1 ซามูเอล 20
Freedom Bible (Thai)Translation
Freedom Bible (Thai)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ดาวิดหนีจากนาโยทในรามาห์มาหาโยนาธานและถามว่า “ฉันทำอะไรผิด? ฉันมีความผิดหรือทำบาปอะไรต่อพ่อของเจ้า เขาจึงตามเอาชีวิตฉัน?”
1Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?
2โยนาธานตอบว่า “ไม่มีทาง! เจ้าจะไม่ตาย พ่อฉันไม่ทำอะไรไม่ว่าเรื่องใหญ่หรือเล็กโดยไม่บอกฉันก่อน ทำไมจะปิดบังเรื่องนี้? ไม่จริงหรอก”
2І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.
3แต่ดาวิดยืนยันด้วยคำสาบานว่า “พ่อเจ้ารู้ว่าฉันเป็นที่พอใจของเจ้า เขาคงคิดว่า ‘อย่าให้โยนาธานรู้ เดี๋ยวเขาจะเสียใจ’ แต่ขอสาบานต่อพระยาห์เวห์ผู้ทรงพระชนม์และต่อชีวิตของเจ้าว่า ฉันอยู่ห่างจากความตายเพียงก้าวเดียว”
3А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом — так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!
4โยนาธานกล่าวว่า “ไม่ว่าเจ้าต้องการอะไร ฉันจะทำให้”
4І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.
5ดาวิดบอกว่า “พรุ่งนี้เป็นวันขึ้นเดือนใหม่ ฉันควรไปร่วมกินอาหารกับกษัตริย์ตามปกติ แต่ขอให้ฉันไปซ่อนในทุ่งจนถึงเย็นวันที่สาม
5І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.
6ถ้าพ่อเจ้าสังเกตว่าฉันไม่อยู่ ให้บอกว่า ‘ดาวิดขออนุญาตฉันอย่างจริงจังเพื่อรีบกลับเบธเลเฮมเมืองของเขา เพราะครอบครัวทั้งหมดมีการถวายเครื่องบูชาประจำปีที่นั่น’
6Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.
7ถ้าเขาตอบว่า ‘ดีแล้ว’ ฉันผู้รับใช้ของเจ้าก็ปลอดภัย แต่ถ้าเขาโกรธ ให้รู้ว่าเขาตั้งใจทำร้ายฉัน
7Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.
8โปรดเมตตาฉันผู้รับใช้ของเจ้า เพราะเจ้านำฉันเข้าสู่พันธสัญญาของพระยาห์เวห์กับเจ้า แต่ถ้าฉันผิดจริง เจ้าฆ่าฉันเองเถอะ จะพาไปหาพ่อเจ้าทำไม?”
8Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?
9โยนาธานตอบว่า “ฉันไม่มีวันทำอย่างนั้น ถ้าฉันรู้แน่ว่าพ่อตั้งใจทำร้ายเจ้า ฉันจะไม่บอกเจ้าหรือ?”
9І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?
10ดาวิดถามว่า “ถ้าพ่อเจ้าตอบอย่างเกรี้ยวกราด ใครจะมาบอกฉัน?”
10І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!
11โยนาธานบอกว่า “ไปคุยกันในทุ่งเถอะ” ทั้งสองจึงออกไปในทุ่ง
11І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.
12โยนาธานกล่าวกับดาวิดว่า “ขอพระยาห์เวห์พระเจ้าของอิสราเอลเป็นพยาน พรุ่งนี้เวลาประมาณนี้หรือวันที่สาม ฉันจะหยั่งดูท่าทีพ่อ ถ้าเขามีเจตนาดีต่อดาวิด ฉันจะส่งข่าวให้เจ้ารู้แน่
12От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,
13แต่ถ้าพ่อคิดทำร้ายเจ้าแล้วฉันไม่บอกหรือไม่ส่งเจ้าไปอย่างปลอดภัย ขอพระยาห์เวห์ลงโทษโยนาธานอย่างหนักและหนักยิ่งกว่า ขอพระยาห์เวห์ทรงอยู่กับเจ้าอย่างที่เคยทรงอยู่กับพ่อของฉัน
13Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.
14ขอเจ้าแสดงความเมตตาของพระยาห์เวห์แก่ฉันขณะยังมีชีวิต เพื่อฉันจะไม่ตาย
14Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;
15และอย่าตัดความเมตตาจากครอบครัวฉันตลอดไป แม้เมื่อพระยาห์เวห์ทรงกำจัดศัตรูของดาวิดทั้งหมดไปจากแผ่นดิน”
15А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.
16โยนาธานจึงทำพันธสัญญากับครอบครัวของดาวิดและกล่าวว่า “พระยาห์เวห์จะทรงทวงถามเรื่องนี้จากศัตรูของดาวิด”
16Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!
17โยนาธานให้ดาวิดสาบานอีกครั้งเพราะรักเขาเหมือนรักชีวิตตนเอง
17І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.
18แล้วโยนาธานกล่าวว่า “พรุ่งนี้เป็นวันขึ้นเดือนใหม่ เจ้าจะถูกถามหาเพราะที่นั่งว่าง
18І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);
19พอถึงวันที่สาม จงรีบลงไปยังที่ซ่อนเดิมตอนเรื่องนี้เริ่มขึ้น และอยู่ข้างก้อนหินเอเซล
19Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;
20ฉันจะยิงธนูสามดอกไปด้านข้างราวกับกำลังยิงเป้า
20Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.
21แล้วส่งเด็กไปเก็บลูกธนู ถ้าฉันบอกเขาว่า ‘ลูกธนูอยู่ทางนี้ของเจ้า เก็บมา’ เจ้าก็กลับมาได้ พระยาห์เวห์ทรงพระชนม์อยู่แน่ฉันใด เจ้าก็ปลอดภัยไม่มีอันตรายฉันนั้น
21А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.
22แต่ถ้าฉันบอกเด็กว่า ‘ลูกธนูอยู่เลยเจ้าไป’ เจ้าจงไปตามทางของเจ้า เพราะพระยาห์เวห์ทรงให้เจ้าไป
22Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;
23ส่วนเรื่องที่เราคุยกัน พระยาห์เวห์ทรงอยู่ระหว่างเจ้าและฉันตลอดไป”
23Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
24ดาวิดจึงซ่อนตัวในทุ่ง เมื่อถึงวันขึ้นเดือนใหม่ กษัตริย์นั่งลงกินอาหาร
24І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
25ซาอูลนั่งประจำที่ข้างกำแพงเหมือนทุกครั้ง โยนาธานลุกขึ้นยืน อับเนอร์นั่งข้างซาอูล แต่ที่ของดาวิดว่าง
25І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
26วันนั้นซาอูลไม่พูดอะไร คิดว่า “คงมีเรื่องเกิดขึ้นกับเขา เขาไม่สะอาดตามพิธี แน่ละ เขาคงไม่สะอาด”
26Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
27วันถัดจากวันขึ้นเดือนใหม่ ซึ่งเป็นวันที่สอง ที่ของดาวิดยังว่าง ซาอูลจึงถามโยนาธานว่า “ทำไมลูกของเจสซีไม่มากินอาหารทั้งเมื่อวานและวันนี้?”
27Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?
28โยนาธานตอบซาอูลว่า “ดาวิดขออนุญาตผมอย่างจริงจังให้ไปเบธเลเฮม
28І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
29เขาบอกว่า ‘ขอให้ฉันไปเถอะ ครอบครัวเรามีการถวายเครื่องบูชาในเมือง พี่ชายสั่งให้ฉันไป ถ้าเจ้าพอใจฉัน ขอให้ฉันไปพบพี่น้อง’ เขาจึงไม่ได้มากินอาหารกับกษัตริย์”
29Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.
30ซาอูลโกรธโยนาธานจัดและพูดว่า “ไอ้ลูกของหญิงดื้อรั้นวิปริต! ข้ารู้ว่าเจ้าเลือกเข้าข้างลูกของเจสซี ทำให้ตัวเองอับอาย และทำให้แม่เจ้าขายหน้าราวกับถูกเปลื้องผ้า
30І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!
31ตราบใดที่ลูกของเจสซียังมีชีวิต ตัวเจ้ากับราชอาณาจักรของเจ้าจะไม่มั่นคง ไปจับตัวเขามา เขาต้องตาย!”
31Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!
32โยนาธานถามพ่อว่า “ทำไมต้องฆ่าเขา? เขาทำอะไรผิด?”
32І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?
33ซาอูลขว้างหอกใส่โยนาธานเพื่อแทงเขา โยนาธานจึงรู้ว่าพ่อตั้งใจจะฆ่าดาวิด
33І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.
34โยนาธานลุกจากโต๊ะด้วยความโกรธจัด ไม่กินอาหารในวันที่สองของเดือน เพราะเสียใจแทนดาวิดที่พ่อทำให้เขาอับอาย
34І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.
35เช้าวันต่อมา โยนาธานออกไปยังทุ่งตามเวลาที่นัดกับดาวิด มีเด็กชายคนหนึ่งไปด้วย
35Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.
36เขาบอกเด็กว่า “วิ่งไปหาลูกธนูที่ฉันยิง” ขณะเด็กวิ่ง เขายิงลูกธนูเลยตัวเด็กไป
36І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.
37เมื่อเด็กไปถึงบริเวณที่ลูกธนูตก โยนาธานตะโกนตามหลังว่า “ลูกธนูอยู่เลยเจ้าไปไม่ใช่หรือ?”
37Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!
38แล้วตะโกนว่า “เร็วเข้า รีบไป อย่าช้า!” เด็กเก็บลูกธนูกลับมาหาเขา
38І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.
39เด็กไม่รู้เรื่องอะไร มีแต่โยนาธานกับดาวิดที่รู้ความหมาย
39Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.
40โยนาธานส่งอาวุธให้เด็กแล้วบอกว่า “นำกลับเข้าเมือง”
40І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.
41เมื่อเด็กไปแล้ว ดาวิดลุกออกมาจากทางใต้ ก้มหน้าลงถึงพื้นคำนับสามครั้ง ทั้งสองจูบกันและร้องไห้ด้วยกัน ดาวิดร้องไห้หนักกว่า
41Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.
42โยนาธานกล่าวกับดาวิดว่า “ไปอย่างสงบเถอะ เราทั้งสองสาบานในพระนามพระยาห์เวห์แล้วว่า ‘พระยาห์เวห์ทรงอยู่ระหว่างฉันกับเจ้า และระหว่างลูกหลานฉันกับลูกหลานเจ้า ตลอดไป’” ดาวิดลุกจากไป ส่วนโยนาธานกลับเข้าเมือง
42І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.
no verse 43 in this text
43І встав Давид і пійшов, а Йонатан вернувся в місто.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.