Осії 11
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! — Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його — сина мого.
1„Кынд ера тынэр Исраел, ыл юбям ши ам кемат пе фиул Меу дин Еӂипт.
2Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.
2Дар, ку кыт пророчий ый кемау, ку атыт ей се депэртау: ау адус жертфе баалилор ши тэмые кипурилор идолешть.
3Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.
3Ши тотушь Еу л-ам ынвэцат пе Ефраим сэ мяргэ ши л-ам ридикат ын браце, дар н-ау вэзут кэ Еу ый виндекам.
4Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.
4Й-ам трас ку легэтурь оменешть, ку фуний де драгосте, ам фост пентру ей ка чел че ле ридикэ жугул де лынгэ гурэ. М-ам плекат спре ей ши ле-ам дат де мынкаре.
5Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.
5Ну се вор май ынтоарче ын цара Еӂиптулуй, дар асириянул ва фи ымпэратул лор, пентру кэ н-ау воит сэ се ынтоаркэ ла Мине.
6І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.
6Сабия ва нэвэли песте четэциле лор, ва нимичи, ва мынка пе сприжиниторий лор дин причина планурилор пе каре ле-ау фэкут.
7Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.
7Попорул Меу есте порнит сэ се депэртезе де Мине ши, дакэ сунт кемаць ынапой ла Чел Пряыналт, ничунул дин ей ну каутэ сэ се ридиче.
8Що менї чинити з тобою, Ефраїме? Як менї віддавати тебе на поталу, Ізраїлю? Чи зроблю з тобою те, що з Адамою, чи вчиню тобі те саме, що Севоїмові? Обернулось бо в менї серце моє, зворушився жаль мій.
8Кум сэ те дау, Ефраиме? Кум сэ те предау, Исраеле? Кум сэ-ць фак ка Адмей? Кум сэ те фак ка Цебоимул? Ми се збате инима ын Мине ши тот лэунтрул Ми се мишкэ де милэ!
9Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина; я бо посеред тебе, я — сьвятий; я не вломлюся ворогом у місто.
9Ну вой лукра дупэ мыния Мя апринсэ, ну вой май нимичи пе Ефраим, кэч Еу сунт Думнезеу, ну ун ом. Еу сунт Сфынтул ын мижлокул тэу ши ну вой вени сэ прэпэдеск.
10(колись) Пійдуть усї слїдом за Господом. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути, — й ворохнуться дїти з заходу.
10Ей вор урма пе Домнул ка пе ун леу каре ва рэкни, кэч Ел Ынсушь ва рэкни, ши копиий вор алерга тремурынд де ла апус.
11Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирийського, й поселю їх у домівках їх, говорить Господь.
11Вор алерга тремурынд дин Еӂипт ка о пасэре ши дин цара Асирией ка о порумбицэ. Ши-й вой фаче сэ локуяскэ ын каселе лор”, зиче Домнул.
12(та поки що) Обгорнув мене Ефраїм ложею, дім Ізраїля — зрадою; Юда держався ще найбільше Бога, й був вірним із сьвятими (слугами).
12„Ефраим Мэ ынконжоарэ ку минчунь ши каса луй Исраел ку ыншелэторий. Иуда есте тот хойнар фацэ де Думнезеу, фацэ де Чел Сфынт ши Крединчос.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.