Genesis 44
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1He commanded the steward of his house, saying, “Fill the men’s sacks with food, as much as they can carry, and put each man’s money in his sack’s mouth.
1І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
2Put my cup, the silver cup, in the sack’s mouth of the youngest, with his grain money.” He did according to the word that Joseph had spoken.
2А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
3As soon as the morning was light, the men were sent away, they and their donkeys.
3День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
4When they had gone out of the city, and were not yet far off, Joseph said to his steward, “Up, follow after the men. When you overtake them, ask them, ‘Why have you rewarded evil for good?
4Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
5Isn’t this that from which my lord drinks, and by which he indeed divines? You have done evil in so doing.’”
5Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
6He overtook them, and he spoke these words to them.
6Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.
7They said to him, “Why does my lord speak such words as these? Far be it from your servants that they should do such a thing!
7Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
8Behold, the money, which we found in our sacks’ mouths, we brought again to you out of the land of Canaan. How then should we steal silver or gold out of your lord’s house?
8Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
9With whomever of your servants it is found, let him die, and we also will be my lord’s slaves.”
9У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
10He said, “Now also let it be according to your words. He with whom it is found will be my slave; and you will be blameless.”
10Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
11Then they hurried, and each man took his sack down to the ground, and each man opened his sack.
11І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
12He searched, beginning with the oldest, and ending at the youngest. The cup was found in Benjamin’s sack.
12І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
13Then they tore their clothes, and each man loaded his donkey, and returned to the city.
13І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
14Judah and his brothers came to Joseph’s house, and he was still there. They fell on the ground before him.
14Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
15Joseph said to them, “What deed is this that you have done? Don’t you know that such a man as I can indeed do divination?”
15Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
16Judah said, “What will we tell my lord? What will we speak? How will we clear ourselves? God has found out the iniquity of your servants. Behold, we are my lord’s slaves, both we and he also in whose hand the cup is found.”
16Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
17He said, “Far be it from me that I should do so. The man in whose hand the cup is found, he will be my slave; but as for you, go up in peace to your father.”
17І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
18Then Judah came near to him, and said, “Oh, my lord, please let your servant speak a word in my lord’s ears, and don’t let your anger burn against your servant; for you are even as Pharaoh.
18Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
19My lord asked his servants, saying, ‘Have you a father, or a brother?’
19Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
20We said to my lord, ‘We have a father, an old man, and a child of his old age, a little one; and his brother is dead, and he alone is left of his mother; and his father loves him.’
20І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
21You said to your servants, ‘Bring him down to me, that I may set my eyes on him.’
21Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
22We said to my lord, ‘The boy can’t leave his father, for if he should leave his father, his father would die.’
22І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
23You said to your servants, ‘Unless your youngest brother comes down with you, you will see my face no more.’
23Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
24When we came up to your servant my father, we told him the words of my lord.
24Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
25Our father said, ‘Go again and buy us a little food.’
25Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
26We said, ‘We can’t go down. If our youngest brother is with us, then we will go down: for we may not see the man’s face, unless our youngest brother is with us.’
26Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
27Your servant, my father, said to us, ‘You know that my wife bore me two sons.
27Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
28One went out from me, and I said, “Surely he is torn in pieces;” and I haven’t seen him since.
28І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
29If you take this one also from me, and harm happens to him, you will bring down my gray hairs with sorrow to Sheol.’
29Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
30Now therefore when I come to your servant my father, and the boy is not with us; since his life is bound up in the boy’s life;
30Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
31it will happen, when he sees that the boy is no more, that he will die. Your servants will bring down the gray hairs of your servant, our father, with sorrow to Sheol.
31Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
32For your servant became collateral for the boy to my father, saying, ‘If I don’t bring him to you, then I will bear the blame to my father forever.’
32Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
33Now therefore, please let your servant stay instead of the boy, my lord’s slave; and let the boy go up with his brothers.
33Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.
34For how will I go up to my father, if the boy isn’t with me?—lest I see the evil that will come on my father.”
34Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.