Екклезіаста 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
1So I took all this to heart and concluded that the righteous and the wise, as well as their deeds, are in God’s hands. Man does not know what lies ahead, whether love or hate.
2Усьому й усїм — одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
2It is the same for all: There is a common fate for the righteous and the wicked, for the good and the bad, for the clean and the unclean, for the one who sacrifices and the one who does not. As it is for the good, so it is for the sinner; as it is for the one who makes a vow, so it is for the one who refuses to take a vow.
3Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
3This is an evil in everything that is done under the sun: There is one fate for everyone. Furthermore, the hearts of men are full of evil and madness while they are alive, and afterward they join the dead.
4Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
4There is hope, however, for anyone who is among the living; for even a live dog is better than a dead lion.
5Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
5For the living know that they will die, but the dead know nothing. They have no further reward, because the memory of them is forgotten.
6І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
6Their love, their hate, and their envy have already vanished, and they will never again have a share in all that is done under the sun.
7Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
7Go, eat your bread with joy, and drink your wine with a cheerful heart, for God has already approved your works:
8Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
8Let your garments always be white, and never spare the oil for your head.
9Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
9Enjoy life with your beloved wife all the days of the fleeting life that God has given you under the sun—all your fleeting days. For this is your portion in life and in your labor under the sun.
10Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
10Whatever you find to do with your hands, do it with all your might, for in Sheol, where you are going, there is no work or planning or knowledge or wisdom.
11І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хлїб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і случай у всїм.
11I saw something else under the sun: The race is not to the swift, nor the battle to the strong; neither is the bread to the wise, nor the wealth to the intelligent, nor the favor to the skillful. For time and chance happen to all.
12Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
12For surely no man knows his time: Like fish caught in a cruel net or birds trapped in a snare, so men are ensnared in an evil time that suddenly falls upon them.
13От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
13I have also seen this wisdom under the sun, and it was great to me:
14Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
14There was a small city with few men. A mighty king came against it, surrounded it, and built large siege ramps against it.
15Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
15Now a poor wise man was found in the city, and he saved the city by his wisdom. Yet no one remembered that poor man.
16І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
16And I said, “Wisdom is better than strength, but the wisdom of the poor man is despised, and his words are not heeded.”
17Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
17The calm words of the wise are heeded over the shouts of a ruler among fools.
18Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.
18Wisdom is better than weapons of war, but one sinner destroys much good.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.