2 Паралипоменон 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата.
1Дупэ ачея, фиий луй Моаб ши фиий луй Амон ши ку ей ниште маониць ау порнит ку рэзбой ымпотрива луй Иосафат.
2І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї.
2Ау венит ши ау дат де штире луй Иосафат, зикынд: „О маре мулциме ынаинтязэ ымпотрива та де динколо де маре, дин Сирия, ши сунт ла Хацацон-Тамар, адикэ Ен-Геди.”
3І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї.
3Ын спайма са, Иосафат шь-а ындрептат фаца сэ кауте пе Домнул ши а вестит ун пост пентру тот Иуда.
4І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа.
4Иуда с-а адунат сэ кеме пе Домнул ши ау венит дин тоате четэциле луй Иуда сэ кауте пе Домнул.
5І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором,
5Иосафат а венит ын мижлокул адунэрий луй Иуда ши а Иерусалимулуй, ын Каса Домнулуй, ынаинтя курций челей ной.
6І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе!
6Ши а зис: „Доамне, Думнезеул пэринцилор ноштри, ну ешть Ту Думнезеу ын черурь ши ну стэпынешть Ту песте тоате ымпэрэцииле нямурилор? Оаре н-ай Ту ын мынэ тэрия ши путеря, аша кэ нимень ну Ци се поате ымпотриви?
7Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки?
7Оаре н-ай изгонит Ту, Думнезеул ностру, пе локуиторий цэрий ачестея динаинтя попорулуй Тэу Исраел ши н-ай дат-о Ту пентру тотдяуна де моштенире семинцей луй Авраам, каре Те юбя?
8І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи:
8Ей ау локуит-о ши Ць-ау зидит ын еа ун локаш сфынт пентру Нумеле Тэу, зикынд:
9Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш.
9‘Дакэ ва вени песте ной врео ненорочире, сабия, жудеката, чума сау фоаметя, не вом ынфэциша ынаинтя касей ачестея ши ынаинтя Та, кэч Нумеле Тэу есте ын каса ачаста; вом стрига кэтре Тине дин мижлокул стрымторэрий ноастре, ши Ту не вей аскулта ши не вей мынтуи!’
10І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, —
10Акум, ятэ, фиий луй Амон ши ай луй Моаб ши чей дин мунтеле Сеир, ла каре н-ай ынгэдуит луй Исраел сэ интре кынд веня дин цара Еӂиптулуй – кэч с-а абэтут де ла ей ши ну й-а нимичит –,
11Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам.
11ятэ-й кум не рэсплэтеск акум, венинд сэ не изгоняскэ дин моштениря Та, пе каре не-ай дат-о ын стэпынире!
12Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші!
12О, Думнезеул ностру, ну-й вей жудека Ту пе ей? Кэч ной сунтем фэрэ путере ынаинтя ачестей марь мулцимь каре ынаинтязэ ымпотрива ноастрэ ши ну штим че сэ фачем, дар окий ноштри сунт ындрептаць спре Тине!”
13І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.
13Тот Иуда стэтя ын пичоаре ынаинтя Домнулуй, ку прунчий, невестеле ши фиий лор.
14Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору,
14Атунч, Духул Домнулуй а венит ын мижлокул адунэрий песте Иахазиел, фиул луй Захария, фиул луй Беная, фиул луй Иеиел, фиул луй Матания, Левитул, динтре фиий луй Асаф.
15І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.
15Ши Иахазиел а зис: „Аскултаць, тот Иуда ши локуиторий дин Иерусалим, ши ту, ымпэрате Иосафат! Аша вэ ворбеште Домнул: ‘Ну вэ темець ши ну вэ ынспэймынтаць динаинтя ачестей марь мулцимь, кэч ну вой вець лупта, чи Думнезеу.
16Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.
16Мыне коборыци-вэ ымпотрива лор. Ей се вор суи пе дялул Циц ши-й вець гэси ла капэтул вэий, ын фаца пустиулуй Иеруел.
17Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.
17Ну вець авя де луптат ын лупта ачаста; ашезаци-вэ, стаць аколо ши вець ведя избэвиря пе каре в-о ва да Домнул. Иуда ши Иерусалим, ну вэ темець ши ну вэ ынспэймынтаць; мыне, ешици-ле ынаинте, ши Домнул ва фи ку вой!’”
18І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.
18Иосафат с-а плекат ку фаца ла пэмынт ши тот Иуда ши локуиторий Иерусалимулуй с-ау арункат ынаинтя Домнулуй сэ се ынкине ынаинтя Луй.
19І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих — славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.
19Левиций динтре фиий кехатицилор ши динтре фиий кореицилор с-ау скулат ши ау лэудат ку глас таре ши путерник пе Домнул Думнезеул луй Исраел.
20І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророкам його, а пощаститься вам.
20А доуа зи, ау порнит дис-де-диминяцэ спре пустиул Текоа. Ла плекаря лор, Иосафат а венит ши а зис: „Аскултаци-мэ, Иуда ши локуиторий Иерусалимулуй! Ынкредеци-вэ ын Домнул Думнезеул востру ши вець фи ынтэриць; ынкредеци-вэ ын пророчий Луй, ши вець избути.”
21І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!
21Апой, ын ынвоире ку попорул, а нумит ниште кынтэрець каре, ымбрэкаць ку подоабе сфинте ши мергынд ынаинтя оштирий, лэудау пе Домнул ши зичяу: „Лэудаць пе Домнул, кэч ындураря Луй цине ын вяк!”
22І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;
22Ын клипа кынд ау ынчепут кынтэриле ши лауделе, Домнул а пус о пындэ ымпотрива фиилор луй Амон ши ай луй Моаб ши ымпотрива челор дин мунтеле Сеир, каре венисерэ ымпотрива луй Иуда. Ши ау фост бэтуць.
23Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного.
23Фиий луй Амон ши ай луй Моаб с-ау арункат асупра локуиторилор дин мунтеле Сеир ка сэ-й нимичяскэ ку десэвыршире ши сэ-й прэпэдяскэ. Ши, дупэ че ау испрэвит ку локуиторий дин Сеир, с-ау ажутат уний пе алций сэ се нимичяскэ.
24І коли Юдеї прийшли на вершину, що ʼк пустинї, і глянули на ту орду, аж ось — по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався.
24Кынд а ажунс Иуда пе ынэлцимя де унде се зэреште пустиул, с-ау уйтат ынспре мулциме, ши ятэ кэ ей ерау ниште трупурь моарте ынтинсе пе пэмынт ши нимень ну скэпасе.
25І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було!
25Иосафат ши попорул сэу с-ау дус сэ я прэзиле; ау гэсит принтре трупурь мулте богэций ши лукрурь скумпе ши ау луат атыт де мулте, кэ н-ау путут сэ ле дукэ пе тоате. Трей зиле ау прэдат, кэч ера мултэ прадэ.
26А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.
26А патра зи, с-ау стрынс ын Валя Берака, унде ау бинекувынтат пе Домнул, де ачея ау нумит локул ачеста Валя Берака, нуме каре й-а рэмас пынэ ын зиуа де азь.
27І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.
27Тоць оамений дин Иуда ши дин Иерусалим, ын фрунте ку Иосафат, ау плекат весель ши с-ау ынторс ла Иерусалим, кэч Домнул ый умплусе де букурие, избэвинду-й де врэжмаший лор.
28І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.
28Ау интрат ын Иерусалим ши ын Каса Домнулуй, ын сунете де алэуте ши де харпе ши трымбице.
29І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.
29Гроаза Домнулуй а апукат тоате ымпэрэцииле челорлалте цэрь кынд ау аузит кэ Домнул луптасе ымпотрива врэжмашилор луй Исраел.
30І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.
30Ши ымпэрэция луй Иосафат а фост лиништитэ ши Думнезеул луй й-а дат паче де жур ымпрежур.
31Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова.
31Иосафат а домнит песте Иуда. Авя трейзечь ши чинч де ань кынд а ажунс ымпэрат ши а домнит доуэзечь ши чинч де ань ла Иерусалим. Мама са се кема Азуба, фата луй Шилхи.
32І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.
32Ел а мерс пе каля татэлуй сэу, Аса, ши ну с-а абэтут делок, фэкынд че есте бине ынаинтя Домнулуй.
33Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.
33Нумай кэ ынэлцимиле н-ау фост ындепэртате, ши попорул тот н-авя инима стрынс липитэ де Думнезеул пэринцилор сэй.
34Прочі дїї Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананїєнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.
34Челелалте фапте але луй Иосафат, челе динтый ши челе де пе урмэ, сунт скрисе ын история луй Иеху, фиул луй Ханани, каре есте купринсэ ын картя ымпэрацилор луй Исраел.
35Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в дїлах своїх,
35Дупэ ачея, Иосафат, ымпэратул луй Иуда, с-а унит ку ымпэратул луй Исраел, Ахазия, а кэруй пуртаре ера нелеӂюитэ.
36І єдинився з ним, щоб побудувати кораблї, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблї в Езіон-Габері.
36С-а унит ку ел ка сэ зидяскэ ниште корэбий, каре сэ мяргэ ла Тарсис, ши ау фэкут корэбий ла Ецион-Гебер.
37І вирік тодї Елїезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь дїло твоє. — І розбились кораблї, й не могли плисти у Тарсис.
37Атунч, Елиезер, фиул луй Додава, дин Мареша, а пророчит ымпотрива луй Иосафат ши а зис: „Пентру кэ те-ай унит ку Ахазия, Домнул ыць нимичеште лукраря.” Ши корэбииле ау фост сфэрымате ши н-ау путут сэ се дукэ ла Тарсис.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.