5 Мойсея 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Потім повернули ми та й рушили дальше степом до Червоного моря, як велїв менї Господь, і довго ми обминали Сеїр-гори.
1Не-ам ынторс ши ам плекат ын пустиу, пе друмул каре дуче ла Маря Рошие, кум ымь порунчисе Домнул, ши ам околит мултэ време мунтеле Сеир.
2І промовив до мене Господь:
2Домнул мь-а зис:
3Досить довго ви обходили сї гори, повернїте на північ.
3‘Вэ ажунӂе де кынд околиць мунтеле ачеста. Ынтоарчеци-вэ спре мязэноапте.
4А людові повели, кажучи: Будете тепер переходити через займища братів ваших, синів Єзавових, що живуть на Сеїр-горах, і будуть вони боятись перед вами; тому стережіться.
4Дэ урмэтоаря порункэ попорулуй: «Акум авець сэ тречець прин хотареле фрацилор воштри, копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир. Ей се вор теме де вой, дар сэ вэ пэзиць бине.
5Не зачинайти войни з ними: бо не дам вам нї ступня землї їх; бо Сеїр-гори віддав я Езавові в державу.
5Сэ ну вэ ынкэераць ку ей, кэч ну вэ вой да ын цара лор нич мэкар о палмэ де лок: мунтеле Сеир л-ам дат ын стэпынире луй Есау.
6Харчі купуйте в них за гроші, щоб було що їсти вам, навіть і воду копувати мусите в них за гроші, щоб було що пити вам.
6Сэ кумпэраць де ла ей, ку прец де арӂинт, храна пе каре о вець мынка ши сэ кумпэраць де ла ей, ку прец де арӂинт, кяр ши апа пе каре о вець бя.
7Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї руки твоєї. Знав він дороги твої по великому степу сьому: сї сорок років був Господь, Бог твій, з тобою; нічого не бракувало в тебе.
7Кэч Домнул Думнезеул тэу те-а бинекувынтат ын тот лукрул мынилор тале ши ць-а куноскут кэлэтория ын ачест маре пустиу. Ятэ, де патрузечь де ань де кынд Домнул Думнезеул тэу есте ку тине ши н-ай дус липсэ де нимик.»’
8І йшли ми дальше від братів наших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, від дороги на поділлю, від Елата і від Езйон-Гебер; і повернули ми та й пійшли дорогою у степи Моаба.
8Ам трекут пе департе де фраций ноштри, копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир, ши пе департе де друмул каре дуче ын кымпие, департе де Елат ши де Ецион-Гебер; апой не-ам ынторс ши ам апукат спре пустиул Моабулуй.
9І промовив до мене Господь: Не турбуй Моаба і не починай з ними війни, бо не дам тобі нїчого із землї його в державу; бо віддав я Ар синам Лотовим у державу.
9Домнул мь-а зис: ‘Ну фаче рэзбой ку Моаб ши ну те апука ла луптэ ку ел, кэч ну-ць вой да нимик сэ стэпынешть ын цара луй. Арул л-ам дат ын стэпынире копиилор луй Лот.
10Перше жили у сїй землї Еміми, люд великий по лїчбі і ростом високий як Енакими.
10(Май ынаинте, аич локуяу емимий: ун попор маре, мулт ла нумэр ши де статурэ ыналтэ, ка анакимий.
11За велетнїв вважали їх, як і Енакимів; а Моабії звуть їх Емимами.
11Ей тречяу дрепт рефаимиць, ка ши анакимий, дар моабиций ый нумяу емимь.
12А на Сеїр-горах жили перше Горії, та упокорили їх сини Езавові і знищили їх перед собою, та й поселились на займищах їх, зробивши так, як зробив Ізраїль в землї держави своєї, що дав йому Господь.
12Сеир ера локуит алтэдатэ де хориць; копиий луй Есау й-ау изгонит, й-ау нимичит динаинтя лор ши с-ау ашезат ын локул лор, кум а фэкут Исраел ын цара пе каре о стэпынеште ши пе каре й-а дат-о Домнул.)
13Тепер вставайте і перебирайтесь через Серед-ріку. І перебріли ми Серед-ріку.
13Акум скулаци-вэ ши тречець пырыул Зеред.’ Ам трекут пырыул Зеред.
14А часу того, що йшли ми від Кадес-Барне, покіль перебріли Серед-ріку, минуло трийцять і вісїм років, аж поки ізник увесь рід боївників із табору, як поклявсь їм Господь.
14Время кыт ау цинут кэлэторииле ноастре де ла Кадес-Барня пынэ ла тречеря пырыулуй Зеред а фост де трейзечь ши опт де ань, пынэ а перит дин мижлокул таберей тот нямул оаменилор де рэзбой, кум ле журасе Домнул.
15Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж їх не стало.
15Мына Домнулуй а фост ымпотрива лор, ка сэ-й нимичяскэ дин мижлокул таберей, пынэ че ау перит.
16І сталось, як всї спосібні до війни люде повимірали з між народу,
16Дупэ че ау перит тоць бэрбаций де рэзбой, муринд ын мижлокул попорулуй,
17Тодї промовив Господь до мене так:
17Домнул мь-а ворбит ши а зис:
18Перейдеш тепер через гряницї Моаба, мимо Ара.
18‘Сэ тречь азь хотарул Моабулуй, ла четатя Ар,
19І приближишся проти синів Амона; не тїсни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землї синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу.
19ши сэ те апропий де копиий луй Амон. Сэ ну фачь рэзбой ку ей ши сэ ну те ей ла луптэ ку ей, кэч ну-ць вой да нимик де стэпынит ын цара копиилор луй Амон: ам дат-о ын стэпынире копиилор луй Лот.’
20Вважали ж і її землею велетнїв; перше жили там велетнї, і Амонії звали їх Самзумимами.
20Цара ачаста тречя, де асеменя, ка о царэ а луй Рефаим; май ынаинте, локуяу ын еа рефаимиций, ши амониций ый нумяу замзумимь:
21Люд той був великий лїчбою, і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осїлись на їх місцї,
21ун попор маре, мулт ла нумэр ши де статурэ ыналтэ, ка анакимий. Домнул й-а нимичит динаинтя амоницилор, каре й-ау изгонит ши с-ау ашезат ын локул лор.
22Так як вчинив синам Езавовим, що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досї.
22(Аша а фэкут Домнул ши пентру копиий луй Есау, каре локуеск ын Сеир, кынд а нимичит пе хориць динаинтя лор; ей й-ау изгонит ши с-ау ашезат ын локул лор, пынэ ын зиуа де азь.
23А Авимів, що жили селами до Гази, вигубили Кафторими, що, вийшовши з Кафтора, осїлись на займищах їх.
23Де асеменя, авиций, каре локуяу ын сате пынэ ла Газа, ау фост нимичиць де кафториць, ешиць дин Кафтор, каре с-ау ашезат ын локул лор.)
24Вставайте, рушайте в дорогу і переходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і землею його; починай, бери в державу, і бий на його!
24‘Скулаци-вэ, плекаць ши тречець пырыул Арнон. Ятэ, ыць дау ын мынь пе Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, Аморитул, ши цара луй. Ынчепе кучериря, фэ рэзбой ку ел!
25З того дня почну наводити ляк і пострах перед тобою на всї народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтїти муть перед тобою.
25Де азь ынколо, вой бэга гроаза ши фрика де тине ын тоате попоареле де суб чер; ши, ла аузул файмей тале, вор тремура ши се вор ынгрози де тине.’
26І послав я посли з Кадемот-степу до Сигона, царя Гезбонського, з мирними словами, кажучи:
26Дин пустиул Кедемот, ам тримис соль ла Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, ку ворбе де паче. Ам тримис сэ-й спунэ:
27Дозволь перейти менї через землю твою! Буду йти тілько по дорозї, не звертати му нї на право, нї на лїво.
27‘Ласэ-мэ сэ трек прин цара та; вой цине друмул маре, фэрэ сэ мэ абат нич ла дряпта, нич ла стынга.
28Харчі за гроші давати меш менї, щоб було нам що їсти, і воду за гроші давати меш менї, щоб було нам що пити. Тілько ногами перейду,
28Сэ-мь винзь пе прец де арӂинт храна пе каре о вой мынка ши сэ-мь дай ку прец де арӂинт апа пе каре о вой бя; ну вой фаче алтчева декыт сэ трек ку пичорул,
29Як се вчинили менї сини Езавові, що живуть на Сеїр-горах, і Моабії, що живуть в Арі, покіль перейду через Йордань у землю, що Господь, Бог наш, дає нам.
29лукру пе каре ми л-ау ынгэдуит копиий луй Есау каре локуеск ын Сеир ши моабиций каре локуеск ын Ар – ынгэдуе-мь ши ту лукрул ачеста, пынэ вой трече Йорданул, ка сэ интру ын цара пе каре не-о дэ Домнул Думнезеул ностру.’
30Та затявся Сигон, царь Гезбонський, і не дозволив нам перейти через землю свою; бо Господь, Бог твій, зробив духа його запеклим а серце його камінним, щоб віддати його в руки тобі, як се й сталось.
30Дар Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, н-а врут сэ не ласе сэ тречем пе ла ел, кэч Домнул Думнезеул тэу й-а фэкут духул неындуплекат ши й-а ымпетрит инима, ка сэ-л дя ын мыниле тале, кум везь азь.
31І промовив Господь до мене: Дивись, я почав оддавати тобі Сигона і землю його; починай займати, щоб земля його була твоя.
31Домнул мь-а зис: ‘Везь, акум ынчеп сэ-ць дау пе Сихон ши цара луй; ынчепе ши ту дар сэ-й ей ын стэпынире цара ка с-о моштенешть.’
32І виступив Сигон проти нас, сам він і ввесь люд його до бою, під Язазом.
32Сихон не-а ешит ынаинте ку тот попорул луй, ка сэ лупте ымпотрива ноастрэ, ла Иахац.
33Та опустив його перед нами Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його і ввесь люд його.
33Домнул Думнезеул ностру ни л-а дат ын мынь ши л-ам бэтут, пе ел ши пе фиий луй ши пе тот попорул луй.
34І того часу підневолили ми всї городи його, та й обрекли всїх людей: мужчин і жіноцтво і дїтей; не дали нїкому втїкти.
34Й-ам луат атунч тоате четэциле ши ле-ам нимичит ку десэвыршире: бэрбаць, фемей ши прунчь й-ам нимичит ку десэвыршире ши н-ам лэсат сэ скапе ничунул мэкар.
35Взяли про себе тільки скотину як здобиччу і луп по городах, що їх попідневолювали.
35Нумай вителе ле-ам рэпит пентру ной, прекум ши прада дин четэциле пе каре ле луасерэм.
36Від Ароеру, що по берегах ріки Арнона, та від міста, що по долинї коло ріки розкинулось, аж до Гілеаду не було міста, щоб його не подужали; все передав нам Господь, Бог наш.
36Де ла Ароер, каре есте пе малуриле пырыулуй Арнон, ши де ла четатя каре есте ын вале пынэ ла Галаад, н-а фост ничо четате пря таре пентру ной: Домнул Думнезеул ностру ни ле-а дат пе тоате ын мынэ.
37Тільки до землї синів Амонових ти не приступав, нї до всього побережжя Ябока, нї до городів у горах, нї до всього, що заповідав Господь, Бог наш, не чіпати.
37Дар де цара копиилор луй Амон ну те-ай апропият, де тоате малуриле пырыулуй Иабок, де четэциле де ла мунте ши де тоате локуриле пе каре те-а оприт Домнул Думнезеул тэу сэ ле ловешть.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.