Joshua 9
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1When all the kings who were beyond the Jordan, in the hill country, and in the lowland, and on all the shore of the great sea in front of Lebanon, the Hittite, the Amorite, the Canaanite, the Perizzite, the Hivite, and the Jebusite, heard of it
1Як же, почули про се всї царі, що жили по тім боцї Йорданї по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанії, Ферезії, Гевії й Евузії,
2they gathered themselves together to fight with Joshua and with Israel, with one accord.
2То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля.
3But when the inhabitants of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and to Ai,
3Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм,
4they also resorted to a ruse, and went and made as if they had been ambassadors, and took old sacks on their donkeys, and old, torn-up and bound up wineskins,
4Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино,
5and old and patched sandals on their feet, and wore old garments. All the bread of their food supply was dry and moldy.
5І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одїж, а ввесь харчовий хлїб у них був черствий та покрушений.
6They went to Joshua at the camp at Gilgal, and said to him and to the men of Israel, “We have come from a far country. Now therefore make a covenant with us.”
6Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землї прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову.
7The men of Israel said to the Hivites, “What if you live among us? How could we make a covenant with you?”
7Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?
8They said to Joshua, “We are your servants.” Joshua said to them, “Who are you? Where do you come from?”
8І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли?
9They said to him, “Your servants have come from a very far country because of the name of the LORD your God; for we have heard of his fame, all that he did in Egypt,
9А вони відказали йому: З вельми далекої землї прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удїяв Египтїям,
10and all that he did to the two kings of the Amorites who were beyond the Jordan, to Sihon king of Heshbon and to Og king of Bashan, who was at Ashtaroth.
10І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йорданї, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.
11Our elders and all the inhabitants of our country spoke to us, saying, ‘Take supplies in your hand for the journey, and go to meet them. Tell them, “We are your servants. Now make a covenant with us.”’
11Тим же то наша старшина й усї осадники нашої землї повелїли нам: Обмислїть себе живностю на дорогу та йдїте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учинїте з нами умову.
12This our bread we took hot for our supplies out of our houses on the day we went out to go to you; but now, behold, it is dry, and has become moldy.
12Ось який хлїб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився.
13These wineskins, which we filled, were new; and behold, they are torn. These our garments and our sandals have become old because of the very long journey.”
13А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї.
14The men sampled their provisions, and didn’t ask counsel from the LORD’s mouth.
14І взяли громадські мужі трохи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради.
15Joshua made peace with them, and made a covenant with them, to let them live. The princes of the congregation swore to them.
15І запевнив їм Йозуа беспеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.
16At the end of three days after they had made a covenant with them, they heard that they were their neighbors, and that they lived among them.
16Як же уплило три днї після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тодї, що вони були зблизька, сусїди їх;
17The children of Israel traveled and came to their cities on the third day. Now their cities were Gibeon, Chephirah, Beeroth, and Kiriath Jearim.
17Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим.
18The children of Israel didn’t strike them, because the princes of the congregation had sworn to them by the LORD, the God of Israel. All the congregation murmured against the princes.
18І не заподїяли їм Ізрайлитяне нїякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських.
19But all the princes said to all the congregation, “We have sworn to them by the LORD, the God of Israel. Now therefore we may not touch them.
19Та всї мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;
20We will do this to them, and let them live; lest wrath be on us, because of the oath which we swore to them.”
20А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм.
21The princes said to them, “Let them live.” So they became wood cutters and drawers of water for all the congregation, as the princes had spoken to them.
21А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.
22Joshua called for them, and he spoke to them, saying, “Why have you deceived us, saying, ‘We are very far from you,’ when you live among us?
22І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?
23Now therefore you are cursed, and some of you will never fail to be slaves, both wood cutters and drawers of water for the house of my God.”
23Оце ж ви будете раби проклятущі і нїхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!
24They answered Joshua, and said, “Because your servants were certainly told how the LORD your God commanded his servant Moses to give you all the land, and to destroy all the inhabitants of the land from before you. Therefore we were very afraid for our lives because of you, and have done this thing.
24І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїлить вам усю землю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із сьвіту, та й учинили таке дїло.
25Now, behold, we are in your hand. Do to us as it seems good and right to you to do.”
25Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним.
26He did so to them, and delivered them out of the hand of the children of Israel, so that they didn’t kill them.
26Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.
27That day Joshua made them wood cutters and drawers of water for the congregation and for the LORD’s altar to this day, in the place which he should choose.
27І зробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місцї, яке б нї вибрав Господь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.