Joshua 9
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now when news of this reached all the kings west of the Jordan—those in the hill country, the foothills, and all along the coast of the Great Sea toward Lebanon (the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites)—
1Як же, почули про се всї царі, що жили по тім боцї Йорданї по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанії, Ферезії, Гевії й Евузії,
2they came together to wage war against Joshua and Israel.
2То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля.
3But the people of Gibeon, having heard what Joshua had done to Jericho and Ai,
3Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм,
4acted deceptively and set out as envoys, carrying on their donkeys worn-out sacks and old wineskins, cracked and mended.
4Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино,
5They put worn, patched sandals on their feet and threadbare clothing on their bodies, and their whole supply of bread was dry and moldy.
5І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одїж, а ввесь харчовий хлїб у них був черствий та покрушений.
6They went to Joshua in the camp at Gilgal and said to him and the men of Israel, “We have come from a distant land; please make a treaty with us.”
6Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землї прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову.
7But the men of Israel said to the Hivites, “Perhaps you dwell near us. How can we make a treaty with you?”
7Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?
8“We are your servants,” they said to Joshua. Then Joshua asked them, “Who are you and where have you come from?”
8І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли?
9“Your servants have come from a very distant land,” they replied, “because of the fame of the LORD your God. For we have heard the reports about Him: all that He did in Egypt,
9А вони відказали йому: З вельми далекої землї прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удїяв Египтїям,
10and all that He did to the two kings of the Amorites beyond the Jordan—Sihon king of Heshbon and Og king of Bashan, who reigned in Ashtaroth.
10І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йорданї, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.
11So the elders and inhabitants of our land told us, ‘Take provisions for your journey; go to meet them and say to them: We are your servants. Please make a treaty with us.’
11Тим же то наша старшина й усї осадники нашої землї повелїли нам: Обмислїть себе живностю на дорогу та йдїте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учинїте з нами умову.
12This bread of ours was warm when we packed it at home on the day we left to come to you. But take a look, it is now dry and moldy.
12Ось який хлїб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився.
13These wineskins were new when we filled them, but look, they are cracked. And these clothes and sandals are worn out from our very long journey.”
13А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї.
14Then the men of Israel sampled their provisions, but did not seek the counsel of the LORD.
14І взяли громадські мужі трохи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради.
15And Joshua made a treaty of peace with them to let them live, and the leaders of the congregation swore an oath to them.
15І запевнив їм Йозуа беспеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.
16Three days after they had made the treaty with the Gibeonites, the Israelites learned that they were neighbors, living among them.
16Як же уплило три днї після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тодї, що вони були зблизька, сусїди їх;
17So the Israelites set out and on the third day arrived at their cities—Gibeon, Chephirah, Beeroth, and Kiriath-jearim.
17Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим.
18But the Israelites did not attack them, because the leaders of the congregation had sworn an oath to them by the LORD, the God of Israel. And the whole congregation grumbled against the leaders.
18І не заподїяли їм Ізрайлитяне нїякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських.
19All the leaders answered, “We have sworn an oath to them by the LORD, the God of Israel, and now we cannot touch them.
19Та всї мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;
20This is how we will treat them: We will let them live, so that no wrath will fall on us because of the oath we swore to them.”
20А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм.
21They continued, “Let them live, but let them be woodcutters and water carriers for the whole congregation.” So the leaders kept their promise.
21А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.
22Then Joshua summoned the Gibeonites and said, “Why did you deceive us by telling us you live far away from us, when in fact you live among us?
22І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?
23Now therefore you are under a curse and will perpetually serve as woodcutters and water carriers for the house of my God.”
23Оце ж ви будете раби проклятущі і нїхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!
24The Gibeonites answered, “Your servants were told clearly that the LORD your God had commanded His servant Moses to give you all the land and wipe out all its inhabitants before you. So we greatly feared for our lives because of you, and that is why we have done this.
24І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїлить вам усю землю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із сьвіту, та й учинили таке дїло.
25Now we are in your hands. Do to us whatever seems good and right to you.”
25Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним.
26So Joshua did this and delivered them from the hands of the Israelites, and they did not kill the Gibeonites.
26Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.
27On that day he made them woodcutters and water carriers, as they are to this day for the congregation of the LORD and for the altar at the place He would choose.
27І зробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місцї, яке б нї вибрав Господь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.