1 Петра 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
1Putting away therefore all wickedness, all deceit, hypocrisies, envies, and all evil speaking,
2яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
2as newborn babies, long for the pure spiritual milk, that with it you may grow,
3коли покушали, що благий Господь.
3if indeed you have tasted that the Lord is gracious.
4Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
4Come to him, a living stone, rejected indeed by men, but chosen by God, precious.
5і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
5You also as living stones are built up as a spiritual house, to be a holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God through Jesus Christ.
6Тим то й стоїть в писанню: „Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.‟
6Because it is contained in Scripture, “Behold, I lay in Zion a chief cornerstone, chosen and precious. He who believes in him will not be disappointed.”
7Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же „камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї‟;
7For you who believe therefore is the honor, but for those who are disobedient, “The stone which the builders rejected has become the chief cornerstone,”
8і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
8and, “a stumbling stone and a rock of offense.” For they stumble at the word, being disobedient, to which also they were appointed.
9Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
9But you are a chosen race, a royal priesthood, a holy nation, a people for God’s own possession, that you may proclaim the excellence of him who called you out of darkness into his marvelous light.
10ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
10In the past, you were not a people, but now are God’s people, who had not obtained mercy, but now have obtained mercy.
11Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
11Beloved, I beg you as foreigners and pilgrims to abstain from fleshly lusts which war against the soul,
12і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
12having good behavior among the nations, so in that of which they speak against you as evildoers, they may see your good works and glorify God in the day of visitation.
13Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
13Therefore subject yourselves to every ordinance of man for the Lord’s sake: whether to the king, as supreme,
14чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
14or to governors, as sent by him for vengeance on evildoers and for praise to those who do well.
15Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
15For this is the will of God, that by well-doing you should put to silence the ignorance of foolish men.
16яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
16Live as free people, yet not using your freedom for a cloak of wickedness, but as bondservants of God.
17Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
17Honor all men. Love the brotherhood. Fear God. Honor the king.
18Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
18Servants, be in subjection to your masters with all respect, not only to the good and gentle, but also to the wicked.
19Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
19For it is commendable if someone endures pain, suffering unjustly, because of conscience toward God.
20Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
20For what glory is it if, when you sin, you patiently endure beating? But if when you do well, you patiently endure suffering, this is commendable with God.
21На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
21For you were called to this, because Christ also suffered for us, leaving you an example, that you should follow his steps,
22котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
22who didn’t sin, “neither was deceit found in his mouth.”
23котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
23When he was cursed, he didn’t curse back. When he suffered, he didn’t threaten, but committed himself to him who judges righteously.
24котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого „ранами сцїлились‟.
24He himself bore our sins in his body on the tree, that we, having died to sins, might live to righteousness. You were healed by his wounds.
25Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
25For you were going astray like sheep; but now you have returned to the Shepherd and Overseer of your souls.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.