Exodus 5
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1After that, Moses and Aaron went to Pharaoh and said, “This is what the LORD, the God of Israel, says: ‘Let My people go, so that they may hold a feast to Me in the wilderness.’”
1Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.
2But Pharaoh replied, “Who is the LORD that I should obey His voice and let Israel go? I do not know the LORD, and I will not let Israel go.”
2І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.
3“The God of the Hebrews has met with us,” they answered. “Please let us go on a three-day journey into the wilderness to sacrifice to the LORD our God, or He may strike us with plagues or with the sword.”
3І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.
4But the king of Egypt said to them, “Moses and Aaron, why do you draw the people away from their work? Get back to your labor!”
4І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.
5Pharaoh also said, “Look, the people of the land are now numerous, and you would be stopping them from their labor.”
5І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.
6That same day Pharaoh commanded the taskmasters of the people and their foremen:
6І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:
7“You shall no longer supply the people with straw for making bricks. They must go and gather their own straw.
7Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.
8But require of them the same quota of bricks as before; do not reduce it. For they are lazy; that is why they are crying out, ‘Let us go and sacrifice to our God.’
8Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!
9Make the work harder on the men so they will be occupied and pay no attention to these lies.”
9Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.
10So the taskmasters and foremen of the people went out and said to them, “This is what Pharaoh says: ‘I am no longer giving you straw.
10І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;
11Go and get your own straw wherever you can find it; but your workload will in no way be reduced.’”
11Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.
12So the people scattered all over the land of Egypt to gather stubble for straw.
12І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.
13The taskmasters kept pressing them, saying, “Fulfill your quota each day, just as you did when straw was provided.”
13Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.
14Then the Israelite foremen, whom Pharaoh’s taskmasters had set over the people, were beaten and asked, “Why have you not fulfilled your quota of bricks yesterday or today, as you did before?”
14І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?
15So the Israelite foremen went and appealed to Pharaoh: “Why are you treating your servants this way?
15І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?
16No straw has been given to your servants, yet we are told, ‘Make bricks!’ Look, your servants are being beaten, but the fault is with your own people.”
16Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.
17“You are slackers!” Pharaoh replied. “Slackers! That is why you keep saying, ‘Let us go and sacrifice to the LORD.’
17Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.
18Now get to work. You will be given no straw, yet you must deliver the full quota of bricks.”
18Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.
19The Israelite foremen realized they were in trouble when they were told, “You must not reduce your daily quota of bricks.”
19І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.
20When they left Pharaoh, they confronted Moses and Aaron, who stood waiting to meet them.
20І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.
21“May the LORD look upon you and judge you,” the foremen said, “for you have made us a stench before Pharaoh and his officials; you have placed in their hand a sword to kill us!”
21І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.
22So Moses returned to the LORD and asked, “Lord, why have You brought trouble upon this people? Is this why You sent me?
22І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?
23Ever since I went to Pharaoh to speak in Your name, he has brought trouble on this people, and You have not delivered Your people in any way.”
23З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.