5 Мойсея 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них:
1These are the words of the covenant which the LORD commanded Moses to make with the children of Israel in the land of Moab, in addition to the covenant which he made with them in Horeb.
2Самі ви вбачали все, що сотворив Господь перед очима вашими в Египецькій землї з Фараоном і з рабами його і з його землею:
2Moses called to all Israel, and said to them: Your eyes have seen all that the LORD did in the land of Egypt to Pharaoh, and to all his servants, and to all his land;
3Великі спокушення, що вбачали очі твої, сї великі знаки і чудеса.
3the great trials which your eyes saw, the signs, and those great wonders.
4Тілько Господь не дав вам серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб чути, аж до сього дня.
4But the LORD has not given you a heart to know, eyes to see, and ears to hear, to this day.
5І водив я вас по степу сорок років: та одежа ваша не розлетїлась на вас, і обувє не позносилось на ногах твоїх;
5I have led you forty years in the wilderness. Your clothes have not grown old on you, and your sandals have not grown old on your feet.
6Хлїба ви не їдали, і вина і сильного напитку не пивали, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш.
6You have not eaten bread, neither have you drunk wine or strong drink, that you may know that I am the LORD your God.
7І як прийшли ви на се місце, так Сигон, царь Гезбонський, і Ог, царь Базанський, вийшли проти нас битись, і ми побили їх.
7When you came to this place, Sihon the king of Heshbon and Og the king of Bashan came out against us to battle, and we struck them.
8І взяли ми землю їх, та й оддали в наслїддє Рубенїям та Гадїям та поколїнню Манассіїв.
8We took their land, and gave it for an inheritance to the Reubenites, and to the Gadites, and to the half-tribe of the Manassites.
9Додержуйте ж слова завіту сього, і сповняйте їх, щоб усе, що ви робите, удалось вам.
9Therefore keep the words of this covenant and do them, that you may prosper in all that you do.
10Сьогоднї стоїте ви всї перед Господом, Богом вашим: голови поколїнь ваших, ваші громадські мужі і ваші начальники, всї мужі Ізрайлеві,
10All of you stand today in the presence of the LORD your God: your heads, your tribes, your elders, and your officers, even all the men of Israel,
11Ваші дїти, ваші жінки, і приходень твій, що посеред табору твого, від рубача твого до твого водоноші,
11your little ones, your wives, and the foreigners who are in the middle of your camps, from the one who cuts your wood to the one who draws your water,
12Щоб ти приступив до завіту Господа, Бога твого, що під клятьбою установляє Господь, Бог твій, сьогоднї з тобою про те,
12that you may enter into the covenant of the LORD your God, and into his oath, which the LORD your God makes with you today,
13Щоб поставити тебе сьогоднї своїм народом, а він щоб був Богом твоїм, як сам обіцяв тобі і як він клявся батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові.
13that he may establish you today as his people, and that he may be your God, as he spoke to you and as he swore to your fathers, to Abraham, to Isaac, and to Jacob.
14Не з вами одними роблю я сей завіт і сю клятьбову умову;
14Neither do I make this covenant and this oath with you only,
15А з ними, що сьогоднї з нами ту стоять перед Господом, Богом нашим, і з тими, яких ту сьогоднї нема з нами.
15but with those who stand here with us today before the LORD our God, and also with those who are not here with us today
16Ви бо знаєте, як ми жили в землї Египецькій, і як ми переходили посеред народів, аж перейшли їх;
16(for you know how we lived in the land of Egypt, and how we came through the middle of the nations through which you passed;
17І ви гидкі їх речі бачили, їх божища з дерева і каменя, із срібла і золота, що їх у себе держать.
17and you have seen their abominations and their idols of wood, stone, silver, and gold, which were among them);
18Остерегайтесь, щоб не було між вами чоловіка, чи жінки, чи родини, чи поколїння, що їх серце одвертається сьогоднї од Господа, Бога нашого, щоб ійти служити богам сїх народів. Пильнуйте, щоб між вами та не було нї одного кореня, що плодить отруту і полин,
18lest there should be among you man, woman, family, or tribe whose heart turns away today from the LORD our God, to go to serve the gods of those nations; lest there should be among you a root that produces bitter poison;
19І такого чоловіка, що, почувши слова сієї клятьби, благословить себе в серцї свому, кажучи: Мати му впокій, хоч я жию по своїй волї; щоб не пропав, хто пє, і хто смагу терпить.
19and it happen, when he hears the words of this curse, that he bless himself in his heart, saying, “I shall have peace, though I walk in the stubbornness of my heart,” to destroy the moist with the dry.
20Господь не схоче простити йому; тодї запалає гнїв Господень і лють його на чоловіка сього, і спадуть на його всї прокляття, написані в ʼцїй книзї, і Господь зітре спід небес імя його:
20The LORD will not pardon him, but then the LORD’s anger and his jealousy will smoke against that man, and all the curse that is written in this book will fall on him, and the LORD will blot out his name from under the sky.
21І Господь призначить його на погибіль зміж усїх поколїнь Ізрайлевих, по всїх прокляттях завіту, як написано в книзї закону сього.
21The LORD will set him apart for evil out of all the tribes of Israel, according to all the curses of the covenant written in this book of the law.
22І дальші роди, дїти ваші, що будуть після вас, і чужоземець, що прийде з далекої землї, побачивши кари сієї землї і муки, що їх завдавати ме їй Господь, казати муть,
22The generation to come—your children who will rise up after you, and the foreigner who will come from a far land—will say, when they see the plagues of that land, and the sicknesses with which the LORD has made it sick,
23Що вся земля пожарище, сїрка і сіль; земля не засїяна, де нїщо не росте і жадна билина не вдержиться, як западня Содома і Гомора, Адама і Зебоїм, що перевернув їх Господь у гнїву свому і в досадї своїй;
23that all of its land is sulfur, salt, and burning, that it is not sown, doesn’t produce, nor does any grass grow in it, like the overthrow of Sodom, Gomorrah, Admah, and Zeboiim, which the LORD overthrew in his anger, and in his wrath.
24І казати муть всї народи: Про що Господь зробив так із сією землею? Чого так дуже запалав гнїв його?
24Even all the nations will say, “Why has the LORD done this to this land? What does the heat of this great anger mean?”
25І казати муть їм: За те, що покинули завіт Господа, Бога батьків своїх, що його вчинив з ними, як виводив їх із Египецької землї,
25Then men will say, “Because they abandoned the covenant of the LORD, the God of their fathers, which he made with them when he brought them out of the land of Egypt,
26І тому, що вони пішли і служити стали богам иншим, і падали ниць перед богами, яких вони не знали, і яких він не дав їм.
26and went and served other gods and worshiped them, gods that they didn’t know and that he had not given to them.
27І запалав гнїв Господень на сю землю, так що допустив на неї всї прокляття, які написано в ʼсїй книзї;
27Therefore the LORD’s anger burned against this land, to bring on it all the curses that are written in this book.
28І вирвав їх Господь із сієї землї в гнїві і в досадї і в пересердї великому, та й кинув їх у другу землю, як оце й єсть.
28The LORD rooted them out of their land in anger, in wrath, and in great indignation, and thrust them into another land, as it is today.”
29Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дїтей наших, по віки, щоб ми сповняли всї слова закону сього.
29The secret things belong to the LORD our God; but the things that are revealed belong to us and to our children forever, that we may do all the words of this law.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.