Senesi 27
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pea naʻe hoko ʻo pehē, ʻi heʻene motuʻa ʻa ʻAisake, pea kuo kui hono mata, pea naʻe ʻikai te ne faʻa sio, naʻa ne ui ki hono ʻuluaki foha ko ʻIsoa, ʻo ne pehē kiate ia, Ko hoku foha: pea ne pehē kiate ia, Vakai, ko au eni.
1І сталося, що як був Ізаак старий, і притупились очі в його, та й недобачав, покликав Езава, сина свого старшого та й каже йому: Сину мій! І каже: Ось я!
2Pea pehē ʻe ia, “Vakai mai, kuo u motuʻa, pea ʻoku ʻikai te u ʻilo ʻae ʻaho ʻo ʻeku mate.
2І говорить Ізаак: Оце я старий уже, і не знаю коли скінчусь.
3Pea ko eni, ʻoku ou kole kiate koe, ke ke toʻo hoʻo nāunau, ʻa hoʻo tangakaho, mo hoʻo kaufana, pea ke ʻalu ki he vao mo ke kumi maʻaku ha manu.
3Дак возьми знаряддє твоє, сагайдака твого й лука, та пійди в дике поле, та влови менї влову.
4Pea ke ngaohi maʻaku ha meʻakai ifo lelei, ʻo hangē ko ʻeku manako, pea ke ʻomi ia kiate au ke u kai; koeʻuhi ke tāpuaki koe ʻe hoku laumālie, ʻi he teʻeki ai teu mate.”
4І вготуй менї наїдку такого, як я люблю, та й принеси менї, щоб моя душа благословила тебе, покіль не вмер.
5Pea naʻe fanongo ʻa Lepeka ki he lea ʻa ʻAisake ki hono foha ko ʻIsoa. Pea naʻe ʻalu ʻa ʻIsoa ki he vao ke kumi ha manu mo ʻomi ia.
5Ребека ж чула, як Ізаак говорив до Езава, сина свого. Пійшов же Езав у дике поле, вловити влову та принести.
6¶ Pea lea ʻa Lepeka ki heʻene tama ko Sēkope, ʻo pehē, “Vakai mai, naʻaku fanongo naʻe lea hoʻo tamai ki ho tokoua ko ʻIsoa, ʻo pehē,
6Озветься ж Ребека до Якова, сина свого меньшого: Оце я чула, як отець твій озвавсь до Езава, брата твого, промовивши:
7‘Omi maʻaku ha manu, mo ngaohi maʻaku ʻae meʻakai lelei, koeʻuhi ke u kai ia, mo tāpuaki koe ʻi he ʻao ʻo Sihova, ʻi he teʻeki ai teu mate.’
7Принеси менї влову, та вготуй менї наїдку, щоб я попоїв, та благословив тебе перед Господом, покіль не вмер.
8Pea ko eni, ʻeku tama, Ke ke talangofua ki hoku leʻo, ʻo hangē ko ia te u fekau kiate koe.
8Тим же то, синку, послухай голосу мого, що заповідаю тобі.
9ʻAlu leva ki he fanga kosi, mo ke ʻomi mei ai ʻae ongo ʻuhikiʻi kosi lelei ʻe ua: pea te u ngaohi ʻaki ia ki hoʻo tamai, ʻae meʻakai lelei, ʻo hangē ko ʻene manako.
9Пійди лишень в отару, та піймай менї звідти двойко мякеньких та добрих, і зроблю я смашний наїдок отцеві твойму, такий як він любить.
10Pea te ke ʻave ia ki hoʻo tamai, koeʻuhi ke ne kai, pea koeʻuhi ke ne tāpuaki koe ʻi he teʻeki ai te ne pekia.”
10І внесеш отцеві твойму, щоб він попоїв, і щоб тебе благословив, покіль не вмер.
11Pea naʻe pehēange ʻe Sēkope ki heʻene faʻē ko Lepeka, “Vakai mai, ko e tangata fulufulu ʻa ʻIsoa ko hoku tokoua, pea ko e tangata molemole au.
11Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж половік гладенький.
12E ala nai ʻe heʻeku tamai kiate au, pea te u hā atu kiate ia ko e kākā; pea te u ʻomi kiate au ha malaʻia, kae ʻikai ha tāpuaki.”
12Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.
13Pea pehēange ʻe heʻene faʻē kiate ia, “Ko ʻeku tama, ke ʻiate au pe ho malaʻia, ka ke tui pe ki hoku leʻo pea ke ʻalu ʻo ʻomi ia kiate au.”
13Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.
14Pea naʻe ʻalu ia ō fetuku mo ʻomi ia ki heʻene faʻē; pea ngaohi ai ʻe heʻene faʻē ʻae meʻakai lelei, ʻo hangē ko e manako ʻa ʻene tamai.
14Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.
15Pea toʻo ʻe Lepeka ʻae ngaahi kofu lelei ʻo ʻene ʻuluaki tama ko ʻIsoa, ʻaia naʻe ʻiate ia ʻi he fale, pea ne ai ia ki heʻene tama ki mui ko Sēkope.
15І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.
16Pea ne ai ʻae kiliʻi kosi ki hono nima mo e potu molemole ʻo hono kia.
16А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.
17Pea ne ʻatu ʻae meʻakai lelei, mo e mā kuo ne ngaohi, ki he nima ʻo ʻene tama ko Sēkope.
17І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.
18¶ Pea naʻe ʻalu ia ki heʻene tamai, ʻo ne pehē, “Ko ʻeku tamai;” pea pehē ʻe ia, “Ko au eni; ka ko hai koe hoku foha?”
18І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто єси ти, синку?
19Pea pehē ʻe Sēkope ki heʻene tamai, “Ko au ʻIsoa, ko ho ʻuluaki; kuo u fai ʻo hangē ko hoʻo fekau kiate au; pea ʻoku ou kole kiate koe, ke ke tuʻu hake, pea ke nofo ʻo kai mei heʻeku manu, koeʻuhi ke ke tāpuaki au.”
19І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї єси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.
20Pea pehēange ʻe ʻAisake ki hono foha, “Hoku foha naʻe fēfeeʻi hao maʻu vave pehē mai ia?” Pea ne pehē kiate ia, “Koeʻuhi naʻe ʻomi ia kiate au ʻe Sihova ko ho ʻOtua.”
20Рече ж Ізаак синові свойму: Що воно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.
21Pea pehē ʻe ʻAisake kia Sēkope, “Ko hoku foha ʻoku ou kole ke ke ʻunuʻunu mai, koeʻuhi ke u ala kiate koe ke u ʻilo pe ko hoku foha ko ʻIsoa moʻoni koe, pe ʻikai.”
21Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.
22Pea ʻunuʻunu atu ʻa Sēkope ki heʻene tamai ko ʻAisake; pea ne fāfā ia ʻo ne pehē, ‘Ko e leʻo, ko e leʻo ʻo Sēkope, ka ko e nima ko e nima ʻo ʻIsoa.”
22Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос — голос Яковів, руки ж — руки Езавові.
23Pea naʻe ʻikai te ne ʻilo ia, koeʻuhi naʻe fulufulu hono nima, ʻo hangē ko e nima ʻo hono taʻokete, ko ʻIsoa: pea naʻa ne tāpuaki ia;
23І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.
24Pea pehē ʻe ia, “Ko hoku foha ko ʻIsoa moʻoni koe?” Pea pehēange ʻe ia, “Ko au ia.”
24І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.
25Pea pehē ʻe ia, “Omi ke ofi ia kiate au, pea te u kai ʻae kanoʻi manu ʻa hoku foha, koeʻuhi ke tāpuaki koe ʻe hoku laumālie.” Pea ne ʻomi ia ʻo ofi kiate ia, pea ne kai ai: pea ne ʻomi kiate ia ʻae uaine, pea ne inu ai.
25І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.
26Pea pehē ʻe heʻene tamai ko ʻAisake kiate ia; “Ko hoku foha ke ke ʻunuʻunu mai, ʻo uma kiate au.”
26І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.
27Pea ʻunuʻunu atu ia, pea uma kiate ia; pea ne nanamu ki he nanamu ʻo hono ngaahi kofu, ʻo ne tāpuaki ia, ʻo pehē, “Vakai, ko e nanamu ʻo hoku foha, ʻoku tatau mo e nanamu ʻoe ngoue kuo tāpuakiʻi ʻe Sihova:
27І приступивши поцїлував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.
28Ko ia ke foaki kiate koe ʻe he ʻOtua ʻae hahau mei langi, mo e mahu ʻoe kelekele, pea mo e koane, mo e uaine, ʻo lahi:
28Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!
29Ke tauhi koe ʻe he ngaahi kakai, pea ke punou ʻae ngaahi puleʻanga kiate koe; ke ke ʻeiki koe ki ho kāinga, pea ke punou ʻae ngaahi tama ʻa hoʻo faʻē kiate koe; ke malaʻia ia te ne kapeʻi koe, pea ke monūʻia ia ʻoku ne tāpuakiʻi koe.”
29Нехай тобі хмарі служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усїма дїтьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинає, і благословенний, хто благословляє!
30Pea pehē, kuo hili ʻae tāpuaki ʻe ʻAisake ʻa Sēkope, pea naʻe teʻeki ke meimei ʻalu ia mei he ʻao ʻo ʻene tamai ko ʻAisake, mo ʻene haʻu ʻa hono taʻokete ko ʻIsoa, mei heʻene tuli manu.
30І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.
31Pea kuo ngaohi ʻe ia foki ʻae meʻakai ifo lelei, pea ne ʻomi ia ki heʻene tamai, pea pehē ʻe ia ki heʻene tamai, “Ke tuʻu hake ʻeku tamai, mo kai ʻae kanoʻi manu ʻa hono foha, pea ke tāpuaki au ʻe ho laumālie.”
31Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.
32Pea pehēange ʻe heʻene tamai ko ʻAisake kiate ia, “Ko hai koe?” Pea talaange ʻe ia, “Ko au, ko ho foha, ko ho ʻuluaki ko ʻIsoa.”
32І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.
33Pea tetetete lahi ʻaupito ʻa ʻAisake, ʻo ne pehē, “Ko hai? Kofaʻā ia naʻa ne maʻu ʻae kanoʻi manu, ʻo ʻomi kiate au, pea naʻaku kai ʻi he meʻa kotoa pē, pea naʻaku tāpuaki ia ʻi he teʻeki ai te ke haʻu koe? ʻIo pea ko e moʻoni ʻe monūʻia ia.”
33Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.
34Pea kuo fanongo ʻa ʻIsoa ki he ngaahi lea ʻa ʻene tamai, pea tangi ia ʻi he leʻo lahi mo fakamamahi, ʻo ne pehē ki heʻene tamai, “Ke ke tāpuaki au, ʻio, ko au foki, ʻa ʻeku Tamai.”
34Почувши ж Езав отецькі слова, заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!
35Pea pehēange ʻe ia, “Naʻe haʻu ʻa ho tehina ʻi he kākā, pea kuo ne faʻao ʻo ʻave ʻa ho tāpuaki.”
35Рече ж йому: Підійшов твій брат лестиво, та й узяв благословеннє твоє.
36Pea pehē ʻe ia, “ʻIkai kuo totonu ʻae fakahingoa ia ko Sēkope? He kuo tuʻo ua ʻene muʻakiʻi au: naʻa ne toʻo ʻo ʻave ʻae lelei ʻoe taʻokete ʻiate au; pea ko eni kuo ne toʻo hoku tāpuaki. Pea pehē ʻe ia, “Kuo ʻikai ha tāpuaki te ke tuku maʻaku?”
36І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословеннє моє тепер одняв. І каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче?
37Pea talaange ʻe ʻAisake kia ʻIsoa, ʻo ne pehē; “Vakai mai, kuo u ngaohi ia ko hoʻo ʻeiki, pea ko hono ngaahi kāinga kuo u foaki kiate ia ko ʻene kau tamaioʻeiki: pea kuo u tokoni ʻaki ia ʻae koane mo e uaine: pea ko eni, ko e hā te u fai kiate koe hoku foha?”
37Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?
38Pea pehēange ʻe ʻIsoa ki heʻene tamai, “He ʻoku taha pe hoʻo tāpuaki ʻa ʻeku tamai? Ke ke tāpuaki au, ʻio, ko au foki ʻa ʻeku tamai. Pea hiki hake ʻe ʻIsoa hono leʻo, pea tangi.”
38Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословеннє в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.
39Pea pehēange ʻe heʻene tamai ko ʻAisake kiate ia, “Vakai, ko ho nofoʻanga ʻe ʻi he lelei ʻoe kelekele, pea mo e hahau ʻoe langi mei ʻolunga.
39Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба роси будуть.
40Pea te ke moʻui ʻi hoʻo heletā, pea te ke tauhi ʻa ho tehina; pea ʻe hoko, ʻo pehē, ʻoka ke ka hoko ki he pule, te ke toki fesiʻi hono haʻamonga mei ho kia.”
40Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.
41¶ Pea naʻe fehiʻa ʻa ʻIsoa kia Sēkope, koeʻuhi ko e tāpuaki naʻe tāpuaki ʻaki ia ʻe heʻene tamai; pea pehē ʻe ʻIsoa ʻi hono loto, Ko eni kuo ofi ʻae ngaahi ʻaho ke tēngihia ʻa ʻeku tamai, pea te u toki tāmateʻi hoku tehina ko Sēkope.
41І зненавидїв Езав Якова за благословеннє, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.
42Pea naʻe fakahā kia Lepeka ʻae ngaahi lea ʻa ʻene ʻuluaki tama ko ʻIsoa: pea fekau ia ke ui ʻa ʻene tama ki mui ko Sēkope ʻo ne pehē kiate ia, “Vakai, ko ho taʻokete ko ʻIsoa, ʻoku ne fakafiemālieʻi ia, ʻi heʻene pehē, ke ne tāmateʻi koe.
42Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши прикликала Якова, сина свого меньшого, та й каже йому: Ось Езав, твій брат, погрожує тобі вбити тебе.
43Pea ko eni ʻeku tama, ke ke muitala ki hoku leʻo; pea ke tuʻu ʻo hola ki hoku tuongaʻane ko Lepani, ʻi Halani;
43Тепер же, синку, послухай голосу мого, і вставши біжи до Лабана, брата мого, в Гаран.
44Pea ke nofo mo ia ʻi he ʻaho niʻihi, ke ʻoua ke ʻosi ʻae ʻita ʻa ho taʻokete.
44І поживи з ним кілька днїв, докіль одвернеться ярость і гнїв у брата твого від тебе,
45Ke ʻoua ke afe ʻae ʻita ʻa ho taʻokete meiate koe, pea ʻe ngalo ʻiate ia, ʻaia kuo ke fai kiate ia; pea te u toki fekau ʻo ʻomi koe mei ai: he koeʻumaʻā ʻeku masiva ʻiate kimoua ʻosi pe, ʻi he ʻaho pe taha?”
45І забуде він, що йому вдїяв єси. Тодї пославши возьму тебе звідти. Чого ж менї втеряти вас обох ув один день?
46Pea pehē ʻe Lepeka kia ʻAisake, “Kuo u fiu ʻi heʻeku moʻui, koeʻuhi ko e ngaahi ʻofefine ʻo Heti; he kapau ʻe fili ʻe Sēkope ha uaifi ʻi he ngaahi ʻofefine ʻo Heti, ʻo hangē ko kinautolu ni ʻae ngaahi ʻofefine ʻoe fonua, ko e hā hono ʻaonga ʻo ʻeku moʻui kiate au?”
46Рече ж Ребека до Ізаака: Тяжко менї жити на сьвітї через Хетіївен. Як візьме Яков за себе Хетіївну, таку, як вони в оцїй землї, дак про що менї й на сьвітї жити?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.