Галат 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
1Дупэ пайспрезече ань, м-ам суит дин ноу ла Иерусалим ымпреунэ ку Барнаба ши ам луат ку мине ши пе Тит.
2А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.
2М-ам суит, ын урма уней дескоперирь, ши ле-ам арэтат Евангелия пе каре о проповэдуеск еу ынтре нямурь, ындеосебь челор май ку вазэ, ка ну кумва сэ алерг сау сэ фи алергат ын задар.
3Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
3Нич кяр Тит, каре ера ку мине, мэкар кэ ера грек, н-а фост силит сэ се тае ымпрежур
4А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
4дин причина фрацилор минчиношь, фуришаць ши стрекураць принтре ной ка сэ пындяскэ слобозения пе каре о авем ын Христос Исус, ку гынд сэ не адукэ ла робие;
5ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.
5ной ну не-ам супус ши ну не-ам потривит лор ничо клипэ мэкар, пентру ка адевэрул Евангелией сэ рэмынэ ку вой.
6Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.
6Чей че сунт сокотиць ка фиинд чева – орьче ар фи фост ей, ну-мь пасэ: Думнезеу ну каутэ ла фаца оаменилор – ачештя, зик, ей, чей ку вазэ, ну мь-ау адэугат нимик.
7Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:
7Ба димпотривэ, кынд ау вэзут кэ мие ымь фусесе ынкрединцатэ Евангелия пентру чей нетэяць ымпрежур, дупэ кум луй Петру ый фусесе ынкрединцатэ Евангелия пентру чей тэяць ымпрежур –
8(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)
8кэч Чел че фэкусе дин Петру апостолул челор тэяць ымпрежур, фэкусе ши дин мине апостолул нямурилор –
9і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
9ши кынд ау куноскут харул каре-мь фусесе дат, Иаков, Кифа ши Иоан, каре сунт привиць ка стылпь, мь-ау дат мие ши луй Барнаба мына дряптэ де ынсоцире, ка сэ мерӂем сэ проповэдуим: ной ла нямурь, яр ей ла чей тэяць ымпрежур.
10тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
10Не-ау спус нумай сэ не адучем аминте де чей сэрачь, ши кяр аша ам ши кэутат сэ фак.
11Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
11Дар кынд а венит Кифа ын Антиохия, й-ам стат ымпотривэ ын фацэ, кэч ера де осындит.
12Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
12Ын адевэр, ынаинте де вениря унора де ла Иаков, ел мынка ымпреунэ ку нямуриле, дар кынд ау венит ей, с-а ферит ши а стат деопарте де тяма челор тэяць ымпрежур.
13Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
13Ымпреунэ ку ел ау ынчепут сэ се префакэ ши чейлалць иудей, аша кэ пынэ ши Барнаба а фост принс ын лацул фэцэрничией лор.
14Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?
14Кынд й-ам вэзут еу кэ ну умблэ дрепт дупэ адевэрул Евангелией, ам спус луй Кифа ын фаца тутурор: „Дакэ ту, каре ешть иудеу, трэешть ка нямуриле, ши ну ка иудеий, кум силешть пе нямурь сэ трэяскэ ын фелул иудеилор?”
15Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;
15Ной сунтем иудей дин фире, яр ну пэкэтошь динтре нямурь.
16та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.
16Тотушь, фииндкэ штим кэ омул ну есте сокотит неприхэнит прин фаптеле Леӂий, чи нумай прин крединца ын Исус Христос, ам крезут ши ной ын Христос Исус, ка сэ фим сокотиць неприхэниць прин крединца ын Христос, яр ну прин фаптеле Леӂий; пентру кэ нимень ну ва фи сокотит неприхэнит прин фаптеле Леӂий.
17Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
17Дар, дакэ, ын тимп че кэутэм сэ фим сокотиць неприхэниць ын Христос, ши ной ыншине ам фи гэсиць ка пэкэтошь, есте оаре Христос ун служитор ал пэкатулуй? Ничдекум!
18Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
18Кэч, дакэ зидеск ярэшь лукруриле пе каре ле-ам стрикат, мэ арэт ка ун кэлкэтор де леӂе.
19Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
19Кэч еу, прин Леӂе, ам мурит фацэ де Леӂе, ка сэ трэеск пентру Думнезеу.
20Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
20Ам фост рэстигнит ымпреунэ ку Христос ши трэеск…, дар ну май трэеск еу, чи Христос трэеште ын мине. Ши вяца пе каре о трэеск акум ын труп, о трэеск ын крединца ын Фиул луй Думнезеу, каре м-а юбит ши С-а дат пе Сине Ынсушь пентру мине.
21Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
21Ну вряу сэ фак задарник харул луй Думнезеу; кэч дакэ неприхэниря се капэтэ прин Леӂе, деӂяба а мурит Христос.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.