Дїяння 3

1Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.

2І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву.

3Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї.

4Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.

5Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти.

6Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.

7І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,

8і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.

9І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.

10А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.

11Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.

12І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?

13Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

14Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,

15а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

16І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.

17І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.

18Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.

19Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

20і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,

21котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.

22Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.

23Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.

24І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.

25Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.

26Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.