Esther 9
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now in the twelfth month, that is , the month Adar, on the thirteenth day of the same, when the king’s commandment and his decree drew near to be put in execution, in the day that the enemies of the Jews hoped to have power over them, (though it was turned to the contrary, that the Jews had rule over them that hated them;)
1Дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, на тринайцятий день його, настав час, щоб здїйснився приказ царя і його наказ, в той день, коли вороги Юдеїв сподївались взяти власть над ними, а випало навідворот, що самі Юдеї взяли верх над ворогами своїми, —
2The Jews gathered themselves together in their cities throughout all the provinces of the king Ahasuerus, to lay hand on such as sought their hurt: and no man could withstand them; for the fear of them fell upon all people.
2Зібрались Юдеї в своїх містах по всїх краях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на тих, що задумали проти них лихо; й нїхто не міг проти них стати, бо страх перед ними напав на всї народи.
3And all the rulers of the provinces, and the lieutenants, and the deputies, and officers of the king, helped the Jews; because the fear of Mordecai fell upon them.
3І всї князї по країнах, і сатрапи й начальники над областями, й виконателї справ царських піддержували Юдеїв, бо напав був на них страх перед Мардохейом.
4For Mordecai was great in the king’s house, and his fame went out throughout all the provinces: for this man Mordecai waxed greater and greater.
4Бо великий був Мардохей в домі в царя, і слава про нього розходилась по всїх краях, бо сей чоловік, Мардохей, підоймався щораз то висше.
5Thus the Jews smote all their enemies with the stroke of the sword, and slaughter, and destruction, and did what they would unto those that hated them.
5І вбивали Юдеї всїх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи, й чинили з ворогами своїми, що хотїли.
6And in Shushan the palace the Jews slew and destroyed five hundred men.
6В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ, (окрім)
7And Parshandatha, and Dalphon, and Aspatha,
7Паршандата, й Далфона, й Асфата,
8And Poratha, and Adalia, and Aridatha,
8І Пората, й Адаля, і Аридата,
9And Parmashta, and Arisai, and Aridai, and Vajezatha,
9І Пармашта, й Арисаї, і Аридаї, і Ваєзата —
10The ten sons of Haman the son of Hammedatha, the enemy of the Jews, slew they; but on the spoil laid they not their hand.
10Десятьох синів Амана, сина Амадатового, ворога Юдеїв, та до грабування не простягали рук своїх.
11On that day the number of those that were slain in Shushan the palace was brought before the king.
11Того ж таки дня сказано цареві про число вбитих у Сузах, престольному містї.
12¶ And the king said unto Esther the queen, The Jews have slain and destroyed five hundred men in Shushan the palace, and the ten sons of Haman; what have they done in the rest of the king’s provinces? now what is thy petition? and it shall be granted thee: or what is thy request further? and it shall be done.
12І сказав царь царицї Естері: В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ; що ж вони зробили по инших країнах царевих? Яке ж твоє бажаннє? й воно буде вдоволене. І яка ще твоя просьба? вона буде здїйснена.
13Then said Esther, If it please the king, let it be granted to the Jews which are in Shushan to do to morrow also according unto this day’s decree, and let Haman’s ten sons be hanged upon the gallows.
13І сказала Естер: Коли цареві до вподоби, то нехай би було дозволено Юдеям, що в Сузах, робити те ж саме й завтра, що сьогоднї, та й нехай би й десятьох синів Аманових повісили на дереві.
14And the king commanded it so to be done: and the decree was given at Shushan; and they hanged Haman’s ten sons.
14І повелїв царь так зробити; й дано наказ в Сузах, і десятьох синів Аманових повішено.
15For the Jews that were in Shushan gathered themselves together on the fourteenth day also of the month Adar, and slew three hundred men at Shushan; but on the prey they laid not their hand.
15І зібрались Юдеї, що в Сузах, так само й чотирнайцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах триста чоловіка, до грабіжі ж не простягали рук своїх.
16But the other Jews that were in the king’s provinces gathered themselves together, and stood for their lives, and had rest from their enemies, and slew of their foes seventy and five thousand, but they laid not their hands on the prey,
16Та й инші Юдеї, що знаходились в царських країнах, позбірались, щоб стати до оборони свого життя й забезпечити себе від ворогів своїх, і повбивали споміж ворогів своїх сїмдесять пять тисяч; до їх же добра не простягли руки своєї.
17On the thirteenth day of the month Adar; and on the fourteenth day of the same rested they, and made it a day of feasting and gladness.
17Се було тринайцятого дня місяця Адара; а на чотирнайцятий день сього ж місяця вони втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
18But the Jews that were at Shushan assembled together on the thirteenth day thereof, and on the fourteenth thereof; and on the fifteenth day of the same they rested, and made it a day of feasting and gladness.
18А Юдеї, що в Сузах, збірались тринайцятого дня його й чотирнайцятого дня його, та аж на пятнайцятий день його втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
19Therefore the Jews of the villages, that dwelt in the unwalled towns, made the fourteenth day of the month Adar a day of gladness and feasting, and a good day, and of sending portions one to another.
19З тієї причини Юдеї сілські, що живуть по селах та присїлках, проводять чотирнайцятий день місяця Адара в веселощах та в бенкетуваннї, як день празниковий, посилаючи подарунки один одному.
20¶ And Mordecai wrote these things, and sent letters unto all the Jews that were in all the provinces of the king Ahasuerus, both nigh and far,
20І списав Мардохей сї подїї й порозсилав письма до всїх Юдеїв, що в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,
21To stablish this among them, that they should keep the fourteenth day of the month Adar, and the fifteenth day of the same, yearly,
21Про те, щоб вони завели в себе щорочнє сьвяткуваннє чотирнайцятого дня місяця Адара й пятнайцятого дня його,
22As the days wherein the Jews rested from their enemies, and the month which was turned unto them from sorrow to joy, and from mourning into a good day: that they should make them days of feasting and joy, and of sending portions one to another, and gifts to the poor.
22Яко таких днїв, в яких Юдеї стали безпечними від ворогів своїх, і як такого місяця, в якому їх смуток обернувся в радість, а сумуваннє — на день сьвяточний, — щоб зробили їх днями угощування та веселощів, посилаючи один до одного подарунки та милостиню вбогим.
23And the Jews undertook to do as they had begun, and as Mordecai had written unto them;
23І прийняли Юдеї те, що вже сами почали чинити, й про що Мардохей написав до них,
24Because Haman the son of Hammedatha, the Agagite, the enemy of all the Jews, had devised against the Jews to destroy them, and had cast Pur, that is , the lot, to consume them, and to destroy them;
24Як Аман, син Амадатів, Вугеєць, ворог усїх Юдеїв, задумав був занапастити Юдеїв і кидав пур, то є жереб, щоб їх занапастити й вигубити,
25But when Esther came before the king, he commanded by letters that his wicked device, which he devised against the Jews, should return upon his own head, and that he and his sons should be hanged on the gallows.
25І як Естер доступила до царя, і як царь видав другим листом приказ, щоб лукавий намір Амана, який він задумав на Юдеїв, обернувся на його ж голову, та щоб його й синів його повісили на дереві.
26Wherefore they called these days Purim after the name of Pur. Therefore for all the words of this letter, and of that which they had seen concerning this matter, and which had come unto them,
26Через се й назвали сї днї Пурім, від імення: пур. З сієї причини, згідно з усїма словами сього письма і з тим, що самі бачили і до чого в їх доходило,
27The Jews ordained, and took upon them, and upon their seed, and upon all such as joined themselves unto them, so as it should not fail, that they would keep these two days according to their writing, and according to their appointed time every year;
27Постановили Юдеї і взяли на себе й на своїх дїтей, і на всїх попристававших до них, невідмінно, щоб сьвяткувати що року два днї, як приписано, й в свій час;
28And that these days should be remembered and kept throughout every generation, every family, every province, and every city; and that these days of Purim should not fail from among the Jews, nor the memorial of them perish from their seed.
28Та щоб сї днї були памятними і сьвятковано їх від роду до роду в кожному поколїннї, в кожному краю і в кожному містї; і щоб сї днї Пурім не були визаконені в Юдеїв, і спомин про них не зник у дїтей їх.
29Then Esther the queen, the daughter of Abihail, and Mordecai the Jew, wrote with all authority, to confirm this second letter of Purim.
29Та й цариця Естер, дочка Абихаїлова, й Мардохей, Юдей, написали так само з усією намогою, щоб виконувано се друге письмо про Пурім,
30And he sent the letters unto all the Jews, to the hundred twenty and seven provinces of the kingdom of Ahasuerus, with words of peace and truth,
30І послали письма до всїх Юдеїв в сто двайцятьох і сїмох областях Артаксерксового царства з словами мира й правди,
31To confirm these days of Purim in their times appointed , according as Mordecai the Jew and Esther the queen had enjoined them, and as they had decreed for themselves and for their seed, the matters of the fastings and their cry.
31Щоб вони твердо держали сї днї Пурім в призначений час, який постановив про них Мардохей Юдей і цариця Естер, і як вони самі призначили їх про себе й про дїтей своїх, яко днї посту та покликання (до Бога).
32And the decree of Esther confirmed these matters of Purim; and it was written in the book.
32Так приказ Естерин ствердив се оповіданнє про Пурім, і його записано в книгу.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.