Genesis 27
Asang Khongca Bible (Eastern Khumi Chin, 2019)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Issak loe mitong moe, miktha om ai boeh pongah, mik doeh amtueng ai boeh, to naah a capa kacoeh Esau to kawk moe, Ka capa, tiah a naa. Anih mah, Khenah, haeah ka oh, tiah a naa.
1І сталося, що як був Ізаак старий, і притупились очі в його, та й недобачав, покликав Езава, сина свого старшого та й каже йому: Сину мій! І каже: Ось я!
2Issak mah, Khenah, kai loe vaihi mitong boeh moe, natuek naah maw ka duek han, tito ka panoek ai.
2І говорить Ізаак: Оце я старий уже, і не знаю коли скінчусь.
3To pongah vaihi na sin ih hmuen, kalii hoi palaa to la ah; taw ah caeh ah loe, kai han moi na kat paeh.
3Дак возьми знаряддє твоє, сагайдака твого й лука, та пійди в дике поле, та влови менї влову.
4Ka caak koeh ih moi to kakhraem ah thong ah loe, caak han ka hmaa ah na patoem ah; ka dueh ai naah tahamhoihaih kang paek han, tiah a naa.
4І вготуй менї наїдку такого, як я люблю, та й принеси менї, щоб моя душа благословила тебе, покіль не вмер.
5Issak mah a capa Esau khae thuih ih lok to Rebekah mah thaih. To pongah Esau loe moi kah han taw ah caeh.
5Ребека ж чула, як Ізаак говорив до Езава, сина свого. Пійшов же Езав у дике поле, вловити влову та принести.
6Rebekah mah a capa Jakob khaeah, Khenah, Nam pa mah nam ya Esau khaeah,
6Озветься ж Ребека до Якова, сина свого меньшого: Оце я чула, як отець твій озвавсь до Езава, брата твого, промовивши:
7taw ih moi to kat ah loe kakhraem ah thongh pacoengah, ka caak hanah na sin ah; ka dueh ai naah Angraeng hmaa ah tahamhoihaih kang paek han, tiah thuih ih lok to ka thaih.
7Принеси менї влову, та вготуй менї наїдку, щоб я попоїв, та благословив тебе перед Господом, покіль не вмер.
8To pongah, Ka capa, vaihi kang thuih ih lok hae tahngai ah loe sah ah.
8Тим же то, синку, послухай голосу мого, що заповідаю тобі.
9Vaihi tuu khongkha thungah caeh ah loe kahoih maeh caa hnetto la ah; nam pa mah koeh baktih toengah ka thongh pae han;
9Пійди лишень в отару, та піймай менї звідти двойко мякеньких та добрих, і зроблю я смашний наїдок отцеві твойму, такий як він любить.
10to pacoengah nam pa caak hanah sin paeh, dueh ai naah tahamhoihaih na paek nasoe, tiah a naa.
10І внесеш отцеві твойму, щоб він попоїв, і щоб тебе благословив, покіль не вмер.
11Jakob mah amno Rebekah khaeah, Khenah, kam ya Esau loe ngnmui tawnh moe, kai loe nganmui ka tawn ai, tiah a naa.
11Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж половік гладенький.
12Pa mah na pathoep doeh om tih, to naah kai loe minawk aling kami baktiah ka om ueloe, tahamhoihaih hnu ai ah, tangoenghaih ka hnu lat tih, tiah a naa.
12Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.
13Amno mah anih khaeah, Ka capa, nang tangoenghaih loe ka nuiah krah nasoe; ka thuih ih lok hae tahngai ah loe, kahoih maeh caa to la ah, tiah a naa.
13Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.
14To pongah anih loe caeh moe, amno khaeah maeh caa to sinh pae; amno mah ampa caak koeh baktih toengah moi to thongh pae.
14Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.
15To naah Rebekah mah a capa kacoeh Esau ih khukbuen kahoih to imthung ah lak moe, a capa kanawk Jakob to angkhuksak.
15І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.
16To pacoengah Rebakah mah Jakob ih ban hoi tahnong to maeh caa ahin hoiah khuk pae.
16А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.
17To pacoengah a capa Jakob ban ah, caak khraem ah a thong het ih takaw hoi moi to a paek.
17І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.
18Anih loe ampa khaeah caeh moe, Pa, tiah a naa. Anih mah, Haeah ka oh, ka capa, nang loe mi aa? tiah a naa.
18І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто єси ти, синку?
19Jakob mah ampa khaeah, Kai loe na calu Esau ni, nang thuih ih lok baktih toengah ka sak boeh; tahamhoihaih nang paek hanah, angthawk ah loe anghnut pacoengah, ka kah ih moi hae caa lai ah, tiah a naa.
19І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї єси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.
20Issak mah a capa khaeah, Kawbang maw akra ai ah moi na hak thaih takan loe? Ka capa? tiah a naa. Anih mah, Na Angraeng Sithaw mah, ang haksak, tiah a naa.
20Рече ж Ізаак синові свойму: Що воно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.
21To naah Issak mah Jakob khaeah, Ka capa, kai khaeah angzo ah, Esau tangtang maw, tangtang ai, tito kang pathoep han vop, tiah a naa.
21Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.
22Jakob loe ampa Issak khaeah caeh, anih mah pathoep pacoengah, Lok loe Jakob ih lok, toe ban loe Esau ih ban ah oh, tiah a naa.
22Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос — голос Яковів, руки ж — руки Езавові.
23Ban loe amya Esau ih ban baktiah amui oh pongah, anih mah panoek thai ai; to pongah anih han tahamhoihaih to a paek.
23І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.
24Anih mah, Nang hae ka capa Esau tangtang maw? tiah a naa. Anih mah, Ue, tiah a naa.
24І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.
25To pacoengah anih mah, Tahamhoihaih kang paek hanah, na kah ih moi to caak han na sin ah, tiah a naa. Jakob mah moi to a taengah patoemh pae moe, a caak. To pacoengah misurtui doeh patoemh pae moe, a naek.
25І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.
26To pacoengah ampa Issak mah anih khaeah, Ka capa, ka taengah angzo ah loe, na mok ah, tiah a naa.
26І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.
27Anih mah caeh moe, a mok. Issak mah khukbuen hmui to thaih naah, anih han tahamhoihaih a paek; khenah, ka capa ih hmui loe, Angraeng mah tahamhoihaih paek ih lawk hmui hoiah anghmong;
27І приступивши поцїлував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.
28to pongah Sithaw mah van ih dantui hoi kathawk long to paek nasoe loe, cang hoi misurtui doeh pungsak nasoe;
28Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!
29prae kaminawk boih mah nang ih tok to sah o nasoe loe, kaminawk na hmaa ah akuep o nasoe; nam nawkamyanawk nuiah angraeng ah om ah loe, nam no ih caanawk doeh na hmaa ah akuep o nasoe; nang tangoeng kaminawk loe tangoenghaih tongh o nasoe loe, nang tahamhoihaih paek kaminawk to tahamhoihaih hnu o nasoe, tiah a naa.
29Нехай тобі хмарі служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усїма дїтьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинає, і благословенний, хто благословляє!
30Issak mah Jakob tahamhoihaih paek pacoengah, ampa hmaa hoiah tacawt; akra ai ah Esau loe moi zoephaih ahmuen hoiah phak.
30І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.
31Anih mah doeh moi to caak khraem ah thongh moe, ampa hanah patoem pae; ampa khaeah, Pa, tahamhoihaih nang paek hanah, angthawk ah loe ka kah ih moi hae caa ah, tiah a naa.
31Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.
32Ampa Issak mah anih khaeah, Nang loe mi aa? tiah a naa. Anih mah, Kai loe na calu, Esau ni, tiah a naa.
32І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.
33To naah Issak loe paroeai tasoeh moe, Moi kah moe, ka caak hanah moi sin kami loe naa ah maw oh? Nang, nang zo ai naah moi to ka caak ving boeh moe, anih han tahamhoihaih ka paek moeng boeh; tahamhoihaih loe anih mah ni hnu tih boeh, tiah a naa.
33Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.
34Esau mah ampa ih lok to thaih naah, tha hoi qah moe, ampa khaeah, Aw, pa, kai doeh tahamhoihaih na paek toeng ah, Pa, kai doeh, tahamhoihaih na paek toeng ah, tiah a naa.
34Почувши ж Езав отецькі слова, заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!
35Toe anih mah, Nam nawk mah palunghahaih hoiah ang ling boeh moe, nang ih tahamhoihaih to lak boih boeh, tiah a naa.
35Рече ж йому: Підійшов твій брат лестиво, та й узяв благословеннє твоє.
36Esau mah, angmah ih ahmin hoi kamcuk ah Jakob, tiah ahmin to phui roe boeh na ai maw? Vaihi a sak ih hmuen hoiah loe kai vai hnetto ang ling boeh; ka calu ah ohhaih to ang lomh pae moe, vaihi doeh tahamhoihaih ang lak pae ving let bae vop, tiah a thuih. To pacoengah anih khaeah, Kai han tahamhoihaih nang suem pae ai boeh maw? tiah a naa.
36І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословеннє моє тепер одняв. І каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче?
37Issak mah Esau khaeah, Khenah, Anih loe nang ih angraeng ah ka sak moe, anih ih nawkamyanawk boih doeh anih ih tamna ah ka paek boeh; cang hoi misurtui doeh ka paek boeh; to pongah nang han timaw kang sak pae han loe? Ka capa, tiah a naa.
37Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?
38Esau mah ampa khaeah, Tahamhoihaih maeto doeh na tawn ai boeh maw, pa? Pa, kai doeh tahamhoihaih na paek toeng ah, tiah a naa. To pacoengah Esau loe tha hoi qah.
38Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословеннє в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.
39Ampa Issak mah anih han hae tiah lok pathim pae; khenah, Na ohhaih ahmuen loe kathawk long ah om ueloe, van bang hoiah dantui to krah tih.
39Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба роси будуть.
40Nang loe sumsen hoi kho na sah ueloe, nam nawk ih tok to na sah pae tih; toe ukhaih atue phak naah loe anih mah phawsak ih kazit hmuen to na tahnong nui hoiah nang khring tih, tiah a naa.
40Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.
41Ampa mah Jakob han tahamhoihaih paek king boeh pongah, Esau mah Jakob to hnukma; pa duekhaih ni loe zoi boeh; to na niah kamnawk Jakob hae ka hum han, tiah a poek.
41І зненавидїв Езав Якова за благословеннє, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.
42A capa kacoeh Esau ih lok to amno Rebekah mah thaih; to pongah capa kanawk Jakob to kami kawksak moe, anih khaeah, Khenah, nam ya Esau palungphuihaih dip thai hanah, na hum tih boeh.
42Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши прикликала Якова, сина свого меньшого, та й каже йому: Ось Езав, твій брат, погрожує тобі вбити тебе.
43To pongah ka capa, vaihi kang thuih ih lok hae tahngai ah; vaihi Haran ah kaom ka thangqoi Laban khaeah cawn ah.
43Тепер же, синку, послухай голосу мого, і вставши біжи до Лабана, брата мого, в Гаран.
44Nam ya palungphuihaih dip ai karoek to anih khaeah om ah.
44І поживи з ним кілька днїв, докіль одвернеться ярость і гнїв у брата твого від тебе,
45Nam ya palungphuihaih to dip moe, a nuiah na sak ih hmuen to pahnet pacoengah, nang zoh let hanah lok kang pat moe, nang to kang kawksak han hmang; kawbang maw nito thungah ka capa hnik hanah palung ka sae thuih hmaek thai tih? tiah a thuih.
45І забуде він, що йому вдїяв єси. Тодї пославши возьму тебе звідти. Чого ж менї втеряти вас обох ув один день?
46Rebekah mah Issak khaeah, Heth ih canunawk pongah poek kang pho boeh; Jakob mah hae prae kami canunawk baktih, Heth ih canunawk hoiah imthong krah nahaeloe, kai han hinghaih atho timaw om tih? tiah a naa.
46Рече ж Ребека до Ізаака: Тяжко менї жити на сьвітї через Хетіївен. Як візьме Яков за себе Хетіївну, таку, як вони в оцїй землї, дак про що менї й на сьвітї жити?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.