Даниел 9
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ын анул динтый ал луй Дариус, фиул луй Ахашверош, дин нямул мезилор, каре ажунсесе ымпэрат песте ымпэрэция халдеенилор,
1На першому року Дарія, сина Ассвирового, з роду Мидийського, що поставлений був царем над царством Халдейським, —
2ын анул динтый ал домнией луй, еу, Даниел, ам вэзут дин кэрць кэ требуя сэ трякэ шаптезечь де ань пентру дэрымэтуриле Иерусалимулуй, дупэ нумэрул анилор деспре каре ворбисе Домнул кэтре пророкул Иеремия.
2Першого року царювання його я, Даниїл, дослїдив із книг число років, яке було назначене словом Господнїм до пророка Еремії, що сїмдесять років перейде по опустошенню Ерусалиму.
3Ши мь-ам ынторс фаца спре Домнул Думнезеу ка сэ-Л каут ку ругэчуне ши черерь, постинд ын сак ши ченушэ.
3І обернув я лице моє до Господа Бога в молитві й благаннї, в постї, в веретищі й попелї,
4М-ам ругат Домнулуй Думнезеулуй меу ши Й-ам фэкут урмэтоаря мэртурисире: „Доамне Думнезеуле маре ши ынфрикошат, Ту, каре ций легэмынтул ши дай ындураре челор че Те юбеск ши пэзеск порунчиле Тале!
4І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався, й говорив: Благаю тебе, Господи, Боже великий і дивний, додержуючий завіт і ласку до тих, що тебе люблять і певнять прикази твої!
5Ной ам пэкэтуит, ам сэвыршит нелеӂюире, ам фост рэй ши ындэрэтничь, не-ам абэтут де ла порунчиле ши орындуириле Тале.
5Ми согрішили, творили неправедність, поводились упрямо й відступали від заповідей твоїх і від постанов твоїх,
6Н-ам аскултат пе робий Тэй пророчий, каре ау ворбит ын Нумеле Тэу ымпэрацилор ноштри, кэпетениилор ноастре, пэринцилор ноштри ши кэтре тот попорул цэрий.
6І не слухали слуг твоїх, пророків, що від твого імени вговорювали царів наших і князїв наших, і батьків наших, і ввесь народ у країнї.
7Ту, Доамне, ешть дрепт, яр ноуэ ни се кувине астэзь сэ ни се умпле фаца де рушине, ноуэ, тутурор оаменилор луй Иуда, локуиторилор Иерусалимулуй ши ынтрегулуй Исраел, фие ей апроапе, фие департе, ын тоате цэриле ын каре й-ай изгонит дин причина фэрэделеӂилор де каре с-ау фэкут виноваць фацэ де Тине!
7В тебе, Господи, справедливість, а в нас на лицях сором аж по сей день, у кожного Юдея, ув осадників Ерусалимських і в усього Ізраїля, в близьких і далеких по всїх краях, куди ти вигнав їх за відступництво їх, із яким вони відступили від тебе.
8Доамне, ноуэ ни се кувине сэ ни се умпле фаца де рушине, да, ноуэ, ымпэрацилор ноштри, кэпетениилор ноастре ши пэринцилор ноштри, пентру кэ ам пэкэтуит ымпотрива Та!
8Господи! в нас на лицях сором, у царів наших, у князїв наших і в батьків наших, ми бо согрішили перед тобою,
9Ла Домнул Думнезеул ностру ынсэ сунт ындураря ши ертаря, кэч ымпотрива Луй не-ам рэзврэтит!
9А в Господа, Бога нашого, милосердє і прощеннє. Ми бо ворохобились проти нього.
10Н-ам аскултат гласул Домнулуй Думнезеулуй ностру, ка сэ урмэм леӂиле Луй пе каре ни ле пусесе ынаинте прин робий Сэй, пророчий,
10І не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб жити по його закону, який дав нам через слуг своїх, пророків.
11чи тот Исраелул а кэлкат Леӂя Та ши с-а абэтут астфел ка сэ н-аскулте де гласул Тэу. Де ачея, не-ау ши ловит блестемеле ши журэминтеле скрисе ын Леӂя луй Мойсе, робул луй Думнезеу, пентру кэ ам пэкэтуит ымпотрива луй Думнезеу.
11І ввесь Ізраїль переступив закон твій і відвернувся, щоб не слухати голосу твого; за те ж і спав на нас проклін та клятьба, що написані в законї слуги Божого, Мойсея, бо ми согрішили перед ним.
12Ел а ымплинит астфел кувинтеле пе каре ле ростисе ымпотрива ноастрэ ши ымпотрива кэпетениилор ноастре, каре не-ау кырмуит, ши а адус песте ной о маре ненорочире, аша кум ничодатэ ши никэерь суб чер ну с-а май ынтымплат о ненорочире ка ачея каре а венит акум асупра Иерусалимулуй.
12І він здїйснив слова свої, що вирік на нас та на суддїв наших, що нас судили, допустивши на нас велике лихо, якого не бувало під небесами, а яке довершилось над Ерусалимом.
13Дупэ кум есте скрис ын Леӂя луй Мойсе, тоатэ ненорочиря ачаста а венит песте ной, ши ной н-ам ругат пе Домнул Думнезеул ностру, ну не-ам ынторс де ла нелеӂюириле ноастре ши н-ам луат аминте ла адевэрул Тэу.
13Як написано в законї Мойсейовім, так усе се лихо спало на нас; але ми не благали Господа, Бога нашого, щоб (допоміг) нам відвернутись від гріхів наших і зрозуміти правду твою.
14Де ачея, ши Домнул а ынгрижит ка ненорочиря ачаста сэ винэ песте ной; кэч Домнул Думнезеул ностру есте дрепт ын тоате лукруриле пе каре ле-а фэкут, дар ной н-ам аскултат гласул Луй.
14Виглядїв Господь се нещастє й наслав його на нас, бо Господь, Бог наш, справедливий у всїх дїлах своїх, які чинить, але ми не слухали його голосу.
15Ши акум, Доамне, Думнезеул ностру, Ту, каре ай скос пе попорул Тэу дин цара Еӂиптулуй прин мына Та чя путерникэ ши Ць-ай фэкут ун Нуме, аша кум есте ши астэзь: ной ам пэкэтуит, ам сэвыршит нелеӂюире.
15А тепер Господи, Боже наш, вивівший нарід твій з землї Египецької рукою сильною й являючий славу твою по сей день, (ми признаємо, що) ми прогрішились і коїли безбожність.
16Дар, Доамне, дупэ тоатэ ындураря Та, абате мыния ши урӂия Та де ла четатя Та, Иерусалимул, де ла мунтеле Тэу чел сфынт, кэч дин причина пэкателор ноастре ши дин причина нелеӂюирилор пэринцилор ноштри сунт Иерусалимул ши попорул Тэу де окара тутурор челор че не ынконжоарэ.
16Та Господи! при всїй справедливостї твоїй нехай відвернеться гнїв твій і досада твоя від міста твого Ерусалиму, й від сьвятої гори твоєї; се бо за гріхи наші й злочини батьків наших Ерусалим і народ твій терпить наругу від усїх, що навкруги нас.
17Аскултэ дар, акум, Думнезеул ностру, ругэчуня ши черериле робулуй Тэу ши, пентру драгостя Домнулуй, фэ сэ стрэлучяскэ Фаца Та песте Сфынтул Тэу Локаш пустиит!
17Тепер же почуй, Боже наш, молитву слуги твого й благаннє його і глянь ласкавим лицем твоїм на спустошену сьвятиню твою, задля тебе самого, Господи.
18Плякэ урекя, Думнезеуле, ши аскултэ! Дескиде окий ши привеште ла дэрымэтуриле ноастре ши ла четатя песте каре есте кемат Нумеле Тэу! Кэч ну пентру неприхэниря ноастрэ Ыць адучем ной черериле ноастре, чи пентру ындурэриле Тале челе марь.
18Прихили, Боже мій, ухо твоє й вислухай, відтули очі твої й зглянься на спустошеннє наше й на місто, що на ньому назване ймя твоє; ми бо складаємо перед тебе благання наші, покладаючи надїю не на праведність нашу, а на твоє велике милосердє.
19Аскултэ, Доамне! Яртэ, Доамне! Я аминте, Доамне! Лукрязэ ши ну зэбови, дин драгосте пентру Тине, Думнезеул меу! Кэч Нумеле Тэу есте кемат песте четатя Та ши песте попорул Тэу!”
19Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, вваж і вчини; не зволїкай задля тебе самого, Боже мій, бо твоє ймення назване на містї твому й на народї твому!
20Пе кынд ынкэ ворбям еу, мэ ругам, ымь мэртурисям пэкатул меу ши пэкатул попорулуй меу Исраел ши ымь адучям черериле ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй меу пентру мунтеле чел сфынт ал Думнезеулуй меу;
20І як я ще говорив і моливсь, та сповідався в моїх гріхах і в гріхах мого народу, Ізраїля, і складав молитву мою перед Господом, Богом моїм, за сьвяту гору Бога мого, —
21пе кынд ворбям еу ынкэ ын ругэчуня мя, а венит репеде ын збор, юте, омул Гаврил, пе каре-л вэзусем май ынаинте ынтр-о ведение ши м-а атинс ын клипа кынд се адучя жертфа де сярэ.
21Як я молився ще далї, муж Гавриїл, що я бачив його переднїйше в видиві, летючи швидко, доторкнувся до мене — того часу, як приносять вечірню жертву.
22Ел м-а ынвэцат, а стат де ворбэ ку мине ши мь-а зис: „Даниеле, ам венит акум сэ-ць луминез минтя.
22І, навчаючи мене, говорив зо мною й сказав: Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
23Кынд ай ынчепут ту сэ те роӂь, а ешит кувынтул, ши еу вин сэ ци-л вестеск; кэч ту ешть пряюбит ши скумп. Я аминте дар ла кувынтул ачеста ши ынцелеӂе ведения!
23Як ти почав молитись, вийшло (од Бога) слово, й я прийшов оце сповістити тобі його, бо ти — людина бажання; так вважай на слово й зрозумій видиво:
24Шаптезечь де сэптэмынь ау фост хотэрыте асупра попорулуй тэу ши асупра четэций тале челей сфинте, пынэ ла ынчетаря фэрэделеӂилор, пынэ ла испэширя пэкателор, пынэ ла испэширя нелеӂюирий, пынэ ла адучеря неприхэнирий вешниче, пынэ ла печетлуиря веденией ши а пророчией ши пынэ ла унӂеря Сфынтулуй сфинцилор.
24Сїмдесять сїмок призначено для твого народу й сьвятого міста твого, щоб були спокутовані проступки, запечатані гріхи й беззаконня прощені, та доки приведена буде вічна справедливість і затверджені будуть видива й пророцтва й помазаний буде Сьвятий над сьвятими.
25Сэ штий дар ши сэ ынцелеӂь кэ, де ла даря порунчий пентру зидиря дин ноу а Иерусалимулуй пынэ ла Унсул (Месия), ла Кырмуиторул, вор трече шапте сэптэмынь; апой тимп де шайзечь ши доуэ де сэптэмынь, пецеле ши гропиле вор фи зидите дин ноу, ши ануме ын времурь де стрымтораре.
25Так дізнайсь і розумій: від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Ерусалим, до Христа Владики — сїм сїмок і шістьдесять дві сїмки; й вернеться нарід і збудовані будуть улицї та мури, але в тїсних часах.
26Дупэ ачесте шайзечь ши доуэ де сэптэмынь, Унсул ва фи стырпит ши ну ва авя нимик. Попорул унуй домн каре ва вени ва нимичи четатя ши Сфынтул Локаш, ши сфыршитул луй ва фи ка принтр-ун потоп; есте хотэрыт кэ рэзбоюл ва цине пынэ ла сфыршит ши ымпреунэ ку ел ши пустиириле.
26А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос, і не буде народом його той, що його одцурався. А місто й сьвятиню розбурить народ воєводи, котрий прийде, й буде кінець його наче від повенї; аж до кінця войни буде пустошеннє.
27Ел ва фаче ун легэмынт трайник ку мулць тимп де о сэптэмынэ, дар ла жумэтатя сэптэмыний ва фаче сэ ынчетезе жертфа ши дарул де мынкаре ши пе арипа урычунилор идолешть ва вени унул каре пустиеште, пынэ ва кэдя асупра челуй пустиит прэпэдул хотэрыт.”
27І утвердить завіт із многими одна (послїдна) сїмка, а в половинї сїмки перестане жертва й приносини, а сьвятиня стане гидкою пусткою; на кінцї же постигне давно призначена погибель й самого пустошника.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.