Exodus 5
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And afterward Moses and Aaron came, and said unto Pharaoh: 'Thus saith the LORD, the God of Israel: Let My people go, that they may hold a feast unto Me in the wilderness.'
1Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.
2And Pharaoh said: 'Who is the LORD, that I should hearken unto His voice to let Israel go? I know not the LORD, and moreover I will not let Israel go.'
2І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.
3And they said: 'The God of the Hebrews hath met with us. Let us go, we pray thee, three days' journey into the wilderness, and sacrifice unto the LORD our God; lest He fall upon us with pestilence, or with the sword.'
3І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.
4And the king of Egypt said unto them: 'Wherefore do ye, Moses and Aaron, cause the people to break loose from their work? get you unto your burdens.'
4І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.
5And Pharaoh said: 'Behold, the people of the land are now many, and will ye make them rest from their burdens?'
5І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.
6And the same day Pharaoh commanded the taskmasters of the people, and their officers, saying:
6І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:
7'Ye shall no more give the people straw to make brick, as heretofore. Let them go and gather straw for themselves.
7Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.
8And the tale of the bricks, which they did make heretofore, ye shall lay upon them; ye shall not diminish aught thereof; for they are idle; therefore they cry, saying: Let us go and sacrifice to our God.
8Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!
9Let heavier work be laid upon the men, that they may labour therein; and let them not regard lying words.'
9Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.
10And the taskmasters of the people went out, and their officers, and they spoke to the people, saying: 'Thus saith Pharaoh: I will not give you straw.
10І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;
11Go yourselves, get you straw where ye can find it; for nought of your work shall be diminished.'
11Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.
12So the people were scattered abroad throughout all the land of Egypt to gather stubble for straw.
12І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.
13And the taskmasters were urgent, saying: 'Fulfil your work, your daily task, as when there was straw.'
13Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.
14And the officers of the children of Israel, whom Pharaoh's taskmasters had set over them, were beaten, saying: 'Wherefore have ye not fulfilled your appointed task in making brick both yesterday and today as heretofore?'
14І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?
15Then the officers of the children of Israel came and cried unto Pharaoh, saying: 'Wherefore dealest thou thus with thy servants?
15І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?
16There is no straw given unto thy servants, and they say to us: Make brick; and, behold, thy servants are beaten, but the fault is in thine own people.'
16Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.
17But he said: 'Ye are idle, ye are idle; therefore ye say: Let us go and sacrifice to the LORD.
17Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.
18Go therefore now, and work; for there shall no straw be given you, yet shall ye deliver the tale of bricks.'
18Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.
19And the officers of the children of Israel did see that they were set on mischief, when they said: 'Ye shall not diminish aught from your bricks, your daily task.'
19І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.
20And they met Moses and Aaron, who stood in the way, as they came forth from Pharaoh;
20І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.
21and they said unto them: 'The LORD look upon you, and judge; because ye have made our savour to be abhorred in the eyes of Pharaoh, and in the eyes of his servants, to put a sword in their hand to slay us.'
21І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.
22And Moses returned unto the LORD, and said: 'Lord, wherefore hast Thou dealt ill with this people? why is it that Thou hast sent me?
22І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?
23For since I came to Pharaoh to speak in Thy name, he hath dealt ill with this people; neither hast Thou delivered Thy people at all.'
23З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.