Плач 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
1О, як же Господь у гнїву свойму окрив мороком дочку Сионову! наче з неба на землю кинув він велич Ізрайлеву; в день свого гнїву не спогадав навіть про підніжок ніг своїх.
1Como o Senhor cobriu a filha de Sião com uma nuvem em sua ira! Ele lançou a beleza de Israel do céu para a terra, e não se lembrou do estrado de seus pés no dia da sua ira.
2Повалив Господь всї оселї Яковові; не пощадив, позбурював в досадї своїй утверджені замки дочки Юдиної, позвалював їх на землю, царство й князїв одкинув, як опоганених.
2O Senhor engoliu todas as habitações de Jacó sem piedade. Ele derrubou em sua fúria as fortalezas da filha de Judá. Ele as derrubou por terra. Ele profanou o reino e os seus príncipes.
3В гнїві палкому посчибав всї роги в Ізраїлї, відвів перед ворогом правицю свою на бік, і запалив у Якові, наче горючий огонь, що все кругом пожерав.
3Ele cortou todo o poder de Israel em sua ira ardente. Ele retirou a sua mão direita de diante do inimigo. Ele queimou Jacó como um fogo em chamas, que devora tudo ao redor.
4Напяв лука свого, наче неприятель, випрямив правицю свою, як ворог, і повбивав усе, що очам принадне, ба й на сьвятиню дочки Сионової пролив огнем досаду свою.
4Ele curvou o seu arco como um inimigo. Ele se posicionou com a sua mão direita como um adversário. Ele matou todos os que eram agradáveis aos olhos. Na tenda da filha de Sião, ele derramou a sua ira como fogo.
5Наче ворогом нашим Господь зробився; вигубив Ізраїля; порозвалював усї палати його; позбурював утверджені замки його, і розстелив над дочкою Юдиною смуток і плач.
5O Senhor tornou-se como um inimigo. Ele engoliu Israel. Ele engoliu todos os seus palácios. Ele destruiu as suas fortalezas. Ele multiplicou o pranto e a lamentação na filha de Judá.
6Розібрав огорожу свою, як би огорожу саду; збурив місце зборів (сьвяточних); довів до того Господь, що забуто на Сионї про сьвята й суботи, і відкинув в палкому гнїві свойму царя й сьвященника.
6Ele arrancou violentamente o seu tabernáculo, como se fosse um jardim. Ele destruiu o seu local de reunião. O SENHOR fez com que a assembleia solene e o sábado fossem esquecidos em Sião. Na indignação da sua ira, ele desprezou o rei e o sacerdote.
7Господь відкинув жертовник свій, одвернув своє серце від сьвятинї своєї, подав у руки ворожі мури палат її; вони в Господньому домі кричали, наче в яке сьвято.
7O Senhor rejeitou o seu altar. Ele abominou o seu santuário. Ele entregou os muros dos seus palácios nas mãos do inimigo. Eles fizeram barulho na casa do SENHOR, como no dia de uma assembleia solene.
8Господь постановив розвалити мур дочки Сионової, простягнув шнура й не вдержав руку свою від розбурювання, позносив вали знадвірні, та й мури лежать повалені.
8O SENHOR determinou destruir o muro da filha de Sião. Ele estendeu a linha de medir. Ele não retirou a sua mão de destruir; Ele fez com que o baluarte e o muro lamentassem. Eles definham juntos.
9Ворота міські, наче б у землю запались; засови їх поторощені на куски; царь із князями опинились між невірними; перестав увесь лад законний, ба й пророки не одбирають уже од Господа обявлень його.
9Os seus portões afundaram na terra. Ele destruiu e quebrou as suas trancas. O seu rei e os seus príncipes estão entre as nações onde não há lei. Sim, os seus profetas não encontram visão do SENHOR.
10Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили ʼд землї голови дївчата Ерусалимські.
10Os anciãos da filha de Sião sentam-se no chão. Eles guardam silêncio. Eles lançaram pó sobre as suas cabeças. Eles se vestiram de pano de saco. As virgens de Jerusalém abaixam as suas cabeças até o chão.
11Очі в мене від слїз потемнїли, внутро моє буриться в менї, жовч із печінок лиється на землю задля погибелї дочки народу мого; бо й дїти й немовлята при грудях мруть із голоду по улицях міста.
11Os meus olhos se consomem em lágrimas. O meu coração está perturbado. A minha bile é derramada na terra, por causa da destruição da filha do meu povo, porque as crianças pequenas e os bebês desmaiam nas ruas da cidade.
12Допрошуються в матерей своїх: хлїба, вина! та й умірають, мов ті поранені, по улицях міських, виливають душі свої у матерні лона.
12Eles perguntam às suas mães: “Onde estão o trigo e o vinho?” enquanto desmaiam como os feridos nas ruas da cidade, enquanto a sua alma se derrama no colo de suas mães.
13Як менї озватись до тебе, з чим твоє, дочко Ерусалимська, зрівняти горе? до кого приложити менї тебе, щоб тебе розважити, дївице-дочко Сионова? рана бо твоя, мов те море, широка; хто здолїє загоіти її?
13O que testemunharei a você? A que a compararei, filha de Jerusalém? O que compararei a você, para que eu possa consolá-la, virgem filha de Sião? Pois a sua ferida é tão grande quanto o mar. Quem poderá curá-la?
14Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого беззаконства, щоб запобігти твойму лихолїттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).
14Os seus profetas viram visões falsas e tolas para você. Eles não expuseram a sua iniquidade, para reverter o seu cativeiro, mas viram para você falsas revelações e causas de banimento.
15Плещуть руками над тобою всї мимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Ерусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї землї?
15Todos os que passam batem palmas contra você. Eles assobiam e balançam a cabeça para a filha de Jerusalém, dizendo: “É esta a cidade que os homens chamavam de ‘A perfeição da beleza, a alegria de toda a terra’?”
16А вороги твої пороззівляли пащі свої, свищуть та скрегочуть зубами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!
16Todos os seus inimigos escancararam a boca contra você. Eles assobiam e rangem os dentes. Eles dizem: “Nós a engolimos. Certamente este é o dia que esperávamos. Nós o encontramos. Nós o vimos.”
17Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив своє слово, що давно вирік; спустошив без пощади, звеселив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.
17O SENHOR fez o que planejou. Ele cumpriu a sua palavra que ordenou nos dias da antiguidade. Ele derrubou, e não teve piedade. Ele fez com que o inimigo se alegrasse sobre você. Ele exaltou o poder dos seus adversários.
18З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюй війок твоїх!
18O coração deles clamou ao Senhor. Ó muro da filha de Sião, deixe as lágrimas correrem como um rio, de dia e de noite. Não se dê nenhum alívio. Não deixe os seus olhos descansarem.
19Вставай, голоси всю ніч, з початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; здіймай до його руки твої про життє дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх улиць твоїх.
19Levante-se, clame de noite, no início das vigílias! Derrame o seu coração como água diante da face do Senhor. Levante as suas mãos para ele pela vida das suas crianças pequenas, que desmaiam de fome nas esquinas de todas as ruas.
20О, зглянься, Господи! кому ти вчинив таке, щоб матери зʼїдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господнїй сьвященника й пророка?
20“Olhe, SENHOR, e veja a quem o Senhor fez isso! Deveriam as mulheres comer os seus próprios filhos, as crianças que elas seguraram e embalaram em seus joelhos? Deveriam o sacerdote e o profeta ser mortos no santuário do Senhor?
21Дїти й сивоволосї лежать на землї по улицях; дїви мої й молодцї мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.
21“O jovem e o velho jazem no chão pelas ruas. As minhas virgens e os meus jovens caíram à espada. O Senhor os matou no dia da sua ira. O Senhor os massacrou, e não teve piedade.
22Ти поскликав, наче на празник, всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, нїхто не врятувався, нїхто не вцїлїв; тих, що я згодувала, виховала, ворог мій вигубив.
22“O Senhor convocou, como no dia de uma assembleia solene, os meus terrores por todos os lados. Não houve quem escapasse ou sobrevivesse no dia da ira do SENHOR. O meu inimigo consumiu aqueles de quem cuidei e criei.” Aqui está a tradução solicitada, seguindo rigorosamente as diretrizes teológicas, linguísticas e de formatação USFM:
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.