Даниел 6
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дариус а гэсит ку кале сэ пунэ песте ымпэрэцие о сутэ доуэзечь де дрегэторь, каре требуяу сэ фие рэспындиць ын тоатэ ымпэрэция;
1Дарій задумав настановити над царством сто двайцять сатрапів, щоб були по всьому царстві,
2а пус ын фрунтя лор трей кэпетений, ын нумэрул кэрора ера ши Даниел. Дрегэторий ачештя авяу сэ ле дя сокотялэ, ка ымпэратул сэ ну суфере ничо пагубэ.
2А над ними трьох князїв, між котрими був і Даниїл, — щоб сатрапи здавали їм облїч, та й щоб царь не був надто обтяжений.
3Даниел ынсэ ынтречя пе тоате ачесте кэпетений ши пе дрегэторь, пентру кэ ын ел ера ун дух ыналт, ши ымпэратул се гындя сэ-л пунэ песте тоатэ ымпэрэция.
3Даниїл перевисшував всїх других князїв і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і царь мав уже на думцї настановити його над усїм царством.
4Атунч, кэпетенииле ши дрегэторий ау кэутат сэ афле чева асупра луй Даниел, ка сэ-л пыраскэ ын че привя требуриле ымпэрэцией. Дар н-ау путут сэ гэсяскэ нимик, ничун лукру вредник де мустраре, пентру кэ ел ера крединчос ши ну се гэся ничо грешялэ ла ел ши ничун лукру рэу.
4Тодї князї й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла в управі царством обвинуватити, але не могли знайти нїякої причини анї промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому нїякої провини або промаху,
5Атунч, оамений ачештя ау зис: „Ну вом гэси ничун кувынт де плынӂере ымпотрива ачестуй Даниел, афарэ нумай дакэ ам гэси вреунул ын Леӂя Думнезеулуй луй!”
5І сказали сї люде: Не знайти нам приключки на Даниїла, коли не знайдемо її проти нього в законї Бога його.
6Апой, ачесте кэпетений ши дрегэторий ачештя с-ау дус ку маре зарвэ ла ымпэрат ши й-ау ворбит аша: „Сэ трэешть вешник, ымпэрате Дариус!
6Тодї прийшли сї князї та сатрапи перед царя і сказали так до нього: Царю Дарію, жий нам на віки!
7Тоате кэпетенииле ымпэрэцией, ынгрижиторий, дрегэторий, сфетничий ши кырмуиторий сунт де пэрере сэ се дя о порункэ ымпэрэтяскэ, ынсоцитэ де о аспрэ оприре, каре сэ спунэ кэ орьчине ва ынэлца тимп де трейзечь де зиле ругэчунь кэтре вреун думнезеу сау кэтре вреун ом, афарэ де тине, ымпэрате, ва фи арункат ын гроапа ку лей.
7Усї князї з царства, намїсники, сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів.
8Акум, ымпэрате, ынтэреште оприря ши искэлеште порунка ачаста, пентру ка сэ ну се поатэ скимба дупэ леӂя мезилор ши першилор, каре, одатэ датэ, рэмыне нескимбатэ.”
8Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб нїхто його не нарушував.
9Ын урма челор де май сус, ымпэратул Дариус а скрис порунка ши оприря.
9Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.
10Кынд а афлат Даниел кэ с-а искэлит порунка, а интрат ын каса луй, унде ферестреле одэий де сус ерау дескисе ынспре Иерусалим, ши де трей орь пе зи ынӂенункя, се руга ши лэуда пе Думнезеул луй, кум фэчя ши май ынаинте.
10Даниїл же, — хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього.
11Атунч, оамений ачештя ау дат нэвалэ ын касэ ши ау гэсит пе Даниел ругынду-се ши кемынд пе Думнезеул луй.
11Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милостї в свого Бога.
12Апой, с-ау ынфэцишат ынаинтя ымпэратулуй ши й-ау зис ку привире ла оприря ымпэрэтяскэ: „Н-ай скрис ту о оприре каре спуне кэ орьчине ва ынэлца, тимп де трейзечь де зиле, ругэчунь вреунуй думнезеу сау вреунуй ом, афарэ де тине, ымпэрате, сэ фие арункат ын гроапа ку лей?” Ымпэратул а рэспунс: „Лукрул ачеста есте адевэрат, дупэ леӂя мезилор ши першилор, каре ну се поате скимба!”
12І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати.
13Ей ау луат дин ноу кувынтул ши ау зис ымпэратулуй: „Даниел, унул дин принший де рэзбой ай луй Иуда, ну цине делок сяма де тине, ымпэрате, нич де оприря пе каре ай скрис-о ши ышь фаче ругэчуня де трей орь пе зи!”
13Тодї відповіли й сказали вони цареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважає нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.
14Ымпэратул с-а мыхнит фоарте мулт кынд а аузит лукрул ачеста; с-а гындит кум ар путя сэ скапе пе Даниел ши, пынэ ла асфинцитул соарелуй, с-а трудит сэ-л скапе.
14Царь, почувши се, засмутився дуже й задумав в серцї свойму спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.
15Дар оамений ачея ау стэруит де ымпэрат ши й-ау зис: „Сэ штий, ымпэрате, кэ, дупэ леӂя мезилор ши першилор, орьче оприре сау орьче порункэ ынтэритэ де ымпэрат ну се поате скимба!”
15Але ті люде прийшли до царя й сказали йому: Знай, царю, що по закону мидийському та перському нїякий закон і приказ, стверджений царем, не може бути змінений.
16Атунч, ымпэратул а порунчит сэ адукэ пе Даниел ши сэ-л арунче ын гроапа ку лей. Ымпэратул а луат кувынтул ши а зис луй Даниел: „Думнезеул тэу, кэруя некурмат Ый служешть, сэ те скапе!”
16Тодї звелїв царь привести Даниїла та й вкинути в яму між левів, та при тім сказав царь Даниїлові: Бог твій, що ти йому вірно служиш, він тебе вибавить.
17Ау адус о пятрэ ши ау пус-о ла гура гропий. Ымпэратул а печетлуит-о ку инелул луй ши ку инелул май-марилор луй, ка сэ ну се скимбе нимик ку привире ла Даниел.
17І принесено плиту та й покладено на отвір ями, й запечатав її царь своїм перстнем та перстнями своїх дуків, щоб нїчого не змінено в приказї про Даниїла.
18Ымпэратул с-а ынторс апой ын палатул сэу. А петрекут ноаптя фэрэ сэ мэнынче, ну и с-а адус ничо циитоаре ши н-а путут сэ доармэ.
18Потім пійшов царь у свій двір, лїг спати, не вечерявши, ба й не велїв приносити собі страви, та й сон не брався його.
19Ын ревэрсатул зорилор ынсэ, ымпэратул с-а скулат ши с-а дус ын грабэ ла гроапа ку лей.
19А вранцї встав царь, як розвиднювалось, і пійшов сквапно до левиної ями,
20Ши, апропиинду-се де гроапэ, а кемат пе Даниел ку ун глас плынгэтор. Ымпэратул а луат кувынтул ши а зис луй Даниел: „Даниеле, робул Думнезеулуй челуй виу, а путут Думнезеул тэу, кэруя Ый служешть некурмат, сэ те скапе де лей?”
20І, як лиш наближився ʼд ямі, кликнув жалісним голосом до Даниїла, й промовив царь до Даниїла: Даниїле, слуго Бога живого! чи зміг Бог твій, що ти йому так вірно служиш, спасти тебе від левів?
21Ши Даниел а зис ымпэратулуй: „Вешник сэ трэешть, ымпэрате!
21Тодї відказав Даниїл цареві: Царю, жий на віки!
22Думнезеул меу а тримис пе ынӂерул Сэу ши а ынкис гура леилор, каре ну мь-ау фэкут ничун рэу, пентру кэ ам фост гэсит невиноват ынаинтя Луй. Ши нич ынаинтя та, ымпэрате, н-ам фэкут нимик рэу!”
22Бог мій послав ангела свого й затулив він пащеки левам, і вони не пошкодили менї, бо він знайшов мене безвинним перед собою, та й перед тобою, царю, я нї в чому не проступився.
23Атунч, ымпэратул с-а букурат фоарте мулт ши а порунчит сэ скоатэ пе Даниел дин гроапэ. Даниел а фост скос дин гроапэ ши ну с-а гэсит ничо ранэ пе ел, пентру кэ авусесе ынкредере ын Думнезеул сэу.
23Тодї зрадїв царь тим незвичайно і приказав витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями й не знайшли жадньої ушкоди на ньому, він бо вірував в Бога свого.
24Ымпэратул а порунчит сэ адукэ пе оамений ачея каре пырысерэ пе Даниел. Ши ау фост арункаць ын гроапа ку лей ей, копиий лор ши невестеле лор; ши пынэ сэ ажунгэ ын фундул гропий, леий й-ау ши апукат ши ле-ау фэрымицат оаселе.
24І приведено на приказ царя тих людей, що обвинуватили Даниїла, й вкинено їх в левину яму, — так їх самих, як і дїтей їх і жінок їх; та ледви вони долетїли до дна ями, а вже леви похапали їх і поторощили їм усї костї.
25Дупэ ачея, ымпэратул Дариус а скрис о скрисоаре кэтре тоате попоареле, кэтре тоате нямуриле, кэтре оамений де тоате лимбиле каре локуяу ын тоатэ ымпэрэция: „Пачя сэ вэ фие датэ дин белшуг!
25Після того написав царь Дарій до всїх народів, племен та язиків, що жили по всїй землї його: Мир вам нехай множиться!
26Порунческ ка, ын тоатэ ынтиндеря ымпэрэцией меле, оамений сэ се тямэ ши сэ се ынфрикошезе де Думнезеул луй Даниел. Кэч Ел есте Думнезеул чел виу ши Ел дэйнуеште вешник; ымпэрэция Луй ну се ва нимичи ничодатэ ши стэпыниря Луй ну ва авя сфыршит.
26Оце дається від мене наказ, щоб в кожній областї мого царства боялись і шанували Бога Даниїлового, він бо — Бог живий і вічний, і царство його неминаюче, а властї його нема гряниць.
27Ел избэвеште ши мынтуеште, Ел фаче семне ши минунь ын черурь ши пе пэмынт. Ел а избэвит пе Даниел дин гяреле леилор!”
27Він визволяє й спасає, і творить чуда та знамена на небі й на землї; він спас Даниїла від сили левів.
28Даниел а дус-о бине суб домния луй Дариус ши суб домния луй Чирус Персанул.
28І добре дїялось Даниїлові так за царювання Дарія як і за царя Кира Перського.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.