโทษ​ข้า และ​เพิ่ม​โทษ​ให้​หนัก​ยิ่ง​ขึ้น หาก​เจ้า​จะ​ไม่​ได้​เป็น​ผู้​บัญชาการ​กองทัพ​ของ​ข้า​แทน​โยอาบ​ตลอด​ไป’”
13Та й Амазї скажіте: Ти ж моє тїло й кість моя. Нехай Бог удїє зо мною що схоче, коли не будеш у мене, поки жив, намість Йоаба гетьманом!
14ดาวิด​โน้ม​น้าว​ใจ​ชาว​ยูดาห์​ทั้งหมด​ให้​เป็น​น้ำ​หนึ่ง​ใจ​เดียว พวก​เขา​จึง​ส่ง​คำ​ถึง​กษัตริย์​ว่า “ขอ​ท่าน​กับ​คนรับใช้​ทั้งหมด​กลับ​มา”
14І прихилив він серце всїх Юдеїв, так що вони одностійно послали до царя: Вертайсь назад із усїм двором твоїм.
15กษัตริย์​จึง​กลับ​มา​ถึง​แม่น้ำ​จอร์แดน ชาว​ยูดาห์​มา​ที่​กิลกาล​เพื่อ​ต้อนรับ​และ​พา​กษัตริย์​ข้าม​แม่น้ำ
15От і вертав царь назад і прибув до Йорданї, а Юдеї прийшли в Галгал, щоб стрічати царя й переправити через Йордань.
16ชิเมอี บุตร​ของ​เกรา ชาว​เบนยามิน​จา​กบาฮู​ริม​รีบ​ลง​มา​พร้อม​ชาว​ยูดาห์​เพื่อ​ต้อนรับ​กษัตริย์​ดาวิด
16Та й Беняминїй Семей Геренко з Бахуриму поквапивсь із Юдеями зустріч цареві Давидові,
17มี​ชาว​เบนยามิน​หนึ่ง​พัน​คน​มา​กับ​เขา ศิบา​คนรับใช้​วงศ์​วาน​ซาอูล​ก็​มา​ด้วย พร้อม​บุตร​ชาย​สิบ​ห้า​คน​และ​คนรับใช้​ยี่สิบ​คน พวก​เขา​ข้าม​แม่น้ำ​จอร์แดน​ต่อ​หน้า​กษัตริย์
17А з ним тисяча чоловіка з Бенямину, та й Саулів домовий слуга Сиба, з пятнайцятьма синами своїми й двайцятьма рабами кинулись в Йордань,
18มี​เรือ​ข้าม​ฟาก​มา​รับ​คนใน​บ้าน​กษัตริย์​ข้าม​ฝั่ง และ​ทำ​ตาม​ที่​กษัตริย์​เห็น​ว่า​ดี ชิเมอี บุตร​ของ​เกรา​หมอบ​ลง​ต่อ​หน้า​กษัตริย์​เมื่อ​ท่าน​ข้าม​แม่น้ำ​มา
18І перебріли вони брід, щоб родину царську перевезти й йому послужити. А як тільки царь переправивсь через Йордань, кинувсь Семей Геренко перед царем на лице своє,
19เขา​ทูล​ว่า “ขอ​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์​อย่า​ถือ​โทษ​หรือ​จดจำ​ความ​ผิด​ที่​ผู้รับใช้​ทำ​ใน​วัน​ที่​ท่าน​ออก​จาก​เยรูซาเล็ม ขอ​อย่า​เก็บ​เรื่อง​นั้น​ไว้​ใน​ใจ
19Та й промовив до царя: Нехай мій пан не поставить в провину й забуде про те, чим проступився твій раб того дня, як мій пан і царь покинув Ерусалим, й не передержуй того в серцї своїм;
20ผู้รับใช้​ของ​ท่าน​รู้​ว่า​ข้า​ทำบาป วัน​นี้​ข้า​จึง​เป็น​คน​แรก​จาก​วงศ์​วาน​โย​เซฟ​ที่​ลง​มา​ต้อนรับ​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์”
20Знає бо раб твій, що провинив; то ж отсе прийшов я на зустріч мойму цареві й панові, яко первий з усього дому Йосифового.
21แต่อาบีชัย บุตร​นาง​เศรุยาห์​ทูล​ว่า “ชิเมอี​ควร​ถูก​ประหาร​มิใช่​หรือ เพราะ​เขา​สาป​แช่ง​ผู้​ที่​พระยาห์เวห์​ทรง​เจิม?”
21І озвавсь Абесса Саруєнко та й каже: Чи вже ж Семей не наложить головою за те, що проклинав помазанника Господнього?
22ดาวิด​ตอบ​ว่า “พวกเจ้า​บุตร​นาง​เศรุยาห์ เหตุใด​วัน​นี้​จึง​มาทำ​ตัว​เป็น​ศัตรู​กับ​ข้า? วัน​นี้​ควร​มี​ใคร​ถูก​ประหาร​ใน​อิสราเอล​หรือ? ข้า​รู้​อยู่​แล้ว​มิใช่​หรือ​ว่า​วัน​นี้​ข้า​เป็น​กษัตริย์​เหนือ​อิสราเอล?”
22Однако ж Давид відказав: Що за дїло між вами й мною, Саруєнки, що ви мене спокушуєте тепер? Чи годиться ж сьогоднї кого в Ізраїлї тратити? Чи я не знаю, що сьогоднї я царь над Ізраїлем?
23กษัตริย์​บอก​ชิเมอี​ว่า “เจ้า​จะ​ไม่​ตาย” และ​สาบาน​รับรอง​แก่​เขา
23От і рече царь Семеєві: Ти не вмреш, та й поклявсь йому царь.
24เมฟีโบเชท​ลูก​หลาน​ของ​ซาอูล​ลง​มา​พบ​กษัตริย์ ตั้งแต่​วัน​ที่​กษัตริย์​จาก​ไป​จน​วัน​ที่​กลับ​มา​โดย​สันติ เขา​ไม่​ได้​ดูแล​เท้า ไม่​เล็ม​เครา และ​ไม่​ซัก​เสื้อผ้า
24І Мемфівостей, внук Саулів, вийшов назустріч цареві. Не мив він собі ніг, не розчісував бороди й не прав одїжі своєї з того дня, як вийшов царь, до того дня, як він вертався здоровий.
25เมื่อ​เขา​มา​ถึง​เยรูซาเล็ม​เพื่อ​เข้า​เฝ้า​กษัตริย์ กษัตริย์​ถาม​ว่า “เมฟีโบเชท ทำไม​เจ้า​ไม่​ไป​กับ​ข้า?”
25Як він прибув із Ерусалиму на зустріч цареві, спитав його царь: Чом ти не пійшов зо мною, Мемфівостею?
26เขา​ตอบ​ว่า “นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์ คนรับใช้​ของ​ข้า​หลอก​ข้า เพราะ​ข้า​พูด​ว่า ‘ข้า​จะ​ผูก​อาน​ลา​ไว้​ขี่​ไป​กับ​กษัตริย์’ เพราะ​ข้า​ขา​พิการ
26І відказав той: Мій пане й царю! слуга мій зрадив мене. Бо я звелїв йому: Осїдлай менї осла, я поїду з царем, бо раб твій кульгавий,
27แต่​เขา​กลับ​ใส่​ร้าย​ข้า​ต่อ​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์ ท่าน​เป็น​เหมือน​ทูต​สวรรค์​ของ​พระเจ้า โปรด​ทำ​ตาม​ที่​ท่าน​เห็น​ว่า​ดี
27А він оскаржив твого раба перед моїм царем і паном. Однак же мій пан і царь рівен із ангелом Божим; то ж і чини, що тобі до вподоби.
28วงศ์วาน​ของ​พ่อ​ข้า​ทั้งหมด​ก็​ไม่​ต่าง​จาก​คน​ตาย​ต่อหน้า​ท่าน แต่​ท่าน​กลับ​ให้​ผู้รับใช้​ของ​ท่าน​ร่วม​โต๊ะ​อาหาร ข้า​มี​สิทธิ์​อะไร​จะ​ร้องขอ​กษัตริย์​อีก?”
28Уся моя родина не могла нїчого ждати від мого пана й царя, як хиба тільки смертї, а ти раба твого прийняв між твої сутрапезники; яке ж іще маю я право жалуватись; чого менї ще допевнятись у царя?
29กษัตริย์​ตอบ​เขา​ว่า “จะ​พูด​เรื่อง​ของ​เจ้า​อีก​ทำไม? ข้า​ตัดสิน​แล้ว​ว่า​เจ้า​กับ​ศิบา​แบ่ง​ที่ดิน​กัน”
29І відказав йому царь: На що стільки слів тратити? Призначую: Ти подїлишся добром із Сибою.
30เมฟีโบเชท​ทูล​ว่า “ให้​เขา​เอา​ไป​ทั้งหมด​ก็ได้ เพราะ​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์​กลับ​ถึง​บ้าน​ของ​ท่าน​โดย​สันติ​แล้ว”
30І відказав Мемфівостей цареві: Нехай він хоч і все забере собі, добре, що мій пан і царь в мирі вернувсь до дому.
31บารซิลลัย​ชาว​กิเลอาด​ลง​มา​จาก​โร​เก​ลิม และ​ข้าม​แม่น้ำ​จอร์แดน​ไป​กับ​กษัตริย์​เพื่อ​ส่ง​ท่าน​ข้าม​ฝั่ง
31Прийшов і Галаадїй Берзеллїй з Роглиму й перейшов з царем Йордань, щоб його провести за Йордань.
32บารซิลลัย​ชรา​มาก อายุ​แปด​สิบ​ปี เขา​เคย​จัดหา​อาหาร​ให้​กษัตริย์​ตอน​พัก​ที่​มาหะนาอิม เพราะ​เขา​เป็น​คน​มี​ฐานะ​มาก
32Берзеллїй же був дуже старий чоловік, лїт вісїмдесятьох. Він обмислив царя під час його побуту в Махаїмі, був бо собі вельми заможний?
33กษัตริย์​บอก​บารซิลลัย​ว่า “ข้าม​ไป​กับ​ข้า​เถิด ข้า​จะ​เลี้ยง​ดู​เจ้า​ที่​เยรูซาเล็ม”
33І сказав царь Берзеллїєві: Ійди зо мною, а я буду обмисляти тебе в Ерусалимі.
34บารซิลลัย​ตอบ​ว่า “ชีวิต​ข้า​เหลือ​อีก​กี่​ปี ถึง​จะ​ขึ้น​ไป​เยรูซาเล็ม​กับ​กษัตริย์?
34Берзеллїй же відказав цареві: Скільки ще віку мого, щоб менї йти з царем у Ерусалим?
35วัน​นี้​ข้า​อายุ​แปด​สิบ​ปี​แล้ว ยัง​แยกแยะ​ดี​ชั่ว​ได้​หรือ? ยัง​รู้​รส​อาหาร​หรือ​เครื่อง​ดื่ม​หรือ? ยัง​ได้ยิน​เสียง​ชาย​หญิง​ร้อง​เพลง​หรือ? ทำไม​ผู้รับใช้​ของ​ท่าน​จะ​ต้อง​เป็น​ภาระ​แก่​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์?
35Вісїмдесять год уже віку мого. Чи розберу ж я, що добре, а що недобре? або чи смакувати ме твій раб у тому, що їсти ме й що пити ме? Або ж хиба я ще наджусь на голоси сьпіваків і сьпівачок? Чого ж має раб твій бути тягарем панові мойму цареві?
36ข้า​ข้าม​แม่น้ำ​ไป​ส่ง​กษัตริย์​อีก​นิด​เดียว เหตุ​ใด​ท่าน​จะ​ต้อง​ตอบแทน​มากมาย?
36Трошки проведе раб твій царя за Йордань, за що ж, царю, такою милостю менї віддячувати?
37ขอ​ให้​ข้า​กลับ​ไป​ตาย​ที่​เมือง​ของ​ตน ใกล้​หลุม​ศพ​พ่อ​แม่ แต่​คิมฮาม​ผู้รับใช้​ของ​ท่าน​อยู่​ที่​นี่ ให้​เขา​ข้าม​ไป​กับ​นาย​ของ​ข้า​ผู้​เป็น​กษัตริย์​เถิด แล้ว​ท่าน​จะ​ปฏิบัติ​ต่อ​เขา​อย่างไร​ก็ได้​ตาม​ที่​ท่าน​เห็น​ว่า​ดี”
37Дозволь твойму кметеві вернутись, щоб умерти в батьківському городї мойму коло гробу мого панотця й моєї паніматки. А ось твій раб (син мій) Кимгам нехай би йшов із паном і царем. Чини з ним, що тобі до вподоби.
38กษัตริย์​ตอบ​ว่า “คิมฮาม​จะ​ข้าม​ไป​กับ​ข้า ข้า​จะ​ทำ​กับ​เขา​ตาม​ที่​เจ้า​ปรารถนา และ​จะ​ทำ​ทุก​สิ่ง​ที่​เจ้า​ขอ​จาก​ข้า”
38І відказав царь: Нехай же Кимгам ійде зо мною. Я з ним чинити му, що тобі здасться добрим, і все, чого ти коли від мене схочеш, учиню для тебе.
39ผู้คน​ทั้งหมด​ข้าม​แม่น้ำ​จอร์แดน กษัตริย์​ก็​ข้าม​ไป​ด้วย ท่านจูบ​และ​ให้พร​บารซิลลัย แล้ว​บารซิลลัย​กลับ​ถิ่น​ของ​ตน
39Як перебрів Йордань увесь військовий люд, а з ним і царь, поцїлував царь Берзеллїя й благословив його, й вернувсь той у свою домівку.
40กษัตริย์​ข้าม​ไป​กิลกาล​โดย​มี​คิมฮาม​ไป​ด้วย ชาว​ยูดาห์​ทั้งหมด​กับ​ชาว​อิสราเอล​ครึ่ง​หนึ่ง​เป็น​ผู้​พา​กษัตริย์​ข้าม
40І двинув царь у Галгал, і пійшов з ним і Кимгам, та й ввесь народ Юдин провожав царя, так само й половина люду Ізрайлевого.
41ชาว​อิสราเอล​ทั้งหมด​มา​ถาม​กษัตริย์​ว่า “ทำไม​พี่​น้อง​ชาว​ยูดาห์​ของ​เรา​จึง​ชิง​พา​ท่าน​ไป พา​กษัตริย์ คนใน​บ้าน และ​คน​ของ​ดาวิด​ทั้งหมด​ข้าม​แม่น้ำ​จอร์แดน?”
41Аж ось прийшли всї мужі Ізраїльські до царя, й сказали цареві: Чому се наші браття, мужі Юдині, потай нас перевели царя й дом його й усїх людей Давидових через Йордань?
42ชาว​ยูดาห์​ตอบ​ชาว​อิสราเอล​ว่า “เพราะ​กษัตริย์​เป็น​ญาติ​ใกล้​ชิด​ของ​เรา พวก​เจ้า​จะ​โกรธ​ทำไม? เรา​ได้​กิน​อาหาร​จาก​กษัตริย์​หรือ​ได้​รับ​ของ​ขวัญ​อะไร​จาก​ท่าน​หรือ?”
42І відказали всї мужі Юдині Ізрайлитянам: Царь же нам родич. Чого вам сердитись за се? Хиба ми зʼїли що від його, або він обдарував нас чим?
43ชาว​อิสราเอล​ตอบ​ชาว​ยูดาห์​ว่า “เรา​มี​ส่วน​ใน​กษัตริย์​สิบ​ส่วน เรา​จึง​มี​สิทธิ์​ใน​ดาวิด​มากกว่า​พวก​เจ้า ทำไม​พวก​เจ้า​ดู​หมิ่น​เรา ไม่​ถาม​ความ​เห็น​เรา​ก่อน​เรื่อง​รับ​กษัตริย์​ของ​เรา​กลับ​มา?” ชาว​ยูดาห์​ตอบโต้​ด้วย​ถ้อยคำ​รุนแรง​กว่า​ชาว​อิสราเอล
43Ізрайлитяне ж відказували мужам Юдиним: Наших частин у царя в десятеро, тако ж і в Давида ми більші за вас; чому ж ви змаловажили нас? хиба не нам належався первий голос, щоб вернути царя назад? Та слово мужів Юдиних дужче було, нїж слово Ізрайлитян.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.