Exodus 32
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now when the people saw that Moses was delayed in coming down from the mountain, they gathered around Aaron and said, “Come, make us gods who will go before us. As for this Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has happened to him!”
1І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.
2So Aaron told them, “Take off the gold earrings that are on your wives and sons and daughters, and bring them to me.”
2І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.
3Then all the people took off their gold earrings and brought them to Aaron.
3І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.
4He took the gold from their hands, and with an engraving tool he fashioned it into a molten calf. And they said, “These, O Israel, are your gods, who brought you up out of the land of Egypt!”
4І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
5When Aaron saw this, he built an altar before the calf and proclaimed: “Tomorrow shall be a feast to the LORD.”
5І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!
6So the next day they arose, offered burnt offerings, and presented peace offerings. And the people sat down to eat and drink, and got up to indulge in revelry.
6І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.
7Then the LORD said to Moses, “Go down at once, for your people, whom you brought up out of the land of Egypt, have corrupted themselves.
7І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.
8How quickly they have turned aside from the way that I commanded them! They have made for themselves a molten calf and have bowed down to it. They have sacrificed to it and said, ‘These, O Israel, are your gods, who brought you up out of the land of Egypt.’”
8Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
9The LORD also said to Moses, “I have seen this people, and they are indeed a stiff-necked people.
9І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.
10Now leave Me alone, so that My anger may burn against them and consume them. Then I will make you into a great nation.”
10Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.
11But Moses sought the favor of the LORD his God, saying, “O LORD, why does Your anger burn against Your people, whom You brought out of the land of Egypt with great power and a mighty hand?
11І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?
12Why should the Egyptians declare, ‘He brought them out with evil intent, to kill them in the mountains and wipe them from the face of the earth’? Turn from Your fierce anger and relent from doing harm to Your people.
12Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.
13Remember Your servants Abraham, Isaac, and Israel, to whom You swore by Your very self when You declared, ‘I will make your descendants as numerous as the stars in the sky, and I will give your descendants all this land that I have promised, and it shall be their inheritance forever.’”
13Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю ʼцю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.
14So the LORD relented from the calamity He had threatened to bring on His people.
14І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.
15Then Moses turned and went down the mountain with the two tablets of the Testimony in his hands. They were inscribed on both sides, front and back.
15І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.
16The tablets were the work of God, and the writing was the writing of God, engraved on the tablets.
16А таблицї були дїло Боже і письмо — письмо Боже, вирізане на таблицях.
17When Joshua heard the sound of the people shouting, he said to Moses, “The sound of war is in the camp.”
17І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.
18But Moses replied: “It is neither the cry of victory nor the cry of defeat; I hear the sound of singing!”
18Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.
19As Moses approached the camp and saw the calf and the dancing, he burned with anger and threw the tablets out of his hands, shattering them at the base of the mountain.
19І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.
20Then he took the calf they had made, burned it in the fire, ground it to powder, and scattered the powder over the face of the water. Then he forced the Israelites to drink it.
20І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.
21“What did this people do to you,” Moses asked Aaron, “that you have led them into so great a sin?”
21І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх?
22“Do not be enraged, my lord,” Aaron replied. “You yourself know that the people are intent on evil.
22І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий.
23They told me, ‘Make us gods who will go before us. As for this Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has happened to him!’
23Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї.
24So I said to them, ‘Whoever has gold, let him take it off,’ and they gave it to me. And when I threw it into the fire, out came this calf!”
24Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок.
25Moses saw that the people were out of control, for Aaron had let them run wild and become a laughingstock to their enemies.
25І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх.
26So Moses stood at the entrance to the camp and said, “Whoever is for the LORD, come to me.” And all the Levites gathered around him.
26І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.
27He told them, “This is what the LORD, the God of Israel, says: ‘Each of you men is to fasten his sword to his side, go back and forth through the camp from gate to gate, and slay his brother, his friend, and his neighbor.’”
27І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших.
28The Levites did as Moses commanded, and that day about three thousand of the people fell dead.
28І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка.
29Afterward, Moses said, “Today you have been ordained for service to the LORD, since each man went against his son and his brother; so the LORD has bestowed a blessing on you this day.”
29І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє.
30The next day Moses said to the people, “You have committed a great sin. Now I will go up to the LORD; perhaps I can make atonement for your sin.”
30Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи.
31So Moses returned to the LORD and said, “Oh, what a great sin these people have committed! They have made gods of gold for themselves.
31Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.
32Yet now, if You would only forgive their sin.... But if not, please blot me out of the book that You have written.”
32Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.
33The LORD replied to Moses, “Whoever has sinned against Me, I will blot out of My book.
33І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.
34Now go, lead the people to the place I described. Behold, My angel shall go before you. But on the day I settle accounts, I will punish them for their sin.”
34Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх.
35And the LORD sent a plague on the people because of what they had done with the calf that Aaron had made.
35І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.